Постанова КГС ВС № 910/11005/16

? ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Київ Справа № 910/11005/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., представників учасників справи: позивача_ Харитончук О.Г. - довіреність від 12.08.2020 № 91-ДТЛ, відповідача_1- не з`явився, відповідача_2 - Ющенко Т.В. - ордер від 25.09.2020 № СВ1006881, Огнев`юк Я.В. - ордер від 25.09.2020 № АА1054953 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 за позовом публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" до: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (попередня назва - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України); публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 82116 недійсним. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог 1.1. Публічне акціонерне товариство "Сбербанк Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк Росії", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби інтелектуальної власності України, правонаступником якої є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство, відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в подальшому змінено тип на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", відповідач - 2) про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг "Сбербанк" від 10.09.2007 № 82116 недійсним. 1.2. Позивач також просив суд зобов`язати відповідача 1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва за № 82116 (далі - знак для товарів і послуг "Сбербанк") недійсним повністю щодо послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". 1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ "Сбербанк Росії", вказувало на те, що знак для товарів і послуг "Сбербанк" за свідоцтвом України від 10.09.2007 № 82116 є схожим з відомим в Україні фірмовим найменуванням "Сбербанк России ОАО" настільки, що його можна сплутати, а позивач одержав право на нього до дати подання заявки (24.05.2006) на знак для товарів і послуг "Сбербанк" щодо таких же або споріднених з ними послуг 36 класу МКТП; свідоцтво України на знак для товарів і послуг "Сбербанк" від 10.09.2007 за № 82116 було видано внаслідок подання заявки на знак з порушенням прав позивача на комерційне найменування; знак для товарів і послуг "Сбербанк" виданий АТ "Державний ощадний банк України" може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги 36 класу МКТП.

2. Стислий виклад судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Зеленіна Н.І.) від 10.08.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Свідоцтво України на знак для товарів і послуг "Сбербанк" щодо послуг 36 класу міжнародної класифікації товарів і послуг, видане АТ "Державний ощадний банк України"; зобов`язано Державну службу інтелектуальної власності України (правонаступником якої є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг "Сбербанк" недійсним повністю щодо послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". 2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав про схожість знаку для товарів і послуг "Сбербанк" із фірмовим найменуванням позивача "Сбербанк России ОАО", яке ним використовувалось на дату подання заявки (24.05.2006) та отримало правову охорону в силу положень статті 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, що свідчить про видачу спірного свідоцтва з порушенням прав позивача на фірмове (комерційне) найменування та про невідповідність зареєстрованого знаку для товарів і послуг "Сбербанк" умовам надання правової охорони. Суд першої інстанції вказував про наявність підстав, визначених пунктами "а" та "в" частини першої статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689-XII), для визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг "Сбербанк", з огляду на доведеність факту відомості фірмового найменування позивача в Україні та отримання права на його використання позивачем до дати подання відповідачем 2 заявки на знак для товарів та послуг щодо таких же товарів і послуг 36 класу МКТП. 2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 (колегія суддів: Доманська М.Л. - головуюча, Верховець А.А., Поляков Б.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. 2.4. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до 24.05.2006 (дати подання відповідачем заявки на реєстрацію спірного знаку для товарів і послуг "Сбербанк") комерційне найменування "Сбербанк России ОАО", зокрема, стосовно надання послуг у сфері банківської діяльності (віднесених до 36 класу МКТП) чи схожих послуг не було відомо широкому загалу на території України, а поданих позивачем доказів недостатньо для встановлення факту відомості фірмового найменування позивача українським споживачам, тим більше, саме у сфері послуг 36 класу МКТП чи схожих з ними послуг.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги 3.1. Згідно зі штампом вхідної кореспонденції Касаційного господарського суду, 14.09.2020 ПАТ "Сбербанк Росії" звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 зі справи № 910/11005/16 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2016.

4. Аргументи учасників справи 4.1. Аргументи касаційної скарги 4.1.1. ПАТ "Сбербанк Росії" вважає, що наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки він необґрунтовано відхилив клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів, які мають значення для встановлення обставин справи, внаслідок чого постанова суду є незаконною, необґрунтованою та ухвалена внаслідок неповного і неправильного встановлення всіх обставин справи. Також позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2015 у справі № 39/124 та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування абзацу 3 пункту 3 статті 6 Закону № 3689-XII в контексті наявності правового значення для надання правової охорони фірмовому найменуванню в Україні в залежності від факту надання підприємством послуг на території України. 4.1.2. Згідно з доводами касаційної скарги: - судом апеляційної інстанції в порушення абзацу 3 пункту 3 статті 6 Закону № 3689-XII не взято до уваги, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками інших осіб, зокрема з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; - суд апеляційної інстанції помилково пов`язав обставини щодо надання правової охорони фірмовому найменуванню позивача із здійсненням ним підприємницької діяльності в Україні; - суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права взагалі не дослідив належні та допустимі докази, зокрема: висновок № 07-06/2016 та аналітичний звіт ТОВ "Агентство корпоративних новин" у сукупності з іншими доказами; - суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив подані позивачем клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку іноземного спеціаліста Ф. Мостерта від 19.10.2017, висновків-рецензій фахівця у справах інтелектуальної власності - Прохорова-Лукіна Г.В. від 26.10.2016 та від 06.09.2017 (за результатами аналізу висновків експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності), висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 24.06.2016, висновки атестованих судових експертів Петренка С.А. від 16.06.2020 та Андрєєвої А.В. від 22.06.2020, а також висновок експерта у сфері інтелектуальної власності Ткачук Т.М. від 12.06.2020. 4.1.3. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції всупереч процесуальним вимогам закону ухвалив "однобічне", на користь відповідача, рішення. Жоден із доводів позивача так і не був прийнятий судом апеляційної інстанції, всі його клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для вирішення спору по суті, були відхилені. 4.1.4. Судом апеляційної інстанції не дотримано вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права. 4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу 4.2.1. АТ "Державний ощадний банк України" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк Росії" без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду без змін. 4.2.2. АТ "Державний ощадний банк України" зазначає, що зміст касаційної скарги, в основному, стосується переоцінки доказів, що виходить за встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав її зміни чи скасування немає, а доводи касаційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 5.1. 10.09.2007 відповідачу було видано свідоцтво України № 82116 на знак для товарів і послуг "Сбербанк" (словесний), зареєстрований для послуг 36 класу МКТП "страхування; фінансова діяльність; кредитно-грошові операції; операції з нерухомістю; всі послуги, що включені до 36 класу" (заявка від 24.05.2006 № m200607492; дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.09.2007). 5.2. Звертаючись до суду з позовом у даній справі ПАТ "Сбербанк Росії", обґрунтовуючи свої вимоги, вказувало, що знак для товарів і послуг "Сбербанк" є схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменуванням "Сбербанк России ОАО", що відоме в Україні, і належить позивачу, який одержав право на нього до дати подання заявки 24.05.2006 на знак для товарів і послуг "Сбербанк" щодо таких же або споріднених з ними послуг 36 класу МКТП; свідоцтво України на знак для товарів і послуг "Сбербанк" було видано внаслідок подання заявки на знак з порушенням прав позивача на комерційне (фірмове) найменування; знак для товарів і послуг "Сбербанк" за свідоцтвом України від 10.09.2007 № 82116, виданий АТ "Державний ощадний банк України" може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги 36 класу МКТП. 5.3. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Сбербанк Росії", суд першої інстанції зазначив про схожість знаку для товарів і послуг "Сбербанк" із комерційним (фірмовим) найменуванням позивача "Сбербанк России ОАО", яке ним використовувалось на дату подання заявки (24.05.2006) та отримало правову охорону в силу положень статті 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, що свідчить про видачу спірного свідоцтва з порушенням прав позивача на фірмове (комерційне) найменування та про невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони. 5.4. Суд першої інстанції вказував про наявність підстав, визначених підпунктами "а", "в" частини першої статті 19 Закону № 3689-XII, для визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг "Сбербанк", оскільки позивачем належним чином доведено, а матеріалами справи підтверджується факт відомості фірмового найменування позивача в Україні та отримання права на його використання до дати подання відповідачем 2 заявки на знак для товарів та послуг щодо таких же товарів і послуг 36 класу МКТП. 5.5. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказував, що знак для товарів і послуг "Сбербанк", зареєстрований за відповідачем 2 може бути визнано тотожним у словесному позначенні із частиною скороченого фірмового найменування позивача: "Сбербанк Росии ОАО", яке використовується позивачем згідно з пунктом 1.2 статуту позивача, затвердженого 24.06.2005 та погодженого Московським головним територіальним управлінням Центрального банку Російської Федерації 13.09.2005 із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації, тобто вони є схожими настільки, що їх можна сплутати. 5.6. Відповідно до матеріалів справи, для правильного вирішення спору та дослідження всіх обставин справи в повній мірі, з метою з`ясування таких питань, як: "чи було фірмове найменування "Сбербанк Росии ОАО" відомим в Україні станом на 24.05.2006 та якщо було, то для яких саме товарів і послуг дане фірмове найменування було відомим", а також, для "встановлення факту такої схожості (тотожності)" суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.11.2016 призначив проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. 5.7. За результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності складено висновок від 06.09.2017 №18031/16-53 у якому експерт Голова І.Г. дійшов таких висновків: знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 82116 не є схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням "Сбербанк России ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП на 24.05.2006; знак для товарів і послуг "Сбербанк" не був таким, що міг ввести в оману щодо особи позивача відносно послуг 36-го класу МКТП станом на 24.05.2006. 5.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі призначено повторну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлено такі питання, які потребують роз`яснення: "чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 82116 схожим настільки, що його можна сплутати із фірмовим найменуванням "Сбербанк Росии ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП на 24.05.2006?"; "чи був знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 таким, що міг ввести в оману щодо особи позивача відносно послуг 36-го класу МКТП станом на 24.05.2006?". 5.9. За результатами проведення повторної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності складено висновок №209 від 27.12.2017 у якому експерт Копитько А.П. дійшов таких висновків: знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не був схожим настільки, що його можна сплутати із фірмовим найменуванням "Сбербанк Росии ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП на 24.05.2006; знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не був таким, що міг ввести в оману щодо особи позивача відносно послуг 36-го класу МКТП станом на 24.05.2006. 5.10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 за клопотанням позивача долучено до матеріалів справи висновок експерта Петренка С.А. №1/06-1 складений за результатами експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності. Приймаючи вказаний висновок, як новий доказ у справі, апеляційний суд виходив із того, що оскільки висновок судового експерта Петренка С.А. №1/06-1 було складено лише 20.12.2017, а саме експертне дослідження було замовлено ще до винесення оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016, позивач не мав можливості долучити даний доказ до матеріалів справи раніше, а тому суд визнав поважними причини неподання його до суду першої інстанції та задовольнив клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи цього висновку. 5.11. Як вбачається із заключної частини висновку судового експерта Петренка С.А. від 20.12.2017 №1/06-1, знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 був схожим з відомим в Україні фірмовим найменуванням "Сбербанк Росії" та/або "Сбербанк Росії ВАТ" (російською мовою "Сбербанк России" та/або "Сбербанк России ОАО") щодо таких же або споріднених послуг настільки, що їх можна сплутати, станом на 24.05.2006; знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 був таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу 36-го класу МКТП, а саме щодо Акціонерного комерційного Сберегательного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство), Сбербанк Росії ВАТ, станом на 24.05.2006. 5.12. Ухвалою Північного апеляційного господарського від 03.07.2019 у даній справі призначено повторну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (іншому експерту). На вирішення експерта поставлено такі питання, які потребують роз`яснення: "чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 82116 схожим настільки, що його можна сплутати із фірмовим найменуванням "Сбербанк Росии ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП на 24.05.2006?"; "чи був знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 таким, що міг ввести в оману щодо особи позивача відносно послуг 36-го класу МКТП станом на 24.05.2006?". 5.13. За результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності складено висновок від 20.03.2020 №20781/20782/19-53. Судові експерти ОСОБА_1 , Ракова А.О. дійшли таких висновків: знак для товарів і послуг "Сбербанк" не є схожим настільки, що його можна сплутати із фірмовим найменуванням "Сбербанк Росии ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП станом на 24.05.2006; знак для товарів і послуг "Сбербанк" не був таким, що міг ввести в оману щодо особи позивача відносно послуг 36-го класу МКТП станом на 24.05.2006. 5.14. Із матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторонами подано до суду для приєднання до матеріалів справи в якості доказів такі висновки експертизи: 1) позивачем - висновок за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 09.06.2016 за № 07-06/2016, проведений патентним повіреним - ОСОБА_2 на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії", згідно з яким: знак для товарів і послуг "Сбербанк" на дату подання заявки № m200607492 (24.05.2006) був таким, що міг ввести в оману щодо особи позивача відносно послуг 36-го класу МКТП станом на 24.05.2006; знак для товарів і послуг "Сбербанк" на дату подання заявки № m200607492 (24.05.2006) був схожим з відомим в Україні комерційним (фірмовим) найменуванням настільки, що його можна сплутати із фірмовим найменуванням "Сбербанк России" та/або "Сбербанк России ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП; 2) позивачем - висновок за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 01.07.2016 за № 1/06 проведений судовим експертом - Петренком С.А. на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії", згідно з яким: знак для товарів і послуг "Сбербанк" був схожим з відомим в Україні фірмовим найменуванням "Сбербанк Росії" та/або "Сбербанк Росії ВАТ" (російською мовою "Сбербанк России" та/або "Сбербанк России ОАО") щодо таких же або споріднених послуг настільки, що їх можна сплутати, станом на 24.05.2006; знак для товарів і послуг "Сбербанк" був таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу 36-го класу МКТП, а саме щодо Акціонерного комерційного Сбэрэгательного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство), Сбербанк Росії ВАТ, станом на 24.05.2006; 3) відповідачем - висновок за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 08.09.2016 за № 531 проведений судовим експертом - Дорошенком О.Ф. на замовлення представника АТ "Державний ощадний банк України", згідно з яким: знак для товарів і послуг "Сбербанк" не був схожим ні з повним ні з скороченим фірмовим найменуванням Акціонерного ощадного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство) щодо таких же або споріднених з ними послуг настільки, що їх можна , станом на 24.05.2006; станом на 24.05.2006 ні повне ні скорочене найменування Акціонерного комерційного Ощадного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство) не могли вважатись відомими в Україні; знак для товарів і послуг "Сбербанк" не був таким, що міг ввести в оману щодо особи, яка надає послугу 36-го класу МКТП, а саме щодо Акціонерного комерційного Ощадного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство), станом на 24.05.2006; 4) відповідачем - висновок за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 03.10.2016 за № 9770/16-53 проведений судовим експертом - Климовою Н.Б. на замовлення представника АТ "Державний ощадний банк України", згідно з яким: знак для товарів і послуг "Сбербанк" не є схожим з комерційним (фірмовим) найменуванням настільки, що його можна сплутати із фірмовим найменуванням "Сбербанк России" та/або "Сбербанк России ОАО" щодо таких самих або споріднених послуг 36 класу МКТП; знак для товарів і послуг "Сбербанк" не був оманливим або таким, що може ввести в оману щодо особи " Акционерний банк Российской Федерации" (откритое акционерное общество), яка надає послуги 36-го класу МКТП станом на дату подання заявки; 5) позивачем - порівняльний аналіз "Дослідження пізнаваності фірмової назви та логотипу торгової марки" та "Оцінки рівня відомості фірмового найменування "Сбербанк России ОАО" в Україні" підготовлений товариством з обмеженою відповідальністю "Київський міжнародний інститут соціології ЛТД" на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії"; 6) позивачем - рецензії від 26.10.2016 на висновки експертних досліджень від 08.09.2016 за № 531 та від 03.10.2016 за № 9770/16-53, складені патентним повіреним України - Прохоровим-Лукіним Г.В. на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії"; 7) відповідачем - висновок за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності проведений експертом Ткачук Т.М. на замовлення представника АТ "Державний ощадний банк України", згідно з яким: знак для товарів і послуг "Сбербанк" був схожим з відомим в Україні фірмовим найменуванням "Сбербанк Росії" та/або "Сбербанк Росії ВАТ" (російською мовою "Сбербанк России" та/або "Сбербанк России ОАО") щодо таких же або споріднених послуг настільки, що їх можна сплутати, станом на 24.05.2006; знак для товарів і послуг "Сбербанк" був таким, що може ввести в оману щодо особи, а саме щодо Акціонерного комерційного Сберегательного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство), Сбербанк Росії ВАТ, яка надавала банківські та фінансові послуги 36-го класу МКТП, станом на 24.05.2006; 8) позивачем - рецензія від 12.102017 на висновок експерта від 06.09.2017 № 18031/16-53 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складена та підготовлена патентним повіреним - Прохоровим-Лукіним Г.В. на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії"; 9) позивачем - висновок іноземного спеціаліста Фредеріка Мостерта складеного 12.10.2017 на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії", згідно якого: "реєстрація відповідачем 2 знака, що практично тотожний фірмовому найменуванню позивача, свідчить про намір по суті не допустити використання позивачем свого фірмового найменування та репутації, що асоціюється з ним, в Україні та свідчить про недобросовісність відповідача 2"; 10) позивачем - висновок іноземного спеціаліста Фредеріка Мостерта складеного 22.12.2017 на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії", згідно якого: "реєстрація відповідачем 2 знака, що практично тотожний фірмовому найменуванню позивача, свідчить про намір по суті не допустити використання позивачем свого фірмового найменування та репутації, що асоціюється з ним, в Україні та свідчить про недобросовісність відповідача 2"; 11) позивачем - висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 20.12.2017 за №1/06-1 проведений судовим експертом - Петренком С.А. на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії", згідно з яким: знак для товарів і послуг "Сбербанк" був схожим з відомим в Україні фірмовим найменуванням "Сбербанк Росії" та/або "Сбербанк Росії ВАТ" (російською мовою "Сбербанк России" та/або "Сбербанк России ОАО") щодо таких же або споріднених послуг настільки, що їх можна сплутати, станом на 24.05.2006; знак для товарів і послуг "Сбербанк" був таким, що може ввести в оману щодо особи, яка надає послугу 36-го класу МКТП, а саме щодо Акціонерного комерційного Сберегательного банку Російської Федерації (відкрите акціонерне товариство), Сбербанк Росії ВАТ, станом на 24.05.2006; 12) позивачем - рецензія від 20.05.2019 на висновок повторної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.12.2018 № 209 у господарській справі № 910/11005/16, складена та підготовлена патентним повіреним - Прохоровим-Лукіним Г.В. на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії"; 13) позивачем - висновок фахівця за результатами аналізу висновку повторної комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 20.03.2020 № 20781/20782/19-53 (рецензія) складена та підготовлена патентним повіреним - Прохоровим-Лукіним Г.В. на замовлення ПАТ "Сбербанк Росії"; 14) позивачем - висновки атестованих судових експертів Петренка С.А. від 16.06.2020 за № 62-01 та Андрєєвої А.В. від 22.06.2020 за № 04-06/2020 та висновок експерта у сфері інтелектуальної власності Ткачук Т.М. від 12.06.2020 за № 001-ТТМ/20. 5.15. Апеляційний господарський суд, за результатами розгляду низки клопотань позивача відмовив у їх задоволенні з огляду на те, що по-перше - позивач у більшості вказаних клопотань просить суд долучити до матеріалів справи нові докази, однак не наводить належних доводів, що ці нові докази мають важливе значення для вирішення спору і ці докази не могли бути подані до суду першої інстанції; по-друге - позивачем не надано суду належного обґрунтування та не наведено об`єктивної неможливості їх замовлення і виготовлення чи подання аналогічних доказів до суду першої інстанції. 5.16. Суд апеляційної інстанції також вказував, що експертні висновки Петренка С.А., Андрєєвої А.В., Ткачука Т.М. від 12.06.2020 були замовлені позивачем лише у червні 2020, та із клопотанням про залучення цих доказів до матеріалів справи, позивач звернувся до суду лише у липні 2020, без належних обґрунтувань та документального підтвердження винятковості випадку щодо неможливості їх замовлення та подання до суду у встановлені чинним законодавством строки з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. 5.17. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про залучення висновку іноземного спеціаліста Фредеріка Мостерта від 19.10.2017, суд апеляційної інстанції виходив з підстав недоведеності позивачем, що вказаний експерт має кваліфікацію спеціаліста у сфері інтелектуальної власності, а тому, зазначена особа не підпадає під визначення експерта, наданого в статті 69 ГПК України. 5.18. Відмовляючи у задоволенні повторних клопотань позивача про виклик експерта Прохорова-Лукіна Г.В. та залучення до матеріалів справи складеної ним рецензії, суд апеляційної інстанції вказував, що у відповідності до статті 214 ГПК України учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу висновку експерта, а документ під назвою "Рецензія на висновок повторної судової експертизи" та висновки-рецензії не можуть бути віднесені до належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки такі висновки-рецензії складено Прохоровим-Лукіним Г.В. як особою, яка не має відповідних прав та обов`язків, встановлених процесуальним законодавством і Законом України "Про судову експертизу" для судового експерта. Оскільки така особа не є учасником процесу, вона не може бути викликана до суду надання пояснень та не може надавати суду допомогу в оцінюванні доказів у справі. 5.19. Клопотання позивача про виклик до суду експерта - Майданюка Н.Ф. суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на відсутність доводів позивача про незрозумілість його експертного висновку та за відсутністю поставлених сторонами у справі питань до нього. 5.20. Відмовляючи у задоволенні клопотань позивача про виклик у судове засідання експертів Петренка С.А., Андрєєвої А.В., Ткачука Т.М. суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки судом відмовлено позивачу у прийнятті висновків цих експертів, то, відповідно, суд відхиляє клопотання про виклик цих експертів для дачі пояснень щодо даних висновків. 5.21. Проаналізувавши всі наявні у матеріалах справи докази, зокрема: висновки № 209 від 27.12.2017, № 20781/20782/19-53 від 20.03.2020 складені за результатами проведення судової експертизи, суд апеляційної інстанції визнав їх належними і допустимими доказами у справі, та дійшов висновку про їх обґрунтованість і узгодженість із іншими матеріалами справи та чинним законодавством України. 5.22. Апеляційним господарським судом встановлено, що судова експертиза у сфері інтелектуальної власності та повторні судові експертизи проведені відповідно до чинного законодавства, а висновки експертів №18031/16-53 від 06.09.2017, №209 від 27.12.2017 та №20781/20782/19-53 від 20.03.2020 відповідають вимогам ГПК України, заслуговують на увагу суду і не викликають сумнівів у їх правильності, оскільки надані в межах компетенції експертів, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, чіткі, логічні, послідовні і узгоджуються з іншими фактичним даними у справі, а також не були спростовані позивачем жодними іншими належними і допустимими доказами у справі. 5.23. Колегія суддів також встановила, що за висновками судових експертиз №18031/16-53 від 06.09.2017, №209 від 27.12.2017, №20781/20782/19-53 від 20.03.2020 встановлено відсутність ознак (критеріїв) для відмови в наданні правової охорони знаку для товарів і послуг "Сбербанк", передбачених абзацом 2 пункту 3 статті 6 Закону № 3689-XII. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Цивільний кодекс України Стаття 90 Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму; юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування; юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування; найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Частини перша, друга статті 489 Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Частина четверта статті 489 Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Господарський кодекс України Частина третя статті 159 Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб`єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції, чинній на момент подання заявки 24.05.2006 (Закон № 3689-XII) Пункт 1 статті 5 Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. пункт 3 статті 5 Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Стаття 6

1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності. Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.

3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку. Пункт 1 статті 19 Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу від 20.08.1997 № 72, з подальшими змінами і доповненнями) Пункт 4.3.1.9 До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача. ГПК України Частина перша, третя статті 13 Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частина перша статті 73 Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Стаття 76 Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 86 Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стаття 104 Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Частина третя статті 269 Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій 6.1. Колегія суддів касаційного господарського суду, дослідивши аргументи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та зміст оскаржуваних судових рішень, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з огляду на таке. 6.2. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зокрема для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва на знак для товарів і послуг "Сбербанк" з підстав визначених частиною першою статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", зокрема: підпункту "а" - невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; підпункту "в" - видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. 6.3. Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, визначені статтею 6 Закону № 3689-XII. Розкриття змісту окремих підстав для відмови у наданні правової охорони наводиться у Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу від 20.08.1997 № 72, з подальшими змінами і доповненнями). 6.4. За змістом статті 489 ЦК України комерційне (фірмове) найменування можна охарактеризувати як позначення (найменування), використовуване суб`єктом підприємницької діяльності і, що дозволяє відрізнити одного суб`єкта від інших, при цьому не вводячи в оману споживачів відносно його діяльності та слугує вказівкою на комерційне джерело походження товарів або послуг. В той же час особи можуть мати однакові комерційні (фірмові) найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів і послуг, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуг які ним надаються. 6.5. З аналізу статті 489 ЦК України можна дійти висновку, що правовідносини пов`язані із використанням комерційного (фірмового) найменування випливають безпосередньо з підприємницької (комерційної) діяльності, а саме право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи реєстрації і незалежно від того, є комерційне (фірмове) найменування частиною торговельної марки, а правова охорона комерційного (фірмового) найменування залежить від рівня набутої репутації, тобто пов`язується в першу чергу з використанням позначення, що ідентифікує особу в цивільному обороті (фактичним використанням) та може бути обмежена певним районом, містом, територією, сферою діяльності. 6.6. Тотожність окремих елементів комерційних (фірмових) найменувань не свідчить про тотожність таких найменувань у цілому. Для визначення обсягу прав, які випливають із комерційного (фірмового) найменування необхідно враховувати, що обсяг правової охорони поставлено в залежність від того, чи може використання спірного комерційного (фірмового) найменування вводити в оману споживача, тобто можливість співвідношення (ототожнення) потенційним споживачем діяльності товариства, яке використовує знайоме споживачу комерційне (фірмове) найменування, із діяльністю підприємця, який використовує знайоме споживачу комерційне (фірмове) найменування. Тобто, дана обставина обумовлена обов`язковою наявністю у споживача або контрагента попереднього досвіду, який може виникнути тільки в умовах реальних правовідносин між споживачем та підприємством. 6.7. Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову при вирішенні даної категорії спорів, з`ясуванню та встановленню підлягають такі обставини: 1) чи має позивач комерційне (фірмове) найменування, яке саме та з якого моменту він його використовує; 2) що саме є комерційним (фірмовим) найменуванням, - слово чи словосполучення, повна чи скорочена назва підприємства; 3) яким видом діяльності займаються позивач і відповідач у справі; 4) чи функціонують вони на одному ринку товарів і послуг; 5) чи є комерційні (фірмові) найменування сторін однаковими або схожими; 6) чи можуть споживачі змішувати послуги, які ними надаються; 7) чи використовується позивачем комерційне (фірмове) найменування при провадженні господарської діяльності на території України. 6.8. Питання визначення комерційного (фірмового) найменування, як і питання його відомості, є питаннями права, а не факту, а тому мають вирішуватися судом, а не судовим експертом, на підставі дослідження поданих сторонами доказів. 6.9. Слід також зазначити, що з огляду на приписи статті 76 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про припинення використання тотожного або подібного найменування тому, що є комерційним (фірмовим) найменування позивача, слід враховувати, що саме позивач повинен довести: по-перше - схожість торгової марки і фірмового найменування настільки, що їх можна сплутати; по-друге, що фірмове найменування здобуло відомість в Україні; по-третє, що підприємство придбало право на фірмове найменування до дати подачі іншою стороною до Установи заявки на знак; по-четверте, що торгова марка і фірмове найменування використовуються відносно однакових або споріднених товарів і послуг. 6.10. Для з`ясування та встановлення наявності або відсутності таких обставин, як відомість в Україні комерційного (фірмового) найменування позивача до дати подачі заявки на спірне свідоцтво, суд повинен враховувати будь-яку інформацію, подану позивачем, що вказує на відомість фірмового найменування позивача в Україні. 6.11. Із самого визначення "відомість" вбачається, що доказами відомості фірмового найменування може бути інформація різного роду, зокрема: довідки державних органів, соціологічні опитування, статистичні дані, інформація від контрагентів тощо. На користь відомості фірмового найменування можуть свідчити, наприклад докази того, що впродовж свого існування, тобто до моменту подачі заявки на знак для товарів і послуг, підприємство вже фактично здійснювало свою господарську діяльність на ринку, відкрито вступаючи у господарські відносини з іншими суб`єктами і такими діями підприємство вже ідентифікувало себе на відповідному ринку України. Такі дії можуть бути підтверджені, зокрема: договорами і первинними документами до них. Такими доказами також можуть бути відомості про кількість споживачів, обізнаність їх про позивача, об`єм ринку, охопленого продукцією чи послугами позивача, географічні райони його діяльності, результати опитування відносно популярності позивача, об`ємах продажів товарів і послуг. 6.12. При вирішенні спору у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний знак для товарів і послуг "Сбербанк" зареєстровано для послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), а саме: "страхування; фінансова діяльність; кредитно-грошові операції; операції з нерухомістю; всі послуги, що включені до 36 класу". Судами також встановлено, що позивачем не проводиться господарська діяльність на території України у сфері надання послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП). 6.13. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням визначених позивачем правових підстав позову, надавши оцінку зібраним у справі доказами встановив, що позивачем не доведено, обставин відомості фірмового найменування позивача станом на 24.05.2006 широкому загалу на території України, саме щодо послуг 36 класу МКТП чи схожих послуг, зареєстрованих на знак для товарів і послуг "Сбербанк". 6.14. Зокрема, суд апеляційної інстанції оцінивши подані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази, а саме: Дослідження ТОВ "Агентство корпоративних новин", встановив, що у ньому досліджувалось лише згадування позначення "Сбербанк" в засобах масової інформації у відповідний період. Однак, враховуючи те, що станом на 24.05.2006 позивачем використовувалось як повне найменування "Акционерный коммерческий Сберегательный банк Российской Федерации" (открытое акционерное общество) так і скорочене найменування "Сбербанк России ОАО" суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що наявні у справі докази не дають можливості встановити відомість повного чи скороченого комерційного (фірмового) найменування позивача за захистом прав на яке він звернувся до суду з даним позовом. 6.15. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач не надав суду, а матеріали справи не містять інформації, яка кількість українських споживачів ознайомлена з вказаними статтями, якого віку особи з ними ознайомлено, що відповідно не дає можливості суду дійти висновку щодо належності та достатності поданих позивачем доказів на підтвердження обставин щодо відомості відповідного фірмового найменування позивача українським споживачам, тим більше, саме у сфері послуг 36 класу МКТП чи схожих з ними послуг станом на 24.05.2006. 6.16. Оцінивши вказані обставини в сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що з наданих позивачем до суду доказів неможливо встановити ступінь відомості чи визнання відповідного фірмового найменування позивача у відповідному секторі суспільства на території України, серед українських споживачів щодо послуг 36 класу МКТП чи схожих послуг станом на 24.05.2006. Листування позивача з окремими юридичними особами, у тому числі на території України, також не може бути належним доказом відомості фірмового найменування позивача широкому загалу на території України станом на 24.05.2006, оскільки позивачем не надано суду доказів доведення такого листування до широкого загалу (потенційних споживачів вказаних послуг) на території України. 6.17. Отже, суд апеляційної інстанції встановивши відсутність доведення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відсутність доказів відомості вищевказаного фірмового (комерційного) найменування позивача на території України щодо послуг, які відносяться до 36 класу МКТП або споріднених з ними станом на 24.05.2006, дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності в даному випадку підстав для застосування положень пункту 3 статті 6 Закону № 3689 та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. 6.18. Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі щодо залишення судом апеляційної інстанції без оцінки висновку експерта Петренка С.А. від 20.12.2017 №1/06-1 та відхилення судом даного висновку не можуть бути підставою для задоволення його вимог, оскільки цей висновок визнано апеляційним судом неналежним доказом з наведенням відповідного мотивування. За змістом статті 104 ГПК України такий висновок є письмовим доказом у справі, який досліджено оцінено судом апеляційної інстанції в сукупності з іншими доказами наявними у матеріалах справи, а згідно з приписами статті 300 названого Кодексу суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, в основу оскаржуваного судового рішення покладено не лише вказані експертні дослідження, а й здійснене судом всебічне, повне, об`єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів. 6.19. Щодо доводів позивача на безпідставність відхилення апеляційним судом клопотань про залучення до матеріалів справи висновків-рецензій фахівця у справах інтелектуальної власності за результатами аналізу висновків експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності - Прохорова-Лукіна Г.В. від 26.10.2016 та від 06.09.2017, висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 24.06.2016, висновків атестованих судових експертів Петренка С.А. від 16.06.2020 та Андрєєвої А.В. від 22.06.2020 та висновок експерта у сфері інтелектуальної власності Ткачук Т.М. від 12.06.2020, то колегія суддів виходить з такого. 6.20. Зі змісту постанови вбачаються аргументи та доводи апеляційної інстанції, якими суд обґрунтував і мотивував не взяття до уваги надані на стадії апеляційного оскарження висновки експертів та висновки-рецензії подані позивачем. 6.21. Частиною третьої статті 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 6.22. З огляду на приписи частини третьої статті 269, частин другої-четвертої, пункту 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України, змісту постанови апеляційної інстанції, в якій наведені обґрунтування і мотиви щодо розгляду цих клопотань, дії суду не можуть вважатися обмеженням у поданні доказів учасником справи суду, а тому доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження. 6.23. У той же час межі відповідного мотивування щодо допустимості висновку іноземного спеціаліста Фредеріка Мостерта від 19.10.2017 та міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування оцінки доказів не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ґрунтується ще на трьох наведених висновках судових експертів. 6.24. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково пов`язав обставини щодо надання правової охорони фірмовому найменуванню позивача із здійсненням ним підприємницької діяльності в Україні, колегією суддів відхиляються, оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріалами справи не підтверджено саме факту відомості відповідного фірмового найменування позивача українським споживачам, тим більше, саме у сфері послуг 36 класу МКТП чи схожих з ними послуг станом на 24.05.2006, а відсутність відповідної реєстрації позивача та його та діяльності в Україні з відповідним найменуванням лише підтверджують відповідні висновки. 6.25. Щодо посилання в касаційній скарзі на недостатню вмотивованість постанови суду апеляційної інстанції, слід зазначити, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Суд зазначає, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. 6.26. Колегія вважає, що у зазначеному питанні слід керуватися принципом "обґрунтованої достатності" визначених судом мотивів та підстав прийняття відповідного рішення. 6.27. Разом з тим, проаналізувавши текст оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом апеляційної інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). 6.28. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 6.29. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції та компетенцію суду касаційної інстанції, яка відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи. 6.30. Водночас, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та перегляду вже здійсненої названим судом оцінки доказів зі справи. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. 6.31. Колегія суддів також вважає помилковим посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на викладену в постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2015 у справі №39/124 правову позицію, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, підстави для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

8. Судові витрати У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Клопотання відповідача 1 про розподіл судових витрат буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 зі справи № 910/11005/16 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Колос Суддя Т. Малашенкова