Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1731/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1731/20 Суддя першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» (далі - Відповідач, КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради»), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо ненадання публічної інформації за запитом від 31.03.2020 року; - визнати протиправною бездіяльність КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; - зобов`язати КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" розглянути запит від 31.03.2020 року про надання публічної інформації; - визнати вчинення порушення КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" щодо ОСОБА_1 - ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач надав відповідь на запит ОСОБА_1 на інформацію, що підтверджується копією фіскального чеку. Щодо пропуску строку надання публічної інформації за запитом зазначив, що, враховуючи ситуацію, як склалася у всьому світі та, зокрема, в Україні у зв`язку із розповсюдженням коронавірусу, КНП «Черкаський наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» не допустило бездіяльність, яку суд може визнати протиправною. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву частково в частині визнання протиправною бездіяльності КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради" щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію з дня отримання запиту. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що Відповідач направив відповідь на запит на дев`ятий робочий день з дня його отримання, проте ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає надання відповіді на запит не пізніше 5-ти робочих днів, а відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 запитувач має право оскаржити несвоєчасність надання відповіді. Після усунення визначених в ухвалі від 18.08.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що Позивач не наводить доводів завданої йому шкоди затримкою надання відповіді на запит на публічну інформацію, а тому незрозуміло, яке саме право Апелянта порушено. Крім того, в апеляційній скарзі Позивач не вказав, у чому полягає незаконність судового рішення суду першої інстанції, а також суб`єктивно та вибірково виклав обставини спірних правовідносин та не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Крім того, на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі від ОСОБА_1 , в яких він просить врахувати судову практику в інших подібних справах, які вказують на систематичне порушення Відповідачем права на доступ до публічної інформації. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» із запитом на публічну інформацію. У запиті, посилаючись на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію», Позивач просив: - надати копію штатного розпису КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» станом на 30.03.2020 року із зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові працівника, який займає відповідну штатну посаду; - відповідь просив надіслати за адресою: АДРЕСА_1 . 21.04.2020 року Відповідач супровідним листом № 01-34/488 направив на адресу ОСОБА_1 копію штатного розпису станом на 30.03.2020 року та список працівників КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради». Вказане підтверджується копією фіскального чеку № ПН 215600426655 від 21.04.2020. Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI та Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач супровідним листом № 01-34/488 направив на адресу ОСОБА_1 копію штатного розпису станом на 30.03.2020 та список працівників КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради", що підтверджується копією фіскального чеку № ПН 215600426655 від 21.04.2020, а щодо пропуску строку на надання відповіді зазначив, що у даному випадку, враховуючи ситуацію, як склалася у всьому Світі та, зокрема, в Україні, у зв`язку із розповсюдженням коронавірусу, не може визнати протиправною бездіяльність КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI ). Відповідно до ст. ст. 1 і 5 зазначеного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію. Згідно ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною 2 цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Пунктом 6 ч. 1 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до ст. 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Отже, належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит Позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач звернувся до КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської області із запитом на отримання публічної інформації від 31.03.2020 року (а.с. 7), який було отримано Відповідачем 09.04.2020 року (а.с. 8). У свою чергу, 21.04.2020 року Відповідач супровідним листом № 01-34/488 направив на адресу Позивача запитувану інформацію, що підтверджується копією фіскального чеку № ПН 215600426655 від 21.04.2020 року (а.с. 38). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Відповідачем в повній мірі було надано відповідь на запит Позивача про надання інформації, що підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні КАС України. Окремо судова колегія вважає за необхідне зауважити, що, виходячи з загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це певна форма його поведінки, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків і згідно з законодавством України. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на його запит. Щодо позовних вимог в частині недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до вже згаданих вище положень ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Як було встановлено вище, Відповідач отримав запит Позивача про надання інформації 09.04.2020 року, проте відповідь на запит була направлена на адресу ОСОБА_1 21.04.2020 року, тобто на восьмий робочий день з дня його отримання. Проте, колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 на всій території України встановлено карантин у період, зокрема, з 12.03.2020 року по 22.06.2020 року. Указаною постановою (в редакції чинній станом на день виникнення спірних відносин), зокрема, рекомендовано центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості - також роботи в режимі реального часу через Інтернет. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку, ненадання Відповідачем запитуваної інформації у межах п`яти робочих днів з дня отримання запиту не може бути визнано протиправною бездіяльністю, оскільки з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин та відповідні обмеження, зокрема, шляхом організації позмінної роботи працівників, а за технічної можливості - роботи в режимі реального часу через Інтернет. До того ж встановлені вище обставини безумовно свідчать про те, що Відповідачем вживались передбачені законом дії щодо надання відповіді на запит. У контексті наведеного колегія суддів вважає нерелевантним посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі №800/369/17, позаяк під час її прийняття не могли бути враховані обмеження, запроваджені у зв`язку з оголошенням карантину на території України. Крім того, судова колегія зазначає, що у даному спорі Позивачем на наведено та не підтверджено, як саме порушення Відповідачем строку розгляду його звернення порушило його законні права або інтереси, чи призвело до будь яких негативних наслідків. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 02» грудня 2020 року.