Постанова 4820 № 686/1379/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/1379/19 Провадження № 22-ц/4820/35/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Ярмолюка О.І., секретаря: Журбіцького В.О., учасники справи: апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року (суддя Стефанишин С.Л.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, в с т а н о в и в : У січні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання малолітніх дітей. В обґрунтування позову зазначала, що з 20 вересня 2008 вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 , від якого мають двох малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В серпні 2014 року сім`єю переїхали проживати до матері чоловіка ОСОБА_7 , в будинок, що належить їй на праві власності та розташований за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка та діти зареєстровані у вказаному будинку. Через втручання свекрухи в сім`ю сторін, стосунки між ними ускладнились. ОСОБА_7 постійно влаштовувала сварки в присутності дітей, налаштовувала чоловіка проти неї. 07 березня 2018 року після чергового конфлікту, спровокованого свекрухою, ОСОБА_3 вигнали з будинку та не допускають в будинок до теперішнього часу. В період з кінця березня по квітень 2018 року ОСОБА_3 проходила амбулаторне лікування в Хмельницькому психоневрологічному диспансері. Однак, згідно довідки від 05.12.2018 року цього медичного закладу її стан здоров`я вже не потребує лікування, вона може займатись будь-якими видами діяльності, в тому числі піклуванням та вихованням своїх дітей. Позивач неодноразово приїжджала з Хмельницького до Львова, щоб побачити дітей, зберегти сім`ю, але відповідач чинив їй перешкоди, у зв`язку з чим вона вимушена була неодноразово зверталась до Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області. За її зверненням до голови Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування за місцем проживання дітей прийнято розпорядження №336 від 18.06.2018 року про встановлення днів побачень матері з дітьми, проте відповідач ОСОБА_1 не виконував дане розпорядження щодо графіку зустрічей з дітьми, чинив їй перешкоди, вона не мала можливості бачити та спілкуватися з дітьми. Також зазначала, що має на праві власності квартиру, в якій проживає в АДРЕСА_2 , де є всі умови для проживання дітей. Працевлаштована, має стабільний дохід. ОСОБА_1 власного житла немає, проживає в будинку своєї матері-пенсіонерки, умов окремого проживання з дітьми немає, його доходи згідно даних податкової декларації за 2017 рік становлять 48960 грн. за рік. Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком. Обґрунтовуючи зустрічний позов, посилався на те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, має свій власний бізнес, стабільний дохід, тому має більше вільного часу та може самостійно встановлювати собі графік роботи, в т.ч. коли необхідно підлаштовуватися під потреби малолітніх дітей. Має належне місце проживання - будинок, де діти проживають разом з ним та бабусею. Створює всі необхідні умови для гармонійного розвитку дітей, моральної та матеріальної забезпеченості, чого ОСОБА_3 зробити не може. На обліку в психоневрологічному та наркологічних диспансерах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. Проживання дітей разом з батьком буде відповідати їх найкращим інтересам, оскільки він зможе забезпечити дітям належні умови проживання. Син ходить до школи, донька збирається йти у садочок. Діти мають друзів, звичне коло спілкування. ОСОБА_3 перебуває на обліку в Хмельницькому психоневрологічному диспансері. В довідці даного медичного закладу вказано, що вона може займатися піклуванням та вихованням дітей, однак нічого не сказано про те, чи можуть діти проживати з нею одні, без догляду інших психічно здорових людей, які б у випадку нападу чи загострення хвороби позивачки, змогли втрутитися та забезпечити безпеку малолітніх дітей. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю дітей ОСОБА_3 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Рішення суду мотивовано тим, що судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі Декларація прав дитини), які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір`ю. Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилався ОСОБА_1 в обґрунтування своїх доводів щодо неможливості ОСОБА_3 забезпечити належні умови для виховання та проживання разом з нею малолітніх дітей, із-за стану її здоров`я. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його зустрічний позов, а в первісному позові ОСОБА_3 - відмовити. В обґрунтування скарги зазначав, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 161 СК України та при ухваленні рішення не врахував жодної обставини, які повинен був врахувати. Суд визначив місце проживання двох малолітніх дітей з матір`ю, яка має психічне захворювання, не має доходу та стабільного місця роботи. Вважає, що суд під час розгляду справи безпосередньо не дослідив докази у справі, не надав оцінки доказам, не вказав які докази були прийняті, а які відхилені. Фактично, до вирішення справи підійшов з перевагою інтересів матері над інтересами батька та дітей, що свідчить про необ`єктивність розгляду справи. Суд не заслухав думку дитини, щодо визначення його місця проживання, не взяв до уваги надані апелянтом докази, які підтверджують, що в найкращих інтересах для дітей буде саме проживання їх з батьком. Суд, поклавши в основу свого рішення принцип 6 Декларації прав дитини, не звернув уваги на те, що зазначений принцип не можна тлумачити як переважне право матері над батьком, а відповідно до Конвенції про права дитини в усіх діях відносно дітей першочергову увагу необхідно приділяти якнайкращим інтересам дітей. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, таким що в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апелянта зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та не містять правового обґрунтування. Досліджені судом докази у справі є належними і допустимими, а тому суд вірно їх взяв до уваги та ухвалив справедливе судове рішення. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити. Представники третіх осіб: Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2008 року, який розірвано рішенням Залізничного районного м. Львова від 14 березня 2019 року. У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки від 20.08.2018 року №1674, виданої виконавчим комітетом Рудненської селищної ради Залізничного районного Львівської області, ОСОБА_3 прописана в буд. АДРЕСА_1 13 серпня 2014 року, малолітній ОСОБА_5 прописаний та проживає в даному будинку теж з 13.08.2014 року. Малолітня ОСОБА_6 прописана та проживає у вищезазначеному будинку з 03.10.2016 року. Батько дітей ОСОБА_1 прописаний в цьому будинку з 05 листопада 2019 року. Будинок АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_7 , матері ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. З березня 2018 року ОСОБА_3 не проживає в вищезазначеному будинку, у зв`язку з складними психологічними відносинами та непорозумінням між сторонами та між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 . В будинку, де проживають діти з батьком створені належні матеріально-побутові умови, ОСОБА_8 має свою окрему кімнату, діти мають спальні місця, місце для занять та зберігання речей. ОСОБА_5 навчається в 6-В класі СЗШ №77 м. Львова, характеризується позитивно за місцем навчання. ОСОБА_9 відвідує заклад дошкільної освіти №136 м. Львів група «Бджілка», 2 рази на тиждень відвідує Центр дитячого та сімейного розвитку «Babу Світ». Як вбачається із інформації наданої Залізничним відділом поліції від 20.11.2018 року №13102/38/01-18 за період з 14.05.2018 року по 12.08.2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_7 , неодноразово не впускали до спірного будинку та чинили перешкоди у спілкуванні з дітьми. 18 червня 2018 року органом опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження №336 про встановлення днів побачень ОСОБА_3 з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 в 1-шу та 3-ю суботи місяця з 15 год. до 18 год. та 2-гу та 4-ту неділю місяця з 15 год. до 18 год. в присутності батька. ОСОБА_3 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , крім того, ОСОБА_3 14.02.2020 року за договором купівлі-продажу придбано ще двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Згідно з актам обстеження умов проживання від 30.10.2020 року ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 , квартира обладнана меблями, побутовою технікою, предметами тривалого вжитку. Обладнана дитяча кімната всім необхідним. На час обстеження умов проживання син ОСОБА_10 перебував у маминій квартирі. ОСОБА_1 є приватним підприємцем, ОСОБА_3 працює в ТОВ «Руш» на посаді продавець непродовольчих товарів - касир Єва 1812 м. Хмельницький. За місцем роботи та місцем проживання сторони характеризуються позитивно. Відповідно до довідки №3803 від 05.12.2018 року, виданої головним лікарем Обласного психоневрологічного диспансеру, стан здоров`я ОСОБА_3 , 1986 р.н., мешканки АДРЕСА_2 , не потребує лікування, стан її здоров`я на даний момент дозволяє займатися будь-яким видом діяльності, в тому числі піклуванням та вихованням своїх дітей. За довідкою цього медичного закладу від 21.09.2020 року №2848 Стан здоров`я ОСОБА_3 знаходиться в стані стійкої ремісії та на момент обстеження не потребує прийому підтримуючої терапії. Висновком Органу опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації №2608-934 від 12 листопада 2018 року, місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом із матір`ю дітей ОСОБА_3 . Згідно висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 24.07.2020 року №79-82/20-26 діти почуваються спокійно мають глибоку емоційну прив`язаність до батьків, поважають матір та батька. З виховної точки зору ОСОБА_3 та ОСОБА_1 характеризуються однаково як батьки, яким подобаються діти такими, як вони є. Під час бесіди з психологом ОСОБА_10 розповів, що хоче жити з батьком, бо у нього там є друзі та своя кімната. Деколи сумує за мамою, бачаться з мамою раз на тиждень. Має більшу прив`язаність до батька, з яким проживає. Значимою людиною, якій можна довіритися і поділитися переживаннями є мама. На питання психолога з ким, би вона хотіла жити, ОСОБА_9 сказала, що хоче жити з татом і мамою. За висновком експерта зміна умов проживання, виховання та оточення у випадку передачі дітей від батька до матері для ОСОБА_5 може призвести до труднощів у навчанні та спілкуванні, розвитку конфліктності та призвести до ігнорування соціальних вимог нового середовища. Зміна умов проживання, виховання та оточення у випадку передачі від батька до матері ОСОБА_11 не матиме наслідків, дівчинка спокійно сприймає ситуацію такою, яка вона і може жити як з мамою, так і з татом. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява N 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Вирішуючи спір про визначення місця проживання дітей, суд першої інстанції значною мірою керувався принципом 6 Декларації прав дитини, при цьому не врахувавши, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов`язкового характеру у правовій системі України, у той час як Конвенція про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. За таких обставин, посилання суду першої інстанції на принцип 6 Декларації прав дитини та необхідність доведення виняткових обставин, які мають виключати залишення дитини з матір`ю є помилковим, однак колегія суддів вважає що це не вплинуло на правильність вирішення судом першої інстанції спору по суті. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дітей і у матері, і у батька, їх позитивних характеристик з місць проживання та роботи, прихильність дітей до обох батьків, однак наявність у матері на праві власності нерухомого майна, батько на праві власності житла не має, з урахуванням віку доньки ОСОБА_12 , якій у вересні місяці виповнилося тільки 4 роки, а також те, що брат та сестра повинні проживати разом, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю ОСОБА_3 , тому що нею створено більш сприятливі умови для проживання дітей, їх гармонійного психологічного розвитку і це не вплине на реалізацію батьком своїх прав його участі у вихованні дітей. При цьому, суд першої інстанції врахував, що доказами у справі не доведено, що стан здоров`я ОСОБА_3 не дозволяє займатися будь-яким видом діяльності, в тому числі піклуванням та вихованням своїх дітей. Батько, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того з ким діти будуть проживати. Визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дітей. Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. З огляду на вік ОСОБА_5 , тривалий час проживання з батьком та конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання дітей, його згода на проживання з батьком є непереконливою. Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей, та забезпечити доброзичливе спілкування дітей з обома батьками, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, визначаючи місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дітей з огляду на їх вік, необхідність підтримки постійних родинних відносин між братом та рідною сестрою, наявність у матері на праві власності житла, потребу у материнській турботі, догляді, повноцінному вихованні та розвитку. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, суд першої інстанції надав належну правову оцінку вказаним доводам та у контексті першочергового врахування інтересів малолітніх дітей, які переважають над інтересами батьків, дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей з нею, відмовивши у задоволенні зустрічного позову. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року. Судді: Т.О. Янчук А.В. Купельський О.І. Ярмолюк