Ухвала КЦС ВС № 569/6756/18

Ухвала 01 грудня 2020 року м. Київ справа № 569/6756/18 провадження № 61-16934ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 11 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року. На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. ОСОБА_1 у касаційній скарзі підставою, на якій подається касаційна скарга указує пункт 4 частини другої статті 411 ЦПК України. Проте частина друга статті 411 ЦПК України не містить будь-яких пунктів. Також у касаційній скарзі міститься посилання на пункти 3 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). У пунктах 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Посилаючись у касаційній скарзі на недопустимість звіту про незалежну оцінку майна, виконану Універсальною товарною біржею «Мост», ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому указаний доказ є недопустимим. Окрім цього, зазначаючи про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит експерта для роз`яснення висновку судової експертизи, особа, яка подає касаційну скаргу, не обґрунтовує щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, воно було заявлено. З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, у порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не вказано інших учасників справи, а саме: відповідача ОСОБА_2 , її місце проживання чи перебування. Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення касаційним судом рішення у справі, мотивуючи тим, що за подання касаційної скарги розмір судового збору є значним, а згідно практики Європейського суду з прав людини судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути розумним. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу дохід ОСОБА_1 за звітні 2018-2019 роки становив 61 368,00 грн, що в 2,6 рази перевищує розмір судового збору, що підлягає сплаті. ОСОБА_1 на даний час є непрацюючим, не має доходів, оскільки оформляє пенсійне забезпечення, через економічну кризу, спричинену коронавірусом у 2020 році був вивільнений із останнього займаного робочого місця. На клопотання ОСОБА_1 додав копії: трудової книжки та наказу ТОВ «Тріада-К» № 10 від 04 вересня 2019 року, згідно яких ОСОБА_1 звільнено з посади директора з 05 вересня 2019 року за угодою сторін; індивідуальні відомості про застраховану особу з 1998 по 2019 рік. Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Аналіз клопотання про відстрочення сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору. Оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 . До касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо. Тому клопотання задоволенню не підлягає. За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2018 рік) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. ОСОБА_1 оскаржує судові рішення у повному обсязі. Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 212 807,90 грн (4 352 630,88 грн +2 740 965,73 грн) * 1,5 %)*200%. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до УК у Печерському районі (Печерс. р-н) 22030102, код ЄДР: 38004897 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат