Ухвала КАС ВС № 640/19287/19

УХВАЛА 02 грудня 2020 року м. Київ справа № 640/19287/19 адміністративне провадження № К/9901/32736/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р. Ф., суддів - Олендера І. Я., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 640/19287/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року. Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку відсутністю вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Головне управління ДФС у м. Києві 26 жовтня 2020 року направило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтоване тим, що первинну скаргу подано в межах строку звернення з апеляційною скаргою, а судовий збір за подання апеляційної скарги був неправильно розрахований. Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд апеляційної інстанції зазначав, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалено 27 лютого 2020 року в порядку письмового провадження та отримано скаржником 05 березня 2020 року. Первинну апеляційну скаргу відповідача надіслано засобами поштового зв`язку 20 березня 2020 року та зареєстровано судом першої інстанції 24 березня 2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Ухвала мотивована тим, що до апеляційної скарги не додано квитанції про сплату судового збору після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги. Так, повторну скаргу надіслано засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції 09 жовтня 2020 року та зареєстровано судом першої інстанції 12 жовтня 2020 року, майже через дев`ять місяців після ухвалення судового рішення. При цьому скаржнику відомо про існування оскаржуваного рішення суду з лютого 2020 року, отже він не був позбавлений права протягом дев`яти місяців вжити заходів щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважав клопотання відповідача безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження. Так, відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В обґрунтування касаційної скарги скаржник цитує норми Конституції України, КАС України, Закону України «Про судовий збір», наводить рішення Верховного Суду, Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, не зазначаючи в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. При розрахунку судового збору судом апеляційної інстанції помилки допущено не було. Допущення судом першої інстанції помилки при розрахунку судового збору, не свідчить про обов`язок судів апеляційної та касаційної інстанції в подальшому розраховувати судовий збір з урахуванням помилки суду першої інстанції. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 640/19287/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова Судді І.Я.Олендер С.С. Пасічник