Постанова КАС ВС № 120/1235/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ справа № 120/1235/19-а провадження № К/9901/31705/19, К/9901/33745/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Державної служби України з питань праці і Державної регуляторної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 (суддя Шаповалова Т.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді Мацький Є.М., Сушко О.О.) у справі № 120/1235/19-а за позовом Фермерського господарства «БОДНЮК» до Управління Держпраці у Вінницькій області, Державної служби України з питань праці, Державної регуляторної служби України про визнання дій та рішень протиправними І. РУХ СПРАВИ

1. Фермерське господарство «БОДНЮК» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (відповідач-1), Державної служби України з питань праці (відповідач-2), Державної регуляторної служби України (відповідач-3), в якому просило: 1) визнати протиправним рішення Управління Держпраці у Вінницькій області про віднесення Фермерського господарства «БОДНЮК» до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; 2) визнати протиправними дії Управління Держпраці у Вінницькій області, які полягають у внесенні до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) відомостей щодо проведення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» у плановому періоді на 2019 рік планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення за середнім ступенем ризику; 3) визнати протиправним рішення Управління Держпраці у Вінницькій області про віднесення Фермерського господарства «БОДНЮК» до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю; 4) визнати протиправними дії Управління Держпраці у Вінницькій області, які полягають у внесенні до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) відомостей щодо проведення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» у плановому періоді на 2019 рік планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю за середнім ступенем ризику; 5) визнати протиправними дії Управління Держпраці у Вінницькій області, які полягають у внесенні до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) відомостей щодо проведення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» у плановому періоді на 2019 рік одразу двох планових заходів державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства: у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю; 6) визнати протиправним та скасувати п. 25516 Плану здійснення, комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, затвердженого, наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2018 №152 «Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду, (контролю) на 2019 рік» щодо здійснення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю; 7) визнати протиправним та скасувати п. 25515 Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік, затверджений наказом Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 № 126 «Про затвердження Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік» щодо здійснення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; 8) визнати протиправним та скасувати п. 775 річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Управління Держпраці у Вінницькій області на 2019 рік, затвердженого Наказом Управління держпраці у Вінницькій області від 20.11.2018 № 1417-О «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік» щодо здійснення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю; 9) визнати протиправним та скасувати п. 776 річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Управління Держпраці у Вінницькій області на 2019 рік, затвердженого наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 20.11.2018 №1417-О «Про затвердження річного плану здійснення заходів і державного нагляду (контролю) на 2019 рік» щодо здійснення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; 10) визнати протиправним та скасувати п. 2667 Плану заходів зі здійснення державного (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік, затверджений наказом Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 № 126 «Про затвердження Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік» щодо здійснення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю; 11) визнати протиправним та скасувати п. 3213 Плану заходів зі здійснення державного (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік, затверджений наказом Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 № 126 «Про затвердження Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік» щодо здійснення відносно Фермерського господарства «БОДНЮК» планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни і праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 у справі №120/1235/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019, позов задоволено повністю.

3. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Державна служба України з питань праці і Державна регуляторна служба України звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами Державна служба України з питань праці просить суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №120/1235/19-а і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Державна регуляторна служба України просить суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №120/1235/19-а в частині задоволення позовних вимог Фермерського господарства «БОДНЮК» до Державної регуляторної служби України, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Державної регуляторної служби України.

4. Від позивача надійшли відзиви на вказані касаційні скарги, в яких він просить суд залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управлінням Держпраці у Вінницькій області визначено перелік суб`єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) з боку останнього у плановому періоді на 2019 рік та внесено відповідні відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для формування cистемою проекту плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік та автоматичного виявлення нею суб`єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю) на 2019 рік.

6. До переліку таких суб`єктів господарювання увійшло Фермерське господарство «БОДНЮК», яке визначено Управлінням Держпраці у Вінницькій області як суб`єкт господарювання із середнім ступенем ризику окремо у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб і інвалідністю, а також окремо у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Фермерське господарство «БОДНЮК» підлягало наступним плановим заходам з боку Управління Держпраці у Вінницькій області у плановому періоді на 2019 рік: - на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю - за середнім ступенем ризику; - на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення - за середнім ступенем ризику.

7. На підставі внесених Управлінням Держпраці у Вінницькій області відомостей, системою був сформований проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, який в подальшому після проходження процесу узгодження між органами державного нагляду (контролю) стосовно дат початку та строків здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю), був затверджений наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2018 №152 (План комплексних заходів).

8. Відповідно до Плану комплексних заходів Фермерське господарство «БОДНЮК» визначено як суб`єкта господарювання, який у 2019 році підлягає комплексному плановому заходу державного нагляду (контролю). В межах комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією України здійснюватимуться плановий захід на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства - за високим ступенем ризику, а Державною службою України з питань праці в особі Управління Держпраці у Вінницькій області, здійснюватимуться такі планові заходи: - плановий захід на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю - за середнім ступенем ризику; - плановий захід на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення - за середнім ступенем ризику.

9. Відомості, які містились у Плані комплексних заходів, слугували підставою для включення Управлінням Держпраці у Вінницькій області Фермерського господарства «БОДНЮК» до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, затвердженого наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 20.11.2018 №1417-0 (Річний план) та плану заходів зі здійснення державного нагляду (контрою) Державної служби України з питань праці на 2019 рік, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 №126 (План Держслужби).

10. Позивач вважає, що вказані рішення із віднесення його до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику у зазначених сферах є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що Фермерське господарство «БОДНЮК» безпідставно віднесено до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику, відтак прийняті за наслідком такого включення спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

12. Суд першої інстанції наголосив, що із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 10.05.2018 №342 нових методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які почали застосуватися з 01.09.2018, незважаючи на те, що Критерії 2009 року втратили чинність 27.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 (набрала чинності 27.03.2019), вони не можуть застосовуватися для визначення ступеню ризику суб`єкта господарювання оскільки не відповідають новим методикам. У цій справі, у період з 01.09.2018 до 06.02.2019, за відсутності нормативно-правового акту, який би визначав критерії розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення заходів та перелік питань для їх здійснення у відповідності до Методики № 342, тому в Управління Держпраці у Вінницькій області були відсутні законні підстави для визначення позивача як суб`єкта господарювання із середнім ступенем ризику господарської діяльності у сфері зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Рішень щодо визначення ступеню ризику позивача у сфері промислової безпеки та у сфері зайнятості працевлаштування осіб з інвалідністю як окремих документів відповідачем-1 не приймалося, ним було визначено ступінь ризику при внесенні відомостей про позивача до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).

13. Судом апеляційної інстанції відхилено ряд доводів відповідачів, зокрема, посилання Державної регуляторної служби України на те, що вказаною службою України не вчинялися будь-які дії чи порушення відносно позивача, і вона є неналежним відповідачем у справі, а порушення прав та інтересів позивача іншими відповідачами не може бути автоматично підставою вважати, що наявні порушення з боку Державної регуляторної служби, суд вважав необґрунтованими і констатував, що Державною регуляторною службою України порушено права позивача в межах спірних правовідносин, що зумовлює судовий захист таких прав. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНІ СКАРГИ

14. Касаційна скарга Державної служби України з питань праці мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-1 з посиланням на практику Верховного Суду у справі №522/3665/17 наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не посилається на порушення своїх прав саме на момент пред`явлення позову, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог. За посиланням відповідача-1, Критерії оцінки ступенів ризику у сфері промислової безпеки 2009 були чинними на момент планування заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік та прийнятими на виконання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877), а тому висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо їх незастосування є безпідставними.

15. Державна служба з питань праці вважає, що суд не наділений повноваженнями, в рамках справи про оскарження акту індивідуальної дії, визнавати нечинним нормативно- правовий акт Кабінету Міністрів України, який був прийнятий відповідно до раніше встановлених правил та не був скасований або визнаний нечинним ані органом його прийняття, ані судом.

16. На думку відповідача-1, суд визнав протиправними та скасував пункти 2667 та 3213 Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Держпраці на 2019 рік, проте не звернув увагу, що сам по собі план є лише документом, який з самого початку формується як проект інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю), потім затверджується Державною регуляторною службою, і лише потім Держпраці, та яким засвідчується можливе у майбутньому, за певних умов дотримання вимог законодавства, здійснення запланованого заходу державного нагляду (контролю). Відповідно оскарження плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) не здійснюється в порядку адміністративного судочинства та не створює у момент його затвердження правових наслідків для прав та обов`язків позивача. Крім того, планова перевірка позивача органами Держпраці за останні 5 років не проводилася.

17. Державна регуляторна служба України у касаційній скарзі наголошує на тому, що мотивувальні частини оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної не відповідають вимогам ст. 246 КАС України, адже не містять висновків щодо юридичних наслідків, створених оскаржуваними Фермерським господарством «БОДНЮК» пунктами Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби №152. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій в порушення норм матеріального права (ст.ст. 5, 9-1, 10, 19 Закону № 877, п.п. 18, 21, 27 Порядку функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 387) та норм процесуального права (ст.ст. 73 та 90 КАС України) не були враховані обставин видання наказу Державної регуляторної служби України №

152. Також відповідач-3 стверджує, що позовна заява не містить доказів, що свідчать про порушення Державною регуляторною службою України прав позивача.

18. У касаційній скарзі відповідача-3 вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не надано оцінку та не враховано, що: - проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) створюється автоматично, за допомогою відповідного модуля автоматизованої системи. Система аналізує завантажені органами державного нагляду (контролю) річні плани, після чого усі суб`єкти господарювання, внесені до річних планів різних органів державного нагляду (контролю) автоматично переносяться до плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період (п. 7 Порядку № 387); - після внесення відомостей до автоматизованої системи про суб`єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю), Державна регуляторна служба України у строки, визначені Законом № 877, затверджує план здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) (абз. 11 ч. 1 ст. 5 Закону № 877, п. 31 Порядку № 387); - План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік - це документ, який підтверджує лише факт запланованої перевірки суб`єкта господарювання і не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій позивачем та не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, оскільки проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується автоматизованою системою на підставі відомостей, внесених органами державного нагляду (контролю), які визначають перелік суб`єктів господарювання, що підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю). - правова природа плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) полягає у тому, що цей план матиме місце лише у разі коли одного й того самого суб`єкта господарювання внесено до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) (абз. 6 ч. 1 ст. 5 Закону № 877); - суб`єкт господарювання має право відмовитись від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до Державної регуляторної служби України. У такому разі перевірка такого суб`єкта господарювання проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю) (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 877); - Державна регуляторна служба України є лише держателем автоматизованої системи, що забезпечує створення та функціонування цієї системи (ч. 8 ст. 4 та абз. 6 ст. 9-1 Закону №877).

19. У відзивах на касаційні скарги позивач зазначає, що позовні вимоги (п.п. 2-6 резолютивної частини позовної заяви) про визнання рішень та дій відповідача-1 протиправними виступали як передумови для застосування інших способів захисту (п.п. 7-12 резолютивної частини позовної заяви), зокрема, про визнання протиправними та скасування п.п. 2667, 3213 Плану Держпраці. Неодноразово в заявах по суті, у відзиві на апеляційну скаргу та в судових засіданнях представник позивача наголошував на тому, що відповідно до встановленого ступеню ризику визначається перелік питань під час проведення перевірки, а тому визначення позивачу середнього ступеня ризику, в той час як діяльність останнього у вказаних сферах відносилась до незначного ступеня ризику, призводить до проведення перевірки позивача із необґрунтовано широкими колом питань та межами такої перевірки. Таким чином, матеріально-правовою заінтересованістю позивача є захист його прав та законних інтересів від протиправних дій відповідача-1, який в порушення Закону безпідставно відніс позивача до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику та вніс до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) відомості щодо проведення відносно позивача у плановому періоді на 2019 рік окремого планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення за середнім ступенем ризику, а також окремого планового заходу державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю за середнім ступенем ризику.

20. Позивач стверджує, що доводи відповідачів, що включення до Плану Держпраці має для позивача лише інформативний характер, є помилковими, оскільки наявність відповідних відомостей про позивача в Плані Держпраці є підставою для проведення відносно нього планових заходів державного нагляду (контролю) з боку відповідача-1. В свою чергу, відсутність суб`єкта господарювання у таких планах позбавляє права органи державного нагляду (контролю) здійснювати відносно такого суб`єкта господарювання планові заходи державного нагляду (контролю). По суті першої позовної вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку із затвердженням Методик №342, Критерії №413 та №1288 не могли бути застосовані починаючи з 01.09.2018, незважаючи на їх скасування лише з 27.03.2019 згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №223, оскільки вказані критерії втратили свою регулятивну функцію.

21. На думку позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що додержання законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та додержання законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення не є тотожними заходами контролю, оскільки здійснюються незалежно один від одного, можуть здійснюватися з різною періодичністю визначеною відповідно до різних критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у вказаних сферах та за різним переліком питань в межах яких здійснюватиметься державний нагляд (контроль) під час планового заходу. Відтак, дії відповідача-1 щодо внесення до Системи відомостей про здійснення останнім відносно позивача у плановому періоду на 2019 рік одразу двох таких Планових заходів державного нагляду (контролю) є недопустимим та протиправним відповідно до ч. 4 ст. 2 та абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону №877. VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

23. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Питання проведення планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) врегульоване ст. 5 Закону №877. Так, вищезазначеною статтею передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб`єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб`єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб`єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).

25. Річні плани здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період з урахуванням узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) затверджують органи державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому.

26. Вимоги до оформлення річних та комплексного планів здійснення заходів державного нагляду (контролю), внесення змін до них та звіту щодо їх виконання визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

27. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №877 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

28. Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб`єктів господарювання (крім новостворених).

29. Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

30. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний.

31. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

32. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

33. З наведеного вбачається, що складення річного плану заходів державного нагляду (контролю) належить до повноважень відповідного органу державного нагляду (контролю), в даному випадку - до повноважень Державної служби України з питань праці, яка є органом державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Крім того, саме Державна служба України з питань праці визначає до якого ступеня ризику належить відповідний суб`єкт господарювання, та залежно від цього ступеня ризику визначає періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) такого суб`єкта господарювання.

34. Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону №877 у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

35. Із змісту наведених положень вказаного Закону вбачається, що залежно від ступеня ризику органом державного контролю визначається періодичність проведення планових заходів, а також перелік питань щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

36. Тобто, суд вважає, що оцінка органом державного нагляду (контролю) ступеня ризику від провадження господарської діяльності є визначальним фактором, в залежності від якого органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів стосовно такого суб`єкта господарювання та встановлюється перелік питань в межах яких здійснюватиметься такий плановий захід.

37. Судом першої інстанції встановлено, що рішень щодо визначення ступеню ризику позивача у сфері промислової безпеки та у сфері зайнятості працевлаштування осіб з інвалідністю як окремих документів відповідачем 1 не приймалося, ним було визначено ступінь ризику при внесенні відомостей про позивача до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).

38. Механізм функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей визначається Порядком функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №387 (Порядок №387).

39. Пунктами 21, 23, 24 вказаного Порядку передбачено, що наповнення системи забезпечується суб`єктами наповнення шляхом розміщення та оновлення відомостей про заходи державного нагляду (контролю) через завантаження даних до системи. Система забезпечує можливість розміщення та оновлення відомостей шляхом автоматичного завантаження даних. Система забезпечує можливість перевірки суб`єктами наповнення відомостей перед їх розміщенням.

40. Відповідно до п.п. 25 - 26 Порядку №387 відомості, визначені абз. 2 - 8 ч. 2 ст. 4-1 Закону №877, та зміни до них вносяться до системи суб`єктами наповнення не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття рішення, в якому містяться відповідні відомості чи зміни до них. Відомості, визначені абз. 9 - 13 ч. 2 ст. 4-1 Закону №877, вносяться до системи суб`єктами наповнення не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення, в якому містяться відповідні відомості. Суб`єкти наповнення органів державного нагляду (контролю) не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення до системи відомостей про заходи державного нагляду (контролю) щодо тих суб`єктів господарювання, діяльність яких підлягає плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, із зазначенням відомостей, визначених п. 20 цього Порядку.

41. Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період складається системою за формою згідно з додатком та оприлюднюється на веб-сторінці із загальним доступом не пізніше 17 жовтня року, що передує плановому (п.27 Порядку №387). У разі потреби органи державного нагляду (контролю) узгоджують між собою інші дати початку та строки здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) (п. 28 Порядку №387). Згідно з абз. 1 п. 31 Порядку №387 суб`єкти наповнення Державної регуляторної служби вносять до 15 листопада року, що передує плановому, до системи відомості про дату і номер наказу про затвердження плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період.

42. З аналізу положень Порядку №387 вбачається, що план здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період складається не пізніше 17 жовтня року, що передує плановому інтегрованою автоматизованою системою, відомості до якої наповнюються суб`єктами наповнення відповідного державного органу (у нашому випадку - посадовими особами Державної служби України з питань праці); відповідна інформація має бути внесена до системи не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому. Виходячи зі змісту п. 23 Порядку №387 система передбачає можливість оновлення даних, а затверджено план здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період має бути до 15 листопада року, що передує плановому.

43. Отже, інформація, яка буде використана для визначення всіх компонентів (у тому числі й ступеню ризику від провадження господарської діяльності) має бути оновленою (актуальною) на момент формування проекту плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період, незважаючи на те, що приписи Порядку №387 визначають лише кінцеві дати вчинення необхідних дій.

44. У цій справі наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2018 №152 і наказом Управління Держпраці від 20.11.2018 №1417-О було затверджено річний план здійснення державних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, в якому щодо позивача визначено середній ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

45. Колегія суддів зазначає, що, з огляду на положення Порядку №387, при формуванні проекту плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на плановий період (2019 рік) мало бути враховано актуальні відомості щодо суб`єкта господарювання станом на жовтень 2018 року, а також положення чинного законодавства саме станом на дату формування проекту відповідного плану.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управління Держпраці у Вінницькій області визначило, що Фермерське господарство «БОДНЮК» належить до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику у сфері зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та у сфері промислової безпеки охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення на підставі Критеріїв оцінки ступенів ризику у сфері промислової безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №413 та Критеріїв оцінки ступенів ризику у сфері зайнятості працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1288.

47. Вказані Критерії втратили чинність 27.03.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №223 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, заходів державного гірничого нагляду Державною службою з питань праці».

48. При цьому, слід враховувати те, що 03.11.2016 Верховною Радою України, з метою лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який набрав чинності 01.01.2017 № 1726- VІІІ, яким встановлено вимогу до органів державного нагляду (контролю) щодо розроблення критеріїв у відповідності до єдиної методики, яка має бути розроблена Державною регуляторною службою України та затверджена Кабінетом Міністрів України у відповідності до встановленого порядку. 49. 10.05.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №342, якою затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) (Методика № 342), у п. 1-1 якої встановлено, що положення затверджених цією постановою методик не застосовуються до 01.09.2018. Обставини, пов`язанні із втратою з 01.09.2018 чинності всіх критеріїв, розроблених органами державного нагляду (контролю), було повідомлено Державною регуляторною службою України як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, на своєму офіційному веб-сайті. Зокрема, зазначено про те, що всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду на підставі методик, затверджених постановами КМУ, які втратили чинність згідно із постановою №342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новій методиці. Також зазначено про можливість проведення перевірок виключно із фіксацією їх результатів в уніфікованих актах перевірки, за відсутності яких суб`єкт господарювання вправі не допустити посадових осіб органу державного нагляду до перевірки.

50. Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши норми законодавства, зробили висновок про те, що Критерії №413 та №1288 не були розроблені відповідно до Методика №342, адже на час їх затвердження положення ч.2 ст.5 Закону №877 не передбачали вимоги до органів державного нагляду (контролю) щодо розроблення вказаних критеріїв у відповідності до єдиної методики. Натомість кожен орган державного нагляду (контролю) був наділений повноваженням щодо самостійного розроблення та визначення відповідних критеріїв у віднесених до їх відання сферах.

51. Сам факт ухвалення нової методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, зумовлював необхідність визначення нових критеріїв на підставі цієї методики, оскільки на її основі розробляються вимоги до критеріїв. Вказане свідчить про те, критерії мають відповідати вимогам методики, чинної на момент спірних відносин. Отже, існує прямий взаємозв`язок між методикою та критеріями.

52. Лише той факт, що у Методиці №342 не зазначалося про втрату чинності Критеріїв №413 та №1288, а скасовано їх було наступним актом правового регулювання у цих відносинах, не може свідчити про можливість застосування Критеріїв №413 та №1288, починаючи з 01.09.2018.

53. У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

54. Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

55. На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

56. Отже, не зважаючи на те, що Критерії оцінки ступенів ризику у сфері промислової безпеки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №413 та Критерії оцінки ступенів ризику у сфері зайнятості працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1288 були скасовані тільки постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №223, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з 01.09.2018 Критерії №413 та №1288 не можуть бути застосовані, оскільки не узгоджуються з положеннями Методики №342.

57. Слід також врахувати те, що у судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача-1 пояснив, що під час формування річного плану відділом з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, помилково віднесено Фермерське господарство «БОДНЮК» до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику у сфері зайнятості осіб з інвалідністю. Відповідно до Критеріїв оцінки ступенів ризику у сфері зайнятості працевлаштування осіб з інвалідністю 2009 позивач відноситься до незначного ступеня ризику, і перевірка повинна здійснюватися один раз на 5 років. Тобто, у ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем-1 визнавалося неправильне визначення позивачу ступеню ризику від провадження господарської діяльності.

58. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправне віднесення Фермерського господарства «БОДНЮК» до суб`єктів господарювання з середнім ступенем ризику від провадження господарської діяльності та задоволення позовних вимог, визначених у позовній заяві за № 1 - 4.

59. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту. Трудові відносини у фермерському господарстві регулюються ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство», частинами 1, 2 якої передбачено, що трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

60. З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках. При цьому більшість фермерських господарств є сімейними, з невеликою кількістю працівників та без устаткування підвищеної небезпеки. Враховуючи викладене, при визначенні ризиків від провадження господарської діяльності слід також враховувати специфіку фермерських господарств, сферу їх діяльності.

61. У цій справі, внаслідок необґрунтованого визначення Фермерському господарству «БОДНЮК» середнього ступеню ризику від провадження господарської діяльності з`явилася загроза проведення з боку відповідачів більше, ніж передбачено, заходів державного нагляду (контролю), а також збільшення обсягів такого контролю. У зв`язку з цим у позивача є законний інтерес стосовно того, який ступінь ризику від провадження господарської діяльності йому визначено та які, на підставі цього, перевірки заплановані. Наведене спростовує доводи касаційних скарг про відсутність у позивача можливості права на подання відповідного позову.

62. Щодо посилань відповідача-1 на практику Верховного Суду у справі №522/3665/17, слід враховувати таке. У справі №522/3665/17 надавалася оцінка щодо права позивача оскаржувати рішення міської ради від 07.12.2016 №1435-VII «Про надання пільги щодо плати за землю на 2017 рік». При цьому у постанові Верховного Суду у справі №522/3665/17 розвинуто концепцію законного інтересу та наголошено, що Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів. При цьому, У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 визначено, що законний інтерес має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

63. Отже, наявність або відсутність законного інтересу має встановлюватися при розгляді конкретних обставин справи. У справі №522/3665/17 Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про не визначення позивачем обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Натомість у цій справі колегія суддів вважає, що у Фермерського господарства «БОДНЮК» наявний законний інтерес щодо оскарження рішень та дій відповідачів.

64. Суд апеляційної інстанції вірно відхилив доводи відповідачів про те, що якщо позивач належить до незначного ступеня ризику і перевірка повинна здійснюватися один раз на 5 років, то з врахуванням того, що перевірка у зазначеній сфері позивача не проводилася 5 років, його було правомірно включено до плану здійснення заходів державного нагляду. Не зважаючи на те, що перевірка відносно позивача протягом 5 років не проводилася, така обставина не могла слугувати підставою для віднесення позивача до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику у сфері зайнятості і населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, чи взагалі визначення ступеня ризиковості.

65. Позовні вимоги у частині протиправності дій Управління Держпраці у Вінницькій області щодо внесення до системи відомостей про здійснення цим відповідачем у плановому періоді на 2019 рік одразу двох планових заходів державного нагляду (контролю) щодо позивача також вірно задоволені судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що абз.4 ч.1 ст.5 Закону №877 визначено, що протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.

66. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені планові заходи не є тотожними, оскільки здійснюються незалежно один від одного, можуть здійснюватися з різною періодичністю визначеною відповідно до різних критеріїв розподілу суб`єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у вказаних сферах та за різним переліком питань в межах яких здійснюватиметься державний нагляд (контроль) під час планового заходу.

67. Позовні вимоги про застосування таких способів захисту порушеного права як визнання протиправними та скасування п.п. 25515, 25516 Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, затвердженого, наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2018 №152 «Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду, (контролю) на 2019 рік», п.п. 775, 776 річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Управління Держпраці у Вінницькій області на 2019 рік, затвердженого наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 20.11.2018 року №1417-О «Про затвердження річного плану здійснення заходів і державного нагляду (контролю) на 2019 рік», п.п. 2667, 3213 Плану заходів зі здійснення державного (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік, затверджений наказом Державної служби України з питань праці від 29.11.2018 № 126 «Про затвердження Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2019 рік» було задоволено судом першої інстанції з огляду на те, що такі вимоги є похідними від вимог, пов`язаних з визначенням позивачу середнього ступеню ризику від провадження господарської діяльності.

68. Колегія суддів розглянула і відхилила доводи касаційних скарг про те, що вимоги про скасування пунктів планів перевірок є вимогами на майбутнє, оскільки план перевірок щодо Фермерського господарства «БОДНЮК» сформовано невірно через помилкове визначення середнього ступеню ризиковості, тому немає необхідності чекати дати проведення планової перевірки і оскаржувати її результати, оскільки це не змінить помилковості визначення періодичності та обсягу контролю при проведенні відповідної перевірки.

69. Посилання скаржників на те, що пункти планів перевірок носять інформаційний характер та не можуть бути оскаржені, є необґрунтованими, виходячи з такого.

70. Із змісту ст. 5 Закону №877 вбачається, що підставою для здійснення органами державного нагляду (контролю) планового заходу стосовно суб`єкта господарювання є включення такого суб`єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю). Своєю чергою, відсутність суб`єкта господарювання у таких планах позбавляє права органи державного нагляду (контролю) здійснювати відносно такого суб`єкта господарювання планові заходи державного нагляду (контролю).

71. Таким чином, твердження відповідачів, що включення до Плану Держпраці має для позивача лише інформативний характер є помилковими, оскільки наявність відповідних відомостей про позивача в Плані Держпраці є підставою для проведення відносно нього планових заходів державного нагляду (контролю) з боку відповідача-1.

72. Отже, позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, і доводи касаційних скарг не доводять неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права.

73. Доводи Державної регуляторної служби України стосовно того, що нею не порушено прав позивача правомірно відхилялися судами попередніх інстанцій.

74. Інші доводи касаційних скарг є необґрунтованими та не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду.

75. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень судами першої та апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень - без змін.

76. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу. На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Касаційні скарги Державної служби України з питань праці і Державної регуляторної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №120/1235/19-а - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб