Постанова Донецький апеляційний суд № 219/5614/19

Єдиний унікальний номер 219/5614/19 Номер провадження 22-ц/804/2842/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Корчистої О.І., Канурної О.Д., за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В., прокурора Шалати С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Хомченко Л.І. в місті Бахмуті Донецької області, повне судове рішення складено 22 квітня 2020 року, в справі номер 219/5614/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області, Першої Бахмутської державної нотаріальної контори про зняття арешту, В С Т А Н О В И В: В травні 2019 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Прокуратури Донецької області, Першої Бахмутської державної нотаріальної контори про зняття арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 2006 року, яке видане відділом з реформування управління та утримання житлового фонду Артемівської міської ради Донецької області. В теперішній час у позивачів виникла необхідність розпорядитися своїм особистим майном через продаж. В лютому 2019 року під час підготовки документів для укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири позивачам стало відомо про наявність обтяження на цю нерухомість відповідно до постанови Прокуратури Донецької області від 30.01.2004 року ухваленої в кримінальній справі №29-25965. В лютому 2019 року позивачі звернулися до Прокуратури Донецької області з вимогою про зняття арешту з квартири. Прокуратура Донецької області відмовила позивачам у знятті арешту у зв`язку з відсутністю документів та відомостей про кримінальну справу №29-25965 за обвинуваченням ОСОБА_3 . Тому, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належать їм на праві особистої власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 2006 року, яке видане відділом з реформування управління та утримання житлового фонду Артемівської міської ради Донецької області, виключивши вказаний реєстраційний запис №2223325. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області, Першої Бахмутської державної нотаріальної контори про зняття арешту задоволено частково. Скасовано арешт житлової квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.09.2006 року, видане відділом з реформування управління на утримання житлового фонду Артемівської міської Ради Донецької області, накладений постановою Прокуратури Донецької області б/н від 30.01.2004 року. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Першої Бахмутської державної нотаріальної контори про зняття арешту - відмовлено. Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2020 року вирішено питання про судові витрати. З рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2020 року в частині задоволених позовних вимог не погодилась Прокуратура Донецької області, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2020 року в цій частині та відмовити в задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Судом не з`ясовано та не надано оцінку тому факту, яким чином після накладення арешту на спірну квартиру на підставі постанови слідчого від 30.01.2004 року, у вересні 2006 року видано Свідоцтво про право власності на цю квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Крім того, вважає, що вимоги про скасування кримінально-процесуального арешту підлягають розгляду судом в порядку кримінального судочинства. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник Прокуратури Донецької області Шалата С.С. в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ними 26 листопада 2020 року рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення; надали заяви про розгляд справи без їх участі(а.с. 230, 231, 235, 236). Представник відповідача Першої Бахмутської державної нотаріальної контори в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 1 грудня 2020 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Раніше неодноразово державний нотаріус надавав інформацію про неможливість участі в судових засіданнях через велике навантаження в роботі, просив розглянути справу за відсутністю державного нотаріуса та прийняти рішення на розсуд суду (а.с. 232, 199, 214). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача Прокуратури Донецької області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, Прокуратура Донецької області оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог позивачів до Прокуратури Донецької області, апеляційний суд переглядає рішення суду саме в цій частині. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12). Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 від 30 січня 2004 року накладено обтяження (а.с. 14). З письмової відповіді Прокуратури Донецької області №17/1-587вих19 від 10 квітня 2019 року вбачається, що 30 січня 2004 року постановою Прокуратури Донецької області в ході розслідування кримінальної справи №29-25965 за обвинуваченням ОСОБА_3 накладено арешт на нерухоме майно (квартири) громадян, які набули право власності на це майно всупереч діючого законодавства, внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 . Кримінальну справу №29-25965 за обвинуваченням ОСОБА_3 направлено для розгляду до Артемівського міськрайонного суду Донецької області та за наслідками розгляду судом постановлено обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_3 . Позивачам відмовлено у знятті заборони відчуження квартири у зв`язку з тим, що зняття арешту на майно у кримінальній справі, розглянутій судом по суті не належать до компетенції слідчих, які здійснювали розслідування. Крім того, Прокуратура Донецької області повідомила, що не володіє будь-якими документами чи відомостями про кримінальну справу №29-25965 за обвинуваченням ОСОБА_3 , її рух, прийняті у ній рішення, тощо (а.с. 15). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині позовних вимог до Прокуратури Донецької області про зняття арешту. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Судом установлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 2006 року. З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено обтяження постановою Прокуратури Донецької області від 30 січня 2004 року. Відповідно до вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.07.2005 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 08.11.2005 року питання щодо накладеного арешту на нерухоме майно (квартири), зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , судом не вирішувалось. Апеляційним судом рішення з цього питання також не приймалось (а.с. 5). Отже, оскільки накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 порушує право власності позивачів, які є співвласниками цієї квартири, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині скасування арешту квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.09.2006 року, видане відділом з реформування управління на утримання житлового фонду Артемівської міської Ради Донецької області. Стосовно доводу апеляційної скарги про порушення порядку розгляду вимог про скасування кримінально-процесуального арешту, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною першою статті 15 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року). Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року). Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Судом встановлено, що арешт на спірну квартиру було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_3 на підставі положень КПК України 1960 року, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 накладено обтяження постановою Прокуратури Донецької області від 30 січня 2004 року. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. З позовом про зняття арешту з майна звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які не є сторонами кримінального провадження. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року або КПК України 2012 року. Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. До такого висновку прийшов Верховний Суд у складі Великої Палати у своїй постанові №727/2878/19 від 30 червня 2020 року. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розгляд зазначеної справи в порядку цивільного судочинства. Тому, доводи Прокуратури Донецької області в цій частині є безпідставними. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що були предметом дослідження в суді першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року. Суддя: