Постанова Велика Палата ВС № 9901/186/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 року м. Київ Справа № 9901/186/20 Провадження № 11-285заі20 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В.,Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року (у складі колегії суддів Коваленко Н. В., Стародуба О. П., Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Рибачука А. І.), УСТАНОВИЛА: Рух справи 1. 17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати нечинним та скасувати рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 14 липня 2016 року № 1377/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з порушенням присяги судді». 2.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із сімейними обставинами та достатнім суддівським стажем роботи у березні 2014 року позивач звернувся до ВРЮ із заявою про звільнення його у відставку. Однак таку заяву в нього прийнято не було, а тому він зібрав всі необхідні документи за місцем роботи у Вищому адміністративному суді України і повторно за погодженням з керівництвом Вищого адміністративного суду України направив поштою таку ж заяву до ВРЮ 19 травня 2014 року. Однак упродовж тривалого часу, більше 2 років і 4 місяців, незважаючи на неодноразові звернення позивача, ВРЮ його заяву про відставку не розглянула. Натомість ВРЮ 14 липня 2015 року прийняла оскаржуване рішення. На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його заява про відставку з посади судді підлягала розгляду ВРЮ у місячний строк, і у відповідача не було законних підстав для зупинення провадження з розгляду його заяви. Також ОСОБА_1 зауважує, що доводи ВРЮ про порушення ним присяги судді є такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведені у спосіб, передбачений законом. 3.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з підстав невідповідності її вимогам статей 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали.

4. Ухвалою від 10 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернув його позовну заяву, оскільки позивач подав позовну заяву після закінчення встановленого законом строку звернення до суду, а причини, через які цей строк було пропущено, суд вважає неповажними.

5. Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 16 вересня 2020 року та від 29 вересня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України. 7. 20 жовтня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року - без змін. Висновки суду першої інстанції 8.Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду і вказані підстави для поновлення цього строку є неповажними.

9. Суд першої інстанції зауважив, що ОСОБА_1 не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

10. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що, повертаючи його позовну заяву ухвалою від 10 серпня 2020 року, суд першої інстанції всупереч вимогам закону не прийняв до уваги і не перевірив його доводи та аргументи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та формально підійшов до оцінки викладених у позовній заяві обставин і прийняв необґрунтоване, помилкове рішення, позбавивши позивача можливості захистити свої права у неупередженому суді. 11.Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не врахував пояснень позивача про те, що до 2019 року за час перебування ОСОБА_2 на посаді Президента України та враховуючи внутрішню політичну обстановки в державі він не міг перетнути кордон тимчасово окупованої території, приїхати в місто Київ та отримати рішення ВРЮ від 14 липня 2016 року № 1377/0/15-16 та оскаржити його. 12.Також, на переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував, що з березня 2020 року правовими актами України та Російської Федерації було встановлено низку обмежень щодо перетину кордону, пов`язаних з поширенням короновірусної хвороби, що теж обмежило можливості позивача звернутися до суду за захистом своїх прав та надати відповідні докази. Оцінка Великої Палати Верховного Суду

13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. 14.Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

15. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом

16. За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

18. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

19. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

20. Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

21. Професійна діяльність суддів є публічною службою.

22. Оскільки цей спір виник з приводу оскарження рішення ВРП у процесі звільнення позивача з посади судді, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.

23. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

25. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

26. За частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

27. Аналіз наведених норм свідчить про те, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

28. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

29. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

30. Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається із часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, про наявність оскаржуваного рішення ВРЮ ОСОБА_1 мав реальну змогу дізнатись під час розгляду Верховним Судом справи № П/9901/328/18 (800/30/17), у якій він брав участь у процесуальному статусі позивача через представника - Ружанського Л.В., присутнього у судових засіданнях.

32. Предмет спору у вищеназваній справі стосувався оскарження Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1620-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з порушенням присяги судді, яка, своєю чергою, була прийнята на підставі подання, оформленого оскаржуваним рішенням ВРЮ від 14 липня 2016 року № 1377/0/15-16. 33.Наведене свідчить про те, що, звертаючись до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_1 був обізнаним про наявність оскаржуваного рішення ВРЮ, яке, до того ж, було опубліковано на офіційному вебсайті цього органу ще 14 липня 2016 року (http://www.vru.gov.ua/news/1650) і повний текст цього документа був доступний для перегляду цілодобово, безперешкодно і безоплатно за посиланням http://www.vru.gov.ua/act/6454.

34. До того ж, як було встановлено судом першої інстанції, про наявність спірного рішення, а відтак і про порушення своїх прав, ОСОБА_1 міг дізнатись ще упродовж 2017-2018 років в ході розгляду справи № П/9901/328/18 (800/30/17), оскільки такий акт ВРЮ перебував у матеріалах справи, з якими, відповідно до даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», 09 лютого 2018 року ознайомлювався його представник, який також був присутній у судових засіданнях під час оголошення судом обставин справи, дослідження доказів. 35.Також згідно з наявною у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» інформацією, копію постанови Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № П/9901/328/18 (800/30/17) представник ОСОБА_1 отримав 03 липня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором № 01029237226770. 36.Згідно із частиною сьомою статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

37. Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявник не вказав об`єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням ВРЮ на офіційному вебсайті ВРЮ, на якому воно було опубліковане, оскільки доступ до такої інформації вільний та необмежений. Тому повідомлені ОСОБА_1 обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку.

38. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

39. За практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

40. З огляду на зазначене вище Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого КАС України строку.

41. Отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

42. Водночас доводи ОСОБА_1 щодо неможливості прибути в Україну до середини 2019 року, оскільки, як йому стало відомо з багаточисленних публікацій у мережі Інтернет, ним нібито зацікавлені спецслужби України, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними, адже вони не підтверджені жодними доказами. До того ж, за наявності вказаних побоювань позивач міг скористатися послугами представника, як ним було зроблено у справі № П/9901/328/18 (800/30/17).

43. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про необґрунтованість посилання позивача на наявність, починаючи з березня 2020 року, обмежень, запроваджених у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), у тому числі й щодо перетину лінії розмежування між тимчасово окупованою територією Кримського півострову та материковою Україною, оскільки, по-перше, строк звернення до суду був пропущений позивачем до цього моменту, а по-друге, вказані обставини, з урахуванням загальної тривалості пропуску строку понад чотири роки, не свідчать про поважний характер причин такого зволікання із зверненням до суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

45. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 46.Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року - без змін. Висновки щодо розподілу судових витрат 47.Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. 48.Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна О. М. Ситнік В. В. Британчук В. М. Сімоненко Ю. Л. Власов О. С. Ткачук М. І. Гриців В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. Р. Кібенко