Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24645/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24645/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Федотова І.В., за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ОІЛ ТРЕЙД" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ОІЛ ТРЕЙД" звернулось до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.10.2019 №1317517/41708627, №1317518/41708627, №1317519/41708627, №1317520/41708627, №1317521/41708627, від 30.10.2019 №1318003/41708627, №1318002/41708627, №1318004/41708627, №1318005/41708627; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені позивачем податкові накладні №35 від 03.07.2019, №36 від 03.07.2019, №48 від 05.07.2019, №57 від 07.07.2019, №58 від 07.07.2019, №67 від 08.07.2019, №68 від 08.07.2019, №98 від 12.07.2019, №99 від 12.07.2019. У обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Комісією протиправно винесено оскаржувані рішення, без встановлення всіх фактичних обставини справи. Рішенням Окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позов задоволено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної. Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію(ям) ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв №

959. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. У той же час, відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довели правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач у відзиві на апеляційну скарг просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Також просив стягнути зі скаржника судові витрати на користь позивача. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем складені податкові накладні від №35 від 03.07.2019, №36 від 03.07.2019, №48 від 05.07.2019, №57 від 07.07.2019, №58 від 07.07.2019, №67 від 08.07.2019, №68 від 08.07.2019, №98 від 12.07.2019, №99 від 12.07.2019 та направлено у передбачені законодавством строки для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманими квитанціями, податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена. Рішеннями комісії: від 29.10.2019 №1317517/41708627, №1317518/41708627, №1317519/41708627, №1317520/41708627, №1317521/41708627, від 30.10.2019 №1318003/41708627, №1318002/41708627, №1318004/41708627, №1318005/41708627 відмовлено у реєстрації зазначених вище податкових накладних. Підставами даних рішень зазначено, зокрема, ненадання платником податку копії документів: ненадання платником податку копій документів: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, документи щодо підтвердження відповідності продукції. Позивач не погодився з вказаними рішеннями, звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2018 року № 341), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Зі змісту Квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність Податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 "Критерії ризиковості платника податку" (далі - Критерії № 959). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом грубо порушено норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної. Податковим органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію(ям) ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв №

959. Натомість, п. 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Проте відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довели правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних. Підпункт 1.6 п. 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Отже, податковий орган зобов`язаний був у Квитанції вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників. Відповідачами також не надано суду протоколу засідання Комісії, переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, та матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку. При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів. Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Тобто, скаржником застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком №

117. Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. З матеріалів справи вбачається, що у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем направлено Головному управлінню ДПС у м. Києві пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні, мають реальний характер. В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти за Договорами були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС. Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції та факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування. Отже, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за Договорами, та на те, що такі документи надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.10.2019 №1317517/41708627, №1317518/41708627, №1317519/41708627, №1317520/41708627, №1317521/41708627, від 30.10.2019 №1318003/41708627, №1318002/41708627, №1318004/41708627, №1318005/41708627 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню. Також суд першої інстанції обґрунтовано з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №35 від 03.07.2019, №36 від 03.07.2019, №48 від 05.07.2019, №57 від 07.07.2019, №58 від 07.07.2019, №67 від 08.07.2019, №68 від 08.07.2019, №98 від 12.07.2019, №99 від 12.07.2019 подані ТОВ "СП ОІЛ ТРЕЙД", датою отримання зазначених накладних, оскільки в даному випадку задоволення даної позовної вимоги є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Що стосується стягнення із скаржника на користь позивача витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить стягнути зі скаржника на користь позивача судові витрати, пов`язані, зокрема, із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві. Для цього представник позивача подав до суду апеляційної інстанції: · розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу від 15.10.2020; · рахунок фактуру від 13.10.2020 №02/20; · акт наданих послуг від 13.10.2020 №02/20; · квитанцію до прибуткового касового ордера від 13.10.2020 №02/20. Також представник позивача додав докази про надіслання засобами електронної пошти Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у м. Києві вказаних матеріалів. Станом на час вирішення апеляційним судом справи відповідачі не подали клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката і не довели їх неспівмірність. З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2019 між ТОВ "СП ОІЛ ТРЕЙД" та адвокатом Подорожнім Андрієм Сергійовичем укладено Договір про надання правової допомоги №18/11. Згідно з рахунком фактурою від 13.10.2020 року №02/20 погодинна ставка Подорожнього Андрія Сергійовича складає 1013,50 грн. Відповідно до акту надання послуг № 02/20 адвокат надавав в адміністративній справі №640/24645/19 наступні послуги: - надання юридичних консультацій щодо провадження в суді апеляційної інстанції (2год * 1013,50= 2027 грн); - вивчення, дослідження та аналіз апеляційної скарги (2год *1013,50 = 2027 грн); - підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу (3год*1013,50 = 3040,50 грн); Загальна вартість наданих послуг становить - 7094,50 грн. Оплата відповідачем правничої допомоги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №02/20 від 13.10.2020. Суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, об`єм якого складає 8 сторінок. У відзиві позивач обґрунтовує незгоду з апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві з посиланням на норми закону та правові висновки Верховного Суду щодо вирішення аналогічних справ. З відзиву вбачається, що такий документ підписаний адвокатом Подорожнім А.С., що свідчить про надання правничої допомоги позивачу адвокатом, який зазначено у договорі № 18/11 від 18.11.2019. Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що вони відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у справі, що розглядається. Разом з тим, перераховані послуги щодо надання юридичних консультацій з приводу провадження в суді апеляційної інстанції, вивчення, дослідження та аналіз апеляційної скарги, підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатами послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Суд зазначає, що надання юридичних консультацій з приводу провадження в суді апеляційної інстанції, вивчення, дослідження та аналіз апеляційної скарги не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3040,50 грн, а саме: підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу (3год*1013,50 = 3040,50 грн). Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року - без змін. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ОІЛ ТРЕЙД" (м.Київ, 04053, вул. Кудрявська буд.5, офіс.1, код ЄДРПОУ 41708627) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 04655, код ЄДРПОУ 43141267) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 040,50 грн (три тисячі сорок гривень, 50 коп.). Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко І.В.Федотов