Постанова 4855 № 640/15721/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року Справа № 640/15721/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Соловйова Є.В., Гордуза О.О., представника відповідачів Кіцелюк Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алего» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алего» до управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування наказу і розпорядження, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алего» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1), Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування: - наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.03.2018 № 267 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів: 101, 104, 105, 106, 110, 111, 114, 124, 134, 136, 144, 148, 155, 157, 158, 159, 165, 168, 170, 212, 215, 217, 219; - розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 № 787 «Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами» в частині пункту 3 цього розпорядження, згідно якого встановлено, що дозволи, строк дії яких продовжено згідно з додатком до цього розпорядження, є дійсними до закінчення строку їх дії, а в разі затвердження схем розміщення рекламоносіїв на території міста та експлуатаційних вимог до їх розміщення, а також змін у загальноміських вимогах (підходах) щодо розташування зовнішньої реклами, які зумовлюють неможливість розташування відповідних рекламних засобів, - до затвердження таких схем чи настання змін у загальноміських вимогах (підходах). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що видані позивачу дозволи були дійсними при наявності узгоджувальної частини і до затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста або до 31.01.2021 (один дозвіл до 31.01.2020), якщо відповідні схеми не будуть затверджені. При цьому, суд зазначив, що позивач під час отримання таких дозволів був обізнаний про те, що такий термін їх дії установлено до 31.01.2021 (один дозвіл до 31.01.2020) лише за умови, якщо не буде затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва. Разом з тим, суд вказав, що після прийняття Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації) розпорядження від 26.12.2017 № 1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста, видані позивачу дозволи припинили свою дію, а розміщені на їх підставі рекламні засоби є самовільно розміщеними. Крім того, суд зазначив, що позивач мав право у встановленому порядку, зокрема, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2017 №1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста, оформити дозволи на розміщення рекламних засобів. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, зазначаючи, що дозволи на розміщення рекламних засобів йому були видані на конкретний період, а саме до 31.01.2021 та до 31.01.2020, тому припинення їх дії до настання вказаних дат є, на його думку, протиправним. При цьому, апелянт вказує, що на момент видання йому відповідних дозволів та продовження строку їх дії жодних схем розміщення рекламних засобів не існувало. Також апелянт зазначає, що йому не направлялося жодного повідомлення щодо наявності іншого рівноцінного місця розміщення його рекламних засобів, а також, що йому не було вручено відповідні вимоги про їх демонтаж. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/3755/20, в якій оскаржується розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) від 26.12.2017 № 1689 про затвердження Схем розміщення наземних рекламних засобів на всій території міста. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції не прийняв жодного процесуального рішення щодо його заяви про уточнення позовних вимог у цій справі. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на своїй правовій позиції та зазначаючи, що в дозволах, які видавалися позивачу, було чітко вказано, що вони є дійсними до затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Алего» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність з надання послуг, у тому числі щодо розповсюдження на власних площах рекламних засобів зовнішньої реклами. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 787 від 31.08.2016 «Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами» позивачу продовжені строком на 5 років дозволи на розміщення зовнішньої реклами згідно додатку до цього розпорядження, зокрема: № 13256-06-П-2, №10479-05-П-1, №13257-06-П-1, №10608-05-П-1, №13258-06-П-2, №13244-06-П-2, №10129-05-П-2, №10576-05-П-2, №09938-05-П-1, №10609-05-П-2, №12575-06-П-2, №12574-06-П-2, №13245-06-П-2, №09879-05-П-2, №13523-06-П-2, №13249-06-П-2, №10607-05-П-1, №10491-05-П-2, №10273-05-П-2, №13248-06-П-1, №13254-06-П-2, №13255-06-П-2, №13246-06-П-2, №13252-06-П-2, строком дії з 01.02.2016 по 31.01.2021 та №26232-10-П-1 строком дії з 01.02.2015 по 31.01.2020. У вказаних дозволах зазначено, що вони є дійсними при наявності узгоджувальної частини до затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста. У пункті 3 вказаного розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) № 787 від 31.08.2016 установлено, що дозволи, строк дії яких продовжено згідно з додатком до цього розпорядження, є дійсними до закінчення строку їх дії, а в разі затвердження схем розміщення рекламоносіїв на території міста та експлуатаційних вимог до їх розміщення, а також змін у загальноміських вимогах (підходах) щодо розташування зовнішньої реклами, які зумовлюють неможливість розташування відповідних рекламних засобів, - до затвердження таких схем чи настання змін у загальноміських вимогах (підходах). 21.03.2018 Управлінням з питань реклами виконавчого органу КМР (КМДА) прийнято наказ № 267 «Про демонтаж рекламних засобів», яким директора КП виконавчого органу КМР (КМДА) «Київреклама» зобов`язано забезпечити демонтаж рекламних засобів у кількості 470-ти одиниць згідно з додатком до цього наказу, у тому числі і вищевказаних рекламних засобів ТОВ «Алего». Позивач, вважаючи протиправними вищевказане розпорядження та зазначений наказ, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), Порядком розміщення реклами у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок № 37/6253), постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1176 «Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру» (далі -Постанова № 1176). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Згідно частинами першою - третьою статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію. Також забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини. Частиною п`ятою статті 16 Закону № 270/96-ВР установлено, що перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним. Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 2806-IV, порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Правовідносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Типові правила). Відповідно до п. 2 Типових правил (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Згідно з п. 4 Типових правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів. Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві (п. 23 Типових правил). Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п. 24 Типових правил). Так, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл. У такому ж порядку продовжується строк дії дозволів, наданих до набрання чинності цими Правилами. Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу наведений у п. 22 цих Типових правил. Так, у наданні дозволу може бути відмовлено у разі коли: оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості. Вказаний перелік є вичерпним. Окрім того, порядок продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами по місту Києву регулюється пунктом 9.1 розділу ІІ Порядку розміщення реклами у місті Києві. Згідно з п. 9.1 Порядку, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається державним адміністратором за формою, затвердженою постановою № 1176 (із змінами і доповненнями), не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу разом із оригіналом зареєстрованого дозволу. Разом із заявою на продовження строку дії дозволу розповсюджувач реклами надає: - висновок (виданий підприємством, установою чи організацією, які мають відповідні ліцензії) щодо відповідності встановленого РЗ вимогам безпеки його розміщення та використання протягом строку, на який продовжується дозвіл, а також завірену належним чином копію ліцензії розробника цього висновку, що підтверджує право останнього надавати такі послуги (роботи); - лист-погодження від власника (балансоутримувача) місця розташування РЗ або уповноваженої ним особи щодо відсутності заперечення на розміщення РЗ на строк продовження дії дозволу; - документ (акт звірки взаєморозрахунків), який підтверджує відсутність заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами, на розміщення РЗ якого раніше було надано дозвіл за договором на право тимчасового користування місцем. Відповідно до п. 9.2 дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати одержання заяви державного адміністратора про продовження строку дії дозволу розглядає її та надає пропозиції з проектом відповідного розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для прийняття рішення. Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу РЗ схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку. Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом п`яти робочих днів з дати одержання від дозвільного органу зазначених пропозицій розглядає та приймає відповідне рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову у його продовженні (п. 9.3. Порядку). Згідно з п. 9.4. Порядку, дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати видання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вносить відповідні зміни до дозволу, які мають бути підписані керівником дозвільного органу, скріплені печаткою дозвільного органу, та передає його державному адміністратору для видачі заявнику. Продовження строку дії дозволу (відмова у його продовженні) фіксується в журналі обліку державного адміністратора та в журналі реєстрації дозвільного органу. Перший примірник дозволу видається заявникові державним адміністратором після надання заявником підписаного з його боку додатка до договору на право тимчасового,- користування місцем (адресною програмою) у разі розташування рекламного засобу на місці, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, а другий примірник дозволу залишається у дозвільному органі. Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством (п. 9.6. Порядку). У Законі № 2806-IV терміни вживаються в такому значенні, зокрема: дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру; дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Пунктом 17.2 Порядку №37/6253 визначено, що демонтаж рекламних засобів здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: а) за відсутності маркування рекламного засобу; б) у разі виявлення самовільно встановлених рекламного засобу; в) якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку; г) якщо технічний стан рекламного засобу створює загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам; д) у разі невідповідності технічних характеристик рекламного засобу та/або місця їх встановлення виданому дозволу на розміщення зовнішньої реклами; є) за наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами по сплаті коштів за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), яке(-і) перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, більш ніж за 2 місяці; ж) у випадку зміни містобудівної ситуації за наявності відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та листа від замовника робіт з будівництва, реконструкції, ремонту тощо щодо необхідності демонтажу рекламного засобу, що заважають проведенню відповідних робіт; з) в інших випадках, передбачених договором на право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Відповідно до пункту 17.2 Порядку № 37/6253 демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: у разі виявлення самовільно встановлених рекламних засобів (підпункт «б») та якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку (підпункт «в»). Пунктом 17.3 Порядку № 37/6253 передбачено, що демонтаж рекламного засобу у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу. У вказаних у пункті 17.2 Порядку № 37/6253 випадках (крім випадку, коли власника рекламного засобу неможливо встановити) демонтаж має бути проведений власниками (законними користувачами) рекламного засобу самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП «Київреклама» про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами. Згідно з пунктами 17.6 та 17.7 Порядку № 37/6253 у разі необхідності демонтажу рекламного засобу дозвільний орган складає перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» для забезпечення його виконання; організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснює КП «Київреклама» на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою набуття суб`єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до Порядку №37/6253. При цьому, суб`єкт господарювання вправі здійснювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами на рекламних засобах лише після отримання дозволу безпосередньо на кожний об`єкт зовнішньої реклами. Разом з тим, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Водночас, строк дії дозволу може бути продовжено на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв. Таким чином, дозволи, видані суб`єктам господарювання на розміщення зовнішньої реклами, дійсні до затвердження (зміни) відповідних схем розміщення рекламних носіїв на території міста. У свою чергу, закінчення терміну дії дозволу, який не був продовжений або дозвіл, який скасовано у встановленому порядку, є правовою підставою для демонтажу відповідного рекламоносія. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач набув право на розміщення об`єктів зовнішньої реклами строком до 31.01.2021 та до 31.01.2020 (щодо одного з об`єктів), але до затвердження схем розміщення рекламних носіїв на території міста, що в розумінні вищенаведених правових норм є імперативною умовою, яка нівелює вказані строки та унеможливлює подальшу пролонгацію відповідних дозволів, які не підпадають під такі схеми розміщення. З огляду на це, зазначення відповідної умови дії дозволів позивача в пункті 3 оскаржуваного ним розпорядження від 31.08.2016 № 787 відповідає вимогам чинного законодавства та є правомірним. Більш того, викладення відповідачем такого положення у зазначеному розпорядженні має також інформативну та роз`яснювальну функцію, завдяки якої позивач мав реальну можливість звернутися до уповноваженого органу з питань реклами з приводу отримання дозволів у відповідності зі схемами розміщення рекламних носіїв на території міста, але своїм правом не скористався. Втім, колегія суддів зазначає, що реалізація особою наданих їй прав залежить від її власного волевиявлення. Таким чином, з моменту затвердження виконавчим органом КМР (КМДА) схем розміщення рекламних носіїв на території міста дозволи, видані позивачу, припинили свою дію, а розміщені на їх підставі рекламні засоби вважалися самовільно розміщеними, що є правовою підставою для їх демонтажу. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду, від 18 липня 2019 року в справі № 826/4757/18 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. При цьому, доводи апелянта про те, що вказане рішення Верховного Суду не підлягає застосуванню до спірних у цій справі правовідносин, судова колегія відхиляє як безпідставні, оскільки у вказаному рішенні викладені саме правові висновки з приводу застосування норм права, якими врегульовуються спірні правовідносини, що в розумінні наведеної норми процесуального законодавства є правовою підставою для їх врахування. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи апелянта про те, що дозволи на розміщення рекламних засобів йому були видані на конкретний період, а саме до 31.01.2021 та до 31.01.2020, тому припинення їх дії до настання вказаних дат є, на його думку, а також про те, що на момент видання йому відповідних дозволів та продовження строку їх дії жодних схем розміщення рекламних засобів не існувало. Посилання апелянта на те, що йому не направлялося жодного повідомлення щодо наявності іншого рівноцінного місця розміщення його рекламних засобів, а також, що йому не було вручено відповідні вимоги про їх демонтаж, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки предметом судового розгляду в цій справі є лише оспорювані позивачем наказ та розпорядження, а не дії та/або бездіяльність щодо направлення йому вказаного повідомлення чи вручення зазначеної вимоги. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/3755/20, в якій оскаржується розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) від 26.12.2017 № 1689 про затвердження Схем розміщення наземних рекламних засобів на всій території міста, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України підставою для зупинення провадження у справі є наявність об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи. Разом з тим, зібрані в цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а отже вказана підстава для зупинення провадження відсутні. З приводу доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв жодного процесуального рішення щодо його заяви про уточнення позовних вимог у цій справі, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів цієї справи, спір розглянуто судом першої інстанції, з урахуванням вказаної заяви позивача. При цьому, КАС України не передбачено вирішення такої заяви судом шляхом винесення процесуальної ухвали, постановленої в нарадчій кімнаті. Доводи представника апелянта про те, що в іншій справі судом було визнано протиправною відмову відповідача щодо продовження йому строку дії дозволу на розміщення рекламних засобів, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду в цій справі є зовсім інші правовідносини і судове рішення, на яке він посилається, в розумінні ст. 78 КАС України не має преюдиціального значення для вирішення цього спору. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Алего» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алего» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2020 року. Головуючий суддя Судді: