Постанова 4855 № 620/3477/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3477/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. від 13.08.2020 у виконавчому провадженні №61436193. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2767/19, про що свідчить копія рішення №254150006952, внаслідок чого відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що за наслідками здійснення перевірок виконання судового рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області було встановлено повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин, внаслідок чого винесено постанову про накладення штрафу на позивача у подвійному розмірі на суму 10200,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №620/2767/19 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Чернігівській області задоволено частково, визнано неправомірними дії ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки від 17.07.2019 № 18-30 про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області з дня звернення - 18.07.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. За наслідками оскарження вказаного рішення в апеляційному порядку, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 - без змін. 20.02.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №620/2767/19 (а.с.41) на підставі якого головним державним виконавцем ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Леньком А.М. винесено постанову від 03.03.2020 про відкриття виконавчого провадження (а.с.42). За наслідками здійснення перевірки виконання рішення суду державним виконавцем встановлено що ГУ ПФ України в Чернігівській області рішення суду самостійно не виконано, що відображено в акті від 19.03.2020 (а.с.43). 31.03.2020 до відповідача надійшов лист ГУ ПФ України в Чернігівській області, яким повідомлено, що боржник звернувся до суду за роз`ясненням яким чином виконати рішення суду, а також направив запит на ТП № 259456 з проханням реалізації в підсистемі ППВП можливості призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» при 20 роках 4 місяцях вислуги років (в той час як чинним законодавством на день його звернення із заявою 18.07.2019 необхідно вислуги не менше 24 роки). Крім цього повідомлялось, що у зв`язку з відсутністю технічної можливості, питання призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 буде вирішено в найкоротші терміни після доопрацювання програмного забезпечення (а.с.44). 14.05.2020 державним виконавцем сформовано вимогу №11967, якою зобов`язано боржника негайно виконати рішення суду та повідомити про це відділ примусового виконання рішень. У разі невиконання рішення негайно надати письмові пояснення щодо таких причини з обґрунтуванням їх поважності та наданням копій відповідних документів, а також повідомити про заходи, які були вжиті ГУ ПФ України в Чернігівській області на виконання судового рішення (а.с.45). 20.05.2020 до відповідача надійшов лист ГУ ПФ України в Чернігівській області від 18.05.2020, яким повідомлено, що враховуючи рекомендації Пенсійного фонду України, надані 23.04.2020 на запит (ТП № 259456), управлінням в 3 етапи (24.04.2020, 27.04.2020 та 29.04.2020) відпрацьоване рішення суду щодо призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працює на прокурорській посаді, управлінням, враховуючи чинне законодавство, з 18.07.2019 встановлена пенсія в розмірі 5109,24 грн., обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За період з дати набрання судовим рішенням законної сили, а саме з 03.02.2020 по 31.05.2020 нарахована доплата в сумі 20084,60 грн., яка буде включена в відомості червня 2020 року. Доплата пенсії за період з 18.07.2019 по 02.02.2020 в сумі 33315,20 грн. буде виплачуватись відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (а.с.46). 21.05.2020 повторно здійснено перевірку виконання рішення суду та складено акт державного виконавця, відповідно до якого на виконання рішення суду ГУ ПФ України в Чернігівській області стягувачу з 18.07.2019 встановлено пенсію за віком в розмірі 5109,24 грн., яка обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та станом на 21.05.2020 не виплачена. Вид пенсії та її розмір не відповідають рішенню суду. Поважних причин невиконання судового рішення, наявність яких унеможливлює його виконання, боржником не повідомлено. Таким чином рішення суду без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, в повному обсязі боржником не виконано (а.с.50). У зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений строк, постановою від 21.05.2020 (а.с.51) на ГУ ПФ України в Чернігівській області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн., попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та встановлено новий строк його виконання (10 робочих днів). Зазначена постанова про накладення штрафу оскаржена в судовому порядку та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду № 620/2041/20 від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, в задоволенні позову ГУ ПФ України в Чернігівській області відмовлено повністю. 28.07.2020 ГУ ПФ України в Чернігівській області направлено вимогу державного виконавця №15829, якою боржника зобов`язано негайно виконати рішення суду в повному обсязі, а у разі невиконання надати письмові пояснення щодо таких причини з обґрунтуванням їх поважності та наданням копій відповідних документів, а також повідомити про заходи, які були вжиті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання судового рішення. Крім цього боржника попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення та законних вимог державного виконавця (а.с.57). 12.08.2020 від ГУ ПФ України в Чернігівській області надійшла відповідь, якою повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 працює на прокурорській посаді, управлінням, враховуючи чинне законодавство, з 18.07.2019 встановлена пенсія в розмірі 5109,24 грн., обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На думку позивача рішення суду виконано з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. За період з дати набрання судовим рішенням законної сили, а саме з 03.02.2020 по 31.05.2020 нарахована доплата в сумі 20084,60 грн., яка включена в відомості червня 2020 року. Доплата пенсії за період з 18.07.2019 по 02.02.2020 в сумі 33315,20 грн. буде виплачуватись відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. У зв`язку з повторним невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений строк, постановою від 13.08.2020 на ГУ ПФ України в Чернігівській області накладено штраф в подвійному розмірі на суму 10200,00 грн., попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Вважаючи наведену постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що 18.07.2019 стягувачу встановлено пенсію за віком в розмірі 5109,24 грн., яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, як це визначено рішенням суду, крім того, матеріали справи не містять відомостей та належних доказів, на вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і в процесуальному законодавстві України. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст.3 вказаного Закону рішення підлягають примусовому виконанню на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках. Згідно з ч.1 ст. 5 наведеного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 ч.2 наведеної статті встановлено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до п.1, 16 ч.3 ст.18 зазначеного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. При цьому, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», частинами 1-3 якої передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, відповідно до ч.1, 2 якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, законом встановлено чіткий алгоритм дій, які мають бути вчинені державним виконавцем під час примусового виконання рішення немайнового характеру, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Отже, державний виконавець наділений повноваженнями виносити постанову про накладення на боржника штрафу в разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у подвійному розмірі (300 НМДГ х 2 = 10200,00 грн.). Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Суд зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №620/2767/19, яке набрало законної сили 03.02.2020 та примусове виконання якого здійснюється в рамках виконавчого провадження ВП №61436193, зобов`язано ГУ ПФ України Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки від 17.07.2019 № 18-30 про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області з дня звернення - 18.07.2019. Натомість, відповідно до листів ГУ ПФ України в Чернігівській області від 18.05.2020 №2500-0346-5/16507 (а.с.46) та від 10.08.2020 №2500-0346-8/29199 (а.с.53) вбачається, що з 18.07.2019 ОСОБА_1 встановлена пенсія в розмірі 5109,24 грн., обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з дати набрання судовим рішенням законної сили, а саме з 03.02.2020 по 31.05.2020 нарахована доплата в сумі 20084,60 грн., яка включена в відомості червня 2020 року. Доплата пенсії за період з 18.07.2019 по 02.02.2020 в сумі 33315,20 грн. буде виплачуватись відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Враховуючи, що факт невиконання ГУ ПФ України в Чернігівській області судового рішення у справі №620/2767/19 без поважних причин та правомірність постанови державного виконавця від 21.05.2020 ВП №61436193, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн., встановлено судовим рішенням у справі №620/2041/20, рішення в якій набрало законної сили 22.09.2020, колегія суддів доходить висновку про наявність повторного невиконання судового рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області, що є передбаченою ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі. Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що рішенням ГУ ПФ України в Чернігівській області №254150006952 виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №620/2767/19, оскільки матеріали справи не містять копії вказаного рішення, як помилково стверджує скаржник та скаржником не надано жодних доказів, що відповідне рішення №254150006952, у разі його наявності, направлялось відповідачу з метою підтвердження виконання рішення суду. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності постанови від 13.05.2020 ВП №61436193 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн. та відсутності підстав для визнання її протиправною та скасування, з огляду на безпідставність позовних вимог. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 02 грудня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма