Ухвала КЦС ВС № 753/19074/17

УХВАЛА 30 листопада 2020 року м. Київ справа №753/19074/17 провадження № 61-17323ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення без надання іншого житла, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про виселення без надання іншого житла та просила суд виселити відповідачів зі спірного нерухомого майна без надання іншого житла. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження. У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Однак, касаційна скарга всупереч вимогам статті 392 ЦПК України не містить посилань на те, на якій із підстав, визначених статтею 389 ЦПК України, оскаржуються судові рішення у цій справі. Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали. В касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого посилається на те, що є особою з інвалідністю ІІ-ої групи, а в тексті судового рішення 19 лютого 2020 року вказано, що суд зупиняв провадження у справі на час хвороби позивача. Верховний Суд приймає такі пояснення до уваги та зазначає з цього приводу таке. Положеннями частини другої статті 10 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Так скаржник зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ-ої групи, а тому має право користуватися пільгами щодо сплати судового збору, передбаченими статтею 6 Закону України «Про судовий збір», проте, жодних письмових доказів (посвідчення особи з інвалідністю, висновку МСЕК тощо) до касаційної скарги не додано. Суд в свою чергу позбавлений задовольняти клопотання скаржника на основі припущень, не обґрунтованих належним чином доказами відповідно до вимог цивільного процесуального закону. За таких підстав у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Верховний Суд наголошує, що ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися з таким клопотанням та надати на його обґрунтування належні докази. Оскільки на момент подання касаційної скарги відсутні підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору, то суду необхідно вказати, в якому розмірі підлягає сплаті судовий збір за подання цієї касаційної скарги. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позовну заяву, в якій заявлено одну вимогу немайнового характеру, подано до суду у жовтні 2017 року. За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» станом на 01 січня 2017 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 грн. Таким чином, за позовну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті до суду першої інстанції судовий збір у розмірі 640 грн. За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви, скарги. Таким чином, за подання касаційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1280 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. Крім того, скаржником подано касаційну скаргу поза межами строку касаційного оскарження. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст оскаржуваної постанови складено 14 вересня 2020 року. Строк касаційного оскарження сплинув 14 жовтня 2020 року. Касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 18 листопада 2020 року, тобто, поза межами строку касаційного оскарження. Заяву про поновлення строку касаційного оскарження з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку ОСОБА_1 не надала. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. За таких підстав, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки оформлена з порушенням вимог статті 392 ЦПК України та подана поза межами строку касаційного оскарження, та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш