Постанова 4855 № 320/2889/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2889/20 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на прийняте у порядку письмового провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі - Позивач, ТОВ «Текссол-С») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - Відповідач, Київська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2 від 03.10.2019 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Відповідачем не наведено. Окремо зазначив, що ненадання Позивачем частини запитуваних Відповідачем документів було зумовлено їх відсутністю. Крім іншого, звернув увагу, що Київською митницею не було належним чином обґрунтовано застосування саме резервного методу. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що Київською митницею було доведено неможливість впевнитися у достовірності зазначених у поданих ТОВ «Текссол-С» документах, у той час як не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участі їх посадових осіб у здійсненні митного контролю. Наголошує, що судом не було враховано неподання декларантом ряду запитуваних документів, а також наведення в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів аргументованих мотивів його прийняття. Стверджує про правильність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів. Після усунення визначених в ухвалі від 24.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.12.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Текссол-С» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, витрати на транспортування товару включені до його ціни і були понесені постачальником за умовами договору, по-друге, Апелянт безпідставно зазначає, що товар не є стоковим, оскільки це спростовується матеріалами справи, по-третє, платіжні документи не могли бути надані, адже граничний строк оплати товару не настав, по-четверте, законодавчі вимоги до прайс-листа відсутні, по-п`яте, надання специфікації та висновків про якісні та вартісні характеристики товару є правом, а не обов`язком декларанта, по-шосте, належного обґрунтування застосування резервного методу визначення митної вартості не надано. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 12.10.2012 року між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - Продавець), та ТОВ «Текссол-С» (далі - Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1012/12 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець продає Покупцю тканини власного виробництва країни Пакистан (а.с. 20-21). 24.03.2014 року Продавець та Покупець уклали додаткову угоду №1012/12/2N до Контракту, якою виклали пункт 1 та 3 останнього у новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом (а.с. 22). 11.10.2016 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017 року (а.с. 23). 29.12.2017 року контрагенти уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019 року (а.с. 24). Згодом, 17.07.2019 року сторонами договору укладено додаткову угоду №386 до контракту, відповідно до пункту 1 якої продавець зобов`язується поставити Позивачу, а Позивач зобов`язується прийняти: тканину набивну полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 25 133 кг, 92 777 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг (а.с. 25-26). Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах поставки CFR м. Чорноморськ, Україна. Загальна вартість товару за інвойсом №ZFL/7417/19, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 87 965,50 доларів США. Ціна товару включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та доставки (а.с. 27). Сплата за інвойсом здійснюється Позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе Позивач. 18.07.2019 року продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив Позивачу до сплати комерційний інвойс №ZFL/7417/19 на загальну суму 87 965,50 доларів США. У свою чергу, 24.09.2019 року ТОВ «Текссол-С» до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/418583, відповідно до граф 20, 22, та 42 якої до митного оформлення було заявлено товар, митна вартість якого склала 87 965,50 доларів США, що була визначена із застосуванням основного методу (за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах CFR м. Чорноморськ, Україна (а.с. 94-95). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: пакувальний лист продавця на товар № б/н від 18.07.2019 року; рахунок-фактура (інвойс) ZFL/7417/19 від 18.07.2019 року; коносамент MAEU583436962 від 24.07.2019 року; автотранспортна накладна А022452 від 04.09.2019 року; сертифікат про походження товару PTEA/CO/20-00618 від 24.07.2019 року; висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005703-0002, №142005703-0005, №142005703-0092, №142008700-0743, №142008800-104; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500120/2019/001064 від 04.09.2019 року, прайс-лист виробника товару №б/н від 18.07.2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1012/12 від 12.10.2012 року; додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/2N від 24.03.2020 року, №1012/12/4 від 11.10.2016 року, №1012/12/10 від 29.12.2017 року, №386 від 17.07.2019 року; акт про взяття проб (зразків) товарів №89 від 04.09.2019 року. Як встановлено судом першої інстанції, розглянувши подані документи разом із декларацією митної вартості №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019 року, Відповідач дійшов висновку, що документи надані до митного оформлення не в повному обсязі, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, про що повідомив Позивача через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями листом (а.с.19), в якому також зазначив про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, митним органом виявлено наступні розбіжності: - згідно інвойсу, товар є стоковим, що на думку Відповідача може впливати на ціну товару, а іншими документами на думку останнього вказане не підтверджується; - за контрактом строк оплати товару встановлено - протягом 25 календарних днів, втім додатковою угодою № 386 17.07.2019 року передбачено 90-денний строк, а інвойсом строк оплати взагалі не встановлено; - відсутність специфікації товару; - дата інвойсу, вказана в додатковій угоді №386 від 17.07.2019 року зазначена - 18.07.2019 року, що на думку Відповідача викликає сумніви щодо вчинення даних документів, так як передує даті укладення вказаної додаткової угоди. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, враховуючи виявлені розбіжності, митним органом витребувано від декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: за наявності- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни походження; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідь на запит Позивач 02.10.2019 року направив Відповідачу лист №0210/19-04 з поясненнями на підтвердження митної вартості товару та надав такі додаткові документи: прибуткову накладну №ТЕК-000146 від 05.09.2019 року, податкову накладну №331 від 23.09.2019 року, прайс-лист від продавця №19OUTUA-219 від 02.10.2019 року та його переклад з англійської на українську мову (а.с. 121-134). Водночас, 03.10.2019 року Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110078/2, згідно якого Відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену Позивачем митну вартість товару в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019 року скоригував з 87 965,50 доларів США до 93 073,89 доларів США (а.с. 48). На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49, 50, 53, 54, 57, 58, 248, 257 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ «Текссол-С» товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки: - в інвойсі від 18.07.2019 року №ZFL/7417/19 вказано, що імпортований товар є стоковим, що впливає на його ціну, однак будь-яких інших доказів належності товару до стокового не надано, а за наслідками митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим; - згідно п. 4 Контракту оплата товару здійснюється протягом 25 днів з моменту оформлення коносаменту, коносамент складено 24.07.2019 року, а тому оплата за товар не здійснена; - пунктом 3.1 додаткової угоди від 17.07.2019 року №386 визначено, що оплата у розмірі 87 965,50 доларів США здійснюється на підставі інвойсу №ZFL/7417/19, проте зазначена додаткова угода укладена та підписана раніше (17.07.2019 року), ніж виданий інвойс №ZFL/7417/19 (18.07.2019 року), що являється розбіжністю, яка викликає сумніви щодо вчинення даних документів; - пунктом 5 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність специфікації на поставку товарів, яка відсутня серед поданих документів. Крім того, у згаданій графі 33 оскаржуваного рішення вказано, що надані, частково, додаткові документи не підтвердили заявлену митну вартість, оскільки не містили всіх відомостей про всі складові митної вартості, розмір яких підлягає підтвердженню, зокрема, копію прибуткової накладної від 05.09.2019 року №ТЕК-000146 неможливо прийняти як належний доказ підтвердження заявленої митної вартості з огляду на відсутність у ній необхідних реквізитів. Також Відповідачем звернуто увагу, що Позивачем не було надано митну декларацію країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, банківські документи та каталоги, специфікації, прейскуранти. За результатами проведених консультацій Відповідачем встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не було надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного. Декларантом під час проведення з ним консультацій, додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - митна декларація від 01.10.2019 року №UA807190/2019/21197 (вартість товару - 3,76 дол./кг). Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як було вірно підкреслено судом першої інстанції, аналіз змісту Контракту та додаткової угоди №386 від 17.07.2019 року, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс №ZFL/7417/19, а також інвойсу №ZFL/7417/19 від 18.07.2019 року, свідчить, що товар постачався продавцем Позивачу на умовах CFR Чорноморськ Україна, а сама вартість товару в розмірі 87 965,50 доларів США відповідає заявленій митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019 року. При цьому твердження Апелянта про те, що посилання на конкретний інвойс у додатковій угоді, який датований наступним днем після його укладення, викликає сумніви щодо складання таких документів, судовою колегією оцінюється критично, оскільки в додатковій угоді наявне лише посилання на номер документа, а не дату його складання. Крім того, відповідно до додаткової угоди від 17.07.2019 року № 386 та інвойсу №ZFL/7417/19 від 18.07.2019 року продавець передав у власність Позивачу, а Позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. При цьому, відповідно до п. 4 додаткової угоди №386, яка є невід`ємною частиною Контракту, оплата за спірний товар здійснюється Позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад Позивача. Такі умови оплати узгоджуються і з пунктом 3 Контракту в новій редакції, зміненій додатковою угодою №1012/12/2N від 24.03.2014 року до Контракту, що було залишено поза увагою Відповідачем. Крім того, листом №0210/19-04 від 02.10.2019 року Позивач повідомив Відповідача про те, що товар був неоплаченим станом на день підписання листа. При цьому, відповідно до прибуткової накладної №ТЕК-000146 від 05.09.2019 року, складеної Позивачем (а.с. 28), спірний товар був прийнятий на бухгалтерський облік товариства, тобто був поставлений йому на склад, що у відповідності до пункту 4 додаткової угоди є початком для відліку 90-денного строку для оплати товару. Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на момент митного оформлення товару у Позивача був відсутній обов`язок щодо надання банківських платіжних документів за його оплату. Поряд з викладеним, матеріали справи свідчать, що сторони угоди визначилися, що товар є стоковим. Указана інформація міститься у п. 1 додаткової угоди №386 від 17.07.2019 року. Крім того, матеріали справи містять лист продавця №19OUTUA-219, в якому останній повторно підтвердив продаж Позивачу стокового товару (а.с. 31). На підтвердження того що товар є стоковим, свідчить також акт про проведення огляду товарів №UA500120/2019/001064 від 04.09.2019 року (а.с. 110). Також, у листі №0210/19-04 декларант повідомив митний орган про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення, банківських платіжних документів й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Разом з тим, на переконання судової колегії, ненадання усіх запитуваних митним органом документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Щодо посилання Відповідача на окремі недоліки прайс-листа, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист. Твердження Апелянта про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що Позивач у відповідь на запит митного органу не надав витребовувані ним специфікації на поставку товару, каталоги, специфікації і прейскуранти, а також висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, судова колегія вважає помилковим, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Крім іншого, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що оскаржуване рішення митного органу не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена декларантом під час митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/418583 від 24.09.2019 року. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України). Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується: - декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту; - митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту. Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари. Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил). Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку. При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил). Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Київського окружного адміністративного суду про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості. Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «Текссол-С» товару за першим методом - за ціною договору. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 02» грудня 2020 року.