Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/3475/19

Справа № 346/3475/19 Провадження № 22-ц/4808/1195/20 Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Мельник О.В. з участю представника АТ КБ "ПриватБанк" Рокетської С.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа: АТ КБ "ПриватБанк", про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ "ПриватБанк") Білоуса Андрія Володимировича на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 липня 2020 року, ухвалене в складі судді Калинюк О. П. у м.Коломия, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа: АТ КБ "ПриватБанк" про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна. Позовна заява мотивовано тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавчий лист № 2-2013/2010, виданий 30.05.2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № LOS-KS-107 від 17.09.2007 року в сумі чотири мільйони сімсот дев`яносто шість гривень 08 копійок. В ході вказаного виконавчого провадження, постановою від 14.12.2016 року здійснено опис та арешт майна ОСОБА_2 , накладено арешт і на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 . Вказує, що вона з ОСОБА_2 з 19.10.2006 року перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.05.2017 року. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11.12.2013 року визнано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на те, що вказане майно, зареєстровано ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі, вона як дружина має право на Ѕ вказаного нежитлового приміщення. Просила визнати за нею право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_2 , загальною площею 112 кв.м., основною -48,5 кв.м., допоміжною 63,кв.м., вартістю 808 000 грн та зняти з нього арешт Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 02 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, право власності на Ѕ (одну другу) частку нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 112 кв.м., основною - 48,5 кв.м., допоміжною - 63,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 та припинити право спільної сумісної власності вказаного подружжя на це майно. Знято арешт, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.12.2016 року, з Ѕ (однієї другої) частки нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 112 кв.м., основною - 48,5 кв.м., допоміжною - 63,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В решті позовних вимог відмовлено в зв`язку з їх безпідставністю. Не погоджуючись з рішенням суду, представник акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» Білоус А. В., подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. На думку апелянта, будівництво кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_2 , загальною площею 112 кв.м., основною -48,5 кв.м., допоміжною 63,кв.м здійснювалось за особисті кошти ОСОБА_2 . Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 надавала кошти на будівництво вказаного нежитлового приміщення відсутні, тому підстав для визнання за нею права власності на Ѕ вказаного майна відсутні. 16 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки було набуте за рахунок сімейного бюджету та зареєстровано ним в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання спірного нежитлового приміщення спільною власністю подружжя є частково обґрунтованими, зважаючи на положення ст. 70 СК України, яка передбачає, що частки майна дружини та чоловіка у праві спільної сумісної власності подружжя є рівними. Тому за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна. Арешт безпідставно позбавляє позивача права вільно володіти та розпоряджатися належною їй частиною майна у спільній власності та створює ризик розпорядження її майном особою, в інтересах якої арешт накладений. Суду не надано відомостей і доказів того, що зобов`язання колишнього чоловіка позивача - відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» були погоджені з позивачем, і вона була щодо них обізнана, чи має обов`язок відповідати за них. Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 19.10.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.05.2017 року, яке набрало законної сили 27.05.2017 року (а.с. 9,10). За час перебування сторін у шлюбі за ОСОБА_2 рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 грудня 2013 року визнано право власності на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 112 кв.м., основною - 48,5 кв.м., допоміжною - 63,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2014 року (а.с. 11, 12, 14). Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Так, за ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. З матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення судового рішення спору між сторонами щодо розподілу спільного майна не існувало. Суд першої інстанції не з`ясував, які в такому разі існували перешкоди для вирішення питання про розподіл спільного майна в позасудовому порядку. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавчий лист № 2-2013/2010, виданий 30.05.2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № LOS-KS-107 від 17.09.2007 року в сумі чотири мільйони сімсот дев`яносто шість гривень 08 копійок. В ході вказаного виконавчого провадження 14.12.2016 року здійснено опис та накладено арешт на майно ОСОБА_2 , про що складено відповідну постанову, в тому числі накладено арешт і на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 6). Постановою головного державного виконавця від 26.02.2019 року про призначення спеціаліста для участі у цьому виконавчому провадженні залучено спеціаліста ТзОВ «Західбудексперт», якому доручено провести інвентаризацію та виготовити технічний паспорт на спірне нежитлове приміщення (а.с. 8). Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зроблено висновок, що «поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом». Аналогічний по суті висновок зроблений в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18). Встановивши, що на момент звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя, на виконанні у виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавчий лист № 2-2013/2010, виданий 30.05.2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № LOS-KS-107 від 17.09.2007 року в сумі 4 796 000, 08 грн, постановою державного виконавця на нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 було накладено арешт, судом першої інстанції не взято до уваги, що у випадку поділу майна будуть порушені права та інтереси АТ КБ "ПриватБанк", оскільки припинення права власності відповідача на спірне майно ускладнює виконання судового рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк». Оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права кредитора та впливає на законні інтереси АТ КБ "ПриватБанк", так як на час розгляду справи на майно було накладено арешт з метою звернення стягнення суми боргу з ОСОБА_2 . Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України). Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванні з ухваленням нового про відмову у заволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа: ПАТ КБ "ПриватБанк", про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна. Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" Білоуса Андрія Володимировича задовольнити. Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 липня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа: АТ КБ "ПриватБанк", про визнання праваспільної сумісної власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_3 в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати по оплаті судового збору у розмірі 7 212, 60 грн ( сім тисяч двісті дванадцять гривень 60 коп.) за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 02 грудня 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський