Постанова 4804 № 233/2433/20

Єдиний унікальний номер 233/2433/20 Номер провадження 22-ц/804/2944/20 Єдиний унікальний номер 233/2433/20 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Номер провадження 22-ц/804/2944/20 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Гапонова А.В., Канурної О.Д., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бахмут Донецької області цивільну справу № 233/2433/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2020 року, ухваленого у складі судді Наумик О.О., - ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2017 станом на 21.04.2020 в розмірі 14915,32 грн., з яких: 411,50 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 411,50 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими нарахованими відсотками; 147,44 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625; 13169,94 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. фіксована частина, 686,44 грн. процентна складова. Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного Договору, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів Банку, відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитні зобов`язання відповідач не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у зазначеному вище розмірі. Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. На зазначене судове рішення позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Зазначають, що не погоджуються з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не доведені банком, заборгованість за кредитом у відповідача відсутня, оскільки відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту, а прострочене тіло кредиту не визначене законом та не передбачене анкетою-заявою. Не погоджуються з висновком суду, що надані банком витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису позичальника. Вважають, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що-його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. На підставі анкети-заяви, копія якої додана позивачем до позовної заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку з встановленим кредитним лімітом. Відповідач після отримання картки за умови укладеного банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача, довідками банку про зміну умов кредитування та про видані картки. Судом всупереч вимогам ст.263 ЦПК України при вирішенні справи не враховано останні висновки Верховного суду, викладені у постанові від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц. Отже суд дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позову та звільнив відповідача від відповідальності з одних лише формальних міркувань. Вважають, що у своєму рішенні суд повинен був відступити від висновків зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, яка ґрунтується на можливості банку надати будь-яку редакцію Умов та Правил надання банківських послуг. Крім того, зазначені висновки базуються на встановленому факті заперечення відповідачем ознайомлення з умовами кредитування. Натомість у даній справі відповідач факт ознайомлення з умовами кредитування не заперечував. Зазначають, що суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту) та нарахованих відсотків за ст.625 ЦК України, порушив норми матеріального права. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Суд безпідставно відмовив у стягненні неустойки та порушив норми матеріального права. Відзив від відповідача в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження волевиявлення щодо укладення з позивачем кредитного договору відповідачем підписана «Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» (а.с.12), в якій зазначено, що відповідач погодився з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг, примірник якого він згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua, та зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. До «Анкети-заяви» позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.97, 98-152). Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.95) 30.01.2017 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 300,0 грн. Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 30.01.2017 (а.с.6-9) убачається, що станом на 21.04.2020 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 14915,32 грн, з яких: 411,50 грн заборгованість за тілом кредиту, в т. ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 411,50 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн заборгованість за простроченими нарахованими відсотками; 147,44 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625; 13169,94 грн нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн фіксована частина, 686,44 грн процентна складова. Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову через недоведеність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. В «Анкеті-заяві» позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625, пенею, а також по судовим штрафам. Обґрунтовуючи право вимоги, позивач послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені базова % ставка в місяць, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Також, надані позивачем докази не містять підтвердження тих обставин, що відповідач при підписанні «Анкети-заяви» ознайомився і погодився з умовами, що містять саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, і що ця «Анкета-заява» разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між позичальником та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо % ставки, неустойки (пені, комісії, штрафів) саме у зазначених в цих документах розмірах. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Тож, на думку суду першої інстанції, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в «Анкеті-заяві» домовленості сторін про % ставку, сплату пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в «Анкеті-заяві» позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Суд вважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання «Анкети-заяви». Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, комісій, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. За наведених обставин і відповідних ним підстав суд першої інстанції дістає висновку, що позов у частині вимог стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафів є необґрунтованим. При вирішенні питання обґрунтованості вимог стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з такого. Така заборгованість визначена позивачем як заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту 411,50 грн. Кредитний ліміт згідно з вище згадуваною довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти» був установлений на рівні 300,00 грн. На суму кредиту саме у цьому розмірі зазначає позивач і у позовній заяві. З часу встановлення відповідачу кредитного ліміту заборгованість за тілом кредиту визначена позивачем як 0,00 грн, тобто - відсутня. Щодо простроченого тіла кредиту. За позовною заявою прострочене тіло кредиту це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі. Проте, пояснення щодо того, у чому полягає відмінність заборгованості за тілом кредиту від заборгованості за простроченим тілом кредиту, позивачем не надані, як не пояснена і обставина, за якою заявлена до стягнення сума заборгованості за простроченим тілом кредиту 411,50 грн. є більшою від встановленого кредитного ліміту 300,00 грн. Ані Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, не визначено, що є простроченим тілом кредиту, випадки та порядок його нарахування. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 30.01.2017 року процентна ставка не зазначена. Заява, підписана сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.12). Положення частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, застосувати до вказаних правовідносин неможливо, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк». Позивач не надав суду доказів, що саме ці Умови та правила були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (30.01.2017 року). Вказаний висновок ґрунтується на позиції зазначеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Аналогічна позиція висловлена постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №754/8077/18-ц (№ 61-8669св19). З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 позивач повідомив споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічний висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи апеляційної скарги, що наявність заборгованості підтверджується, зокрема, розрахунком заборгованості, а також випискою по рахункам відповідача та довідками банку є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування боргу позивачем, а також зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 30.01.2017 року. Відповідно до довідки «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.10) 30.01.2017 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 300,00 грн., 30.01.2017 зменшення кредитного ліміту 300,00 грн., 05.09.2018 грн. 0,00 грн. Як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором б/н від 30.01.2017 (а.с.6-9) станом на 30.09.2019 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 14915,32 грн., з яких: 411,50 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 411,50 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 147,44 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625; 13169,94 грн. - заборгованість по пені; 0,00 грн. - заборгованість по комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина, 686,44 грн. - процентна складова. Кредитний ліміт - це максимальна сума коштів, яку банк може видати власникові кредитної картки для користування на довгостроковій основі. Протягом дії картки клієнт має право користуватися кредитними коштами для готівки або безготівкових розрахунків. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 411,50 грн., проте, прострочена заборгованість - це заборгованість, не погашена боржником у визначений кредитною угодою строк. Анкета заява не містить домовленості сторін щодо визначення строків погашення заборгованості по кредиту. Боржнику не надавалася певна сума кредитних коштів, не визначався графік їх погашення, а тому колегія суддів вважає, що вимоги стосовно погашення простроченого тіла кредиту безпідставні. Крім того, звертаючись до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних позивач обрав спосіб захисту визначений статтею 625 ЦК України, однак для застосування положень наведеної норми обов`язковим є підтвердження обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом. Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів. За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо погодження з позичальником (відповідачем по справі) умов договору з приводу порядку погашення кредитної заборгованості, строку повернення кредиту, стягнення відсотків і їх розмір, та його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг вимоги позивача до відповідача, які обґрунтовуються фактично на односторонньому тлумаченні істотних умов кредитного договору не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, оскільки банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Таким чином, доводи позивача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, позивачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на позивача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову складає 14915,32 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, в якому позивачем була подана позовна заява. Відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2 102 гривні. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, постанова апеляційного суду у цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2020 року залишити без задоволення. Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року. Судді: