Ухвала КГС ВС № 910/18356/19

УХВАЛА 02 грудня 2020 року м. Київ Справа № 910/18356/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду суддя-доповідач О. О. Мамалуй розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. у складі колегії суддів: О. В. Попікова- головуючий, О. О. Євсіков, В. А. Корсак та на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020р. суддя: Т. М. Ващенко за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Маркет-сервіс" про визнання недійсним договору поруки ВСТАНОВИВ: ТОВ "Софа ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. та на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020р. у справі №910/18356/19. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 290 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у поста-нові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Згідно з абзацами 2 та 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В касаційній скарзі скаржник просить застосувати висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.07.2020р. у справі №910/18007/19, та посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, Верховний Суд звертає увагу, що скаржник не зазначає яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку, викладеного у наведеній скаржником постанові Верховного Суду. Також у касаційній скарзі не зазначено, які саме правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Крім того, посилання скаржника по тексту касаційної скарги на порушення судами норм права без визначення та обґрунтування конкретної підстави касаційного оскарження, не можна вважати таким, що відповідає п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки ТОВ "Софа ЛТД" у касаційній скарзі не зазначило та не обґрунтувало конкретних підстав касаційного оскарження, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 5 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Верховний Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме для зазначення передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження судових рішень. Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Софа ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. та на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2020р. у справі №910/18356/19 залишити без руху.

2. Надати ТОВ "Софа ЛТД" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Попередити ТОВ "Софа ЛТД" про те, що неусунення недоліків скарги протягом установленого строку є підставою для її повернення скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй