Постанова 4856 № 120/2278/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2278/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 02 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (складене 11 серпня 2020 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : позивач 01.06.2020 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)", що відкриті в установах банків на суму податкового боргу в сумі 1 563 910,14 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 позов задоволено повністю. Накладено арешт на кошти та інші цінності Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)", що знаходяться в банках на рахунках платника податків в межах суми податкового боргу в сумі 1 558 540,38 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, зокрема те, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Також вказано, що позивач не звертався до Міністерства юстиції України із відповідними запитами щодо погашення боргу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши про відсутність буди-якого майна у ДП "Підприємство ДКВС України №39" на яке можна було б звернути стягнення у погашення податкового боргу, а тому наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності ДП "Підприємство ДКВС України №39", що знаходяться у банку. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Станом на 01.06.2020 згідно даних інтегрованої картки платника податків, за боржником рахувався борг щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що складає всього 1 563 910,14 грн., з яких: - податок на додану вартість 1 527 761,31 грн., - 1 227 259,71 грн. - основний платіж; - 169 544,10 грн. - штрафна санкція, - 130 957,50 грн. пеня; - рентна плата за спеціальне використання води 8 471,56 грн., з яких 6 448,08 грн. - основний платіж, 1 822,56 грн. - штрафна санкція, 200,92 грн. - пеня. - екологічний податок (код класифікації 19010100) 2 495,98 грн., з яких 1 732,98 грн. - основний платіж, 331,86 грн. - штрафна санкція, 430,64 грн. - пеня. - надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти 2 014,47 грн., з яких 1 676,88грн. - основного платежу, 296,07 грн. - штрафної санкції, 41,52 грн. пеня. - екологічний податок (код класифікації 19011000) 620,75 грн., з яких 620,75 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафна санкція, 0,00 грн. - пеня. - інші збори за забруднення навколишнього середовища 22 539,22, з яких 0,00 грн. - основний платіж, 2 742,97 грн. - штрафна санкція, 19 796,07 грн. - пеня. - адміністративні штрафи 7,53 грн., з яких 0.00грн. - основного платежу, 0,00грн. - штрафної санкції, 7,53грн. - пені. Під час розгляду справи відповідачем частково погашена податкова заборгованість, а саме: екологічний податок на суму 620,75 грн. та суму 181,49 грн.; надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти 1086,43 грн., екологічний податок (викиди забруднюючих речовин) 1350 грн., 7,53грн. пені; рентна плата за спеціальне використання води 2131,09 грн. Оскільки ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" частково була погашена податкова заборгованість на суму 5369,76 грн., а тому з урахуванням часткової сплати сума заборгованості складає 1 558 540,38 грн. Податковий борг підтверджується даними інтегрованої картки платника податків з жовтня 2019 року по березень 2020 року, самостійно поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими деклараціями з рентної плати від 06.11.2019 року, від 24.01.2020; податковими деклараціями екологічного податку від 06.11.2019 року та від 05.02.2020 року; податковими повідомленнями - рішеннями № 0079895104 від 31.10.2019; № 0097445104 від 05.12.2019; № 0004475104 від 07.02.2020; № 0004515104 від 10.02.2020 та податковою вимогою № 41-02 від 22.02.2013. З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми "Ю" № 41 02 від 22.02.2013 на суму 12 552,89 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача та отримана останнім 04.03.2013, про що свідчить повідомлення про вручення. Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо накладення арешту на кошти та цінності ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)", що відкриті в установах банку на суму податкового боргу. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, відповідачем узгоджений податковий борг не сплачений, відсутнє майно, наявні правові підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 1 558 540,38 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України. Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків. Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України . Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки). Відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Отже, законодавством встановлено два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу. Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16 та вірно застосована судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо юридичної особи ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" від 19.03.2020 зареєстрована котельня, на яку постановою ВДВС Тростянецького районного управління юстиції від 25.04.2005 року накладено арешт. Згідно службової записки № 587/02-32-33-03 від 18.03.2020 за ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" зареєстровано 29.08.2014 легковий автомобіль марки "ГАЗ 31029". Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області № 02-10/1098 від 26.02.2019 станом на 22.02.2019 за ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" в реєстрі не зареєстровано сільськогосподарської техніки. Згідно фінансового звіту (балансу) ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" на 31.12.2019 вартість основних засобів підприємства складає 862 000 грн. На запит позивача №11006 від 23.07.2019 відповідачем надано відповідь № 04/47 від 03.03.2020 про відсутність майна, яке можна було б передати у податкову заставу. Отже, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що узгоджений податковий борг відповідачем не сплачений, майно, яке могло б бути передане у податкову заставу у відповідача відсутнє, а тому наявні правові підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 1 558 540,38 грн. Стосовно доводів відповідача про те, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Також вказано, що позивач не звертався до Міністерства юстиції України із відповідними запитами щодо погашення боргу колегія суддів зазначає наступне. Податковим законодавством чітко визначено, що порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України (пп. 87.3.5 п. 87.3 ст. 87 ПК України). Наказом Фонду державного майна України "Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства" №1954 від 29.12.2010 затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, відповідно до п.5-8 якого після дати вручення підприємству податкової вимоги, яка надсилається (вручається) платнику податку в порядку, визначеному статтею 59 Податкового кодексу України, не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати ним суми грошового зобов`язання наказом керівника підприємства затверджується рішення про проведення інвентаризації майна підприємства, склад інвентаризаційної комісії та дата інвентаризації. До складу інвентаризаційної комісії, яку очолює керівник підприємства, залучаються головні спеціалісти та інші фахівці, обізнані з відповідною технологією та організацією виробництва. Датою інвентаризації є дата не пізніше третього календарного дня від дати вручення підприємству податкової вимоги. Інвентаризація майна проводиться згідно з чинним законодавством і повинна бути завершена в строк до 15 календарних днів після визначеної наказом дати інвентаризації. Результати інвентаризації узагальнюються на засіданні інвентаризаційної комісії та оформляються протоколом, який підписується всіма членами комісії та затверджується керівником підприємства. На підставі матеріалів інвентаризації підприємство в п`ятиденний строк після затвердження результатів інвентаризації складає пооб`єктні переліки майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, за відповідними формами, наведеними в додатках 1 та 2 до цього Положення. Під час формування переліків керуються вимогами пункту 4 цього Положення та частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Зазначені переліки майна підприємство подає на затвердження до органу, уповноваженого управляти таким державним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, затверджує окремо перелік майна, що включається, та перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, в строк до п`яти календарних днів після дня надходження переліків. З наведеного слідує, що належним доказом включення майна до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації є відповідний "Перелік майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації", що складається за формою Додатку № 1 до Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства. Іншого порядку віднесення майна до такого, що входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, законодавством України не передбачено. Доказів того, що майно позивача належить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації сторонами не надавалися ні суду першої інстанції ні апеляційному суду. Звернення позивача до Міністерства юстиції України із відповідними запитами щодо погашення боргу відповідача є його правом, а не обов`язком. При цьому, позивачем надано достатньо доказів, які підтверджують наявність у відповідача податкового боргу, правильність його розрахунку позивачем, обґрунтувань щодо невжиття передбачених законодавством заходів, які передують зверненню контролюючого органу до суду із позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності підприємства та які не спростовані відповідачем у справі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)", що знаходяться в банках на рахунках платника податків в межах суми податкового боргу в сумі 1 558 540,38 грн. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 39)" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.