Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9711/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9711/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача зарахувати до його стажу для обчислення пенсії період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року із кратністю 1,5 та як роботу за списком №1 у відповідності до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, постанови Ради Міністрів Української РСР та Української Ради профспілок від 10 червня 1986 року №207, постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦ РПС від 29 грудня 1987 року №1497-378, постанови Ради Міністрів СРСР від 12 листопада 1990 року №1136, постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року №250, від 30 червня 1998 року №982, від 07 лютого 2000 року №223, від 29 січня 2003 року №137, від 27 квітня 2006 року №571, від 05 грудня 2007 року №1400, від 10 вересня 2008 року №831 та від 21 вересня 2011 року №984 з дня призначення пенсії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зарахування періодів роботи у 30-кілометровій зоні ЧАЕС (зоні відчуження ЧАЕС, зоні відселення) із кратністю та прирівняння такої роботи до роботи в особливо важких та шкідливих умовах за Списком №1 було запроваджено постановами Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 та постановою Ради Міністрів Української РСР та Української Ради профспілок від 10 червня 1986 року №207; Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497. У подальшому зазначена норма про те, що робота в зоні відчуження ЧАЕС зараховується до стажу із кратністю 1,5 та до стажу роботи по Списку №1 безперервно продовжувалась в часі низкою постанов Кабінету Міністрів України, а саме від 29 лютого 1996 року №250, від 30 червня 1998 року №982, від 07 лютого 2000 року №223, від 29 січня 2003 року №137, від 27 квітня 2006 року №571, від 05 грудня 2007 року №1400, від 10 вересня 2008 року №831 та від 21 вересня 2011 року №984, що продовжує дію зазначеної норми по теперішній час. Починаючи з постанови №250 містилося посилання на Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, а з постанови №137 на Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Наведені нормативні акти, а також положення статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на думку позивача, підтверджують його право на те, щоб період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року був зарахований до стажу його роботи із кратністю 1,5 та як робота по Списку №1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи в зоні відчуження з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року в півторакратному розмірі починаючи з 03 січня 2008 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, складають окрему категорію осіб, наділену багатьма пільгами, у тому числі і у сфері пенсійного забезпечення (серед іншого - обчислення стажу роботи), а тому для визначення таких пільг застосуванню підлягають положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Приписи даного Закону є спеціальними при вирішенні питання щодо наявності у особи права та стажу, необхідних для призначення пільгової пенсії, а також обчислення загального стажу роботи в зоні відчуження, тоді як Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» лише визначає періоди, з яких складається страховий стаж. Таким чином, на думку суду, відмова відповідача у проведенні перерахунку страхового стажу позивачу суперечить змісту положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та з 03 січня 2008 року отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проведеного за заявою позивача від 30 жовтня 2018 року, останній дійшов висновку, що фахівцями відповідача було некоректно обчислено його стаж, а саме коефіцієнт страхового стажу та, як наслідок, розмір пенсії. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 28 січня 2019 року, в якій просив провести розрахунок страхового стажу, врахувавши період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року із кратністю 1,5 та зарахувати пільговий стаж за списком №1 за період роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2015 року. Відповідач відмовив у проведенні перерахунку страхового стажу та повідомив позивача, що кратність 1,5 до загального стажу у зоні відчуження діяла тільки до 31 грудня 2003 року, а з 01 січня 2004 року не застосовується. Як вбачається з матеріалів справи, у розрахунок стажу для обчислення пенсії позивача, до загального стажу роботи враховано періоди роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2015 року, стаж роботи на ЧАЕС за списком №1 становить 10 років 5 місяців та 19 днів. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку страхового стажу протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, положеннями частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 56 названого Закону питання щодо зарахування роботи в зоні відчуження ЧАЕС до трудового стажу у півторакратному розмірі визначалося рядом постанов Кабінету Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (з наступними змінами). Так, вказаною постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у півторакратному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36). У той же час, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядок обчислення страхового стажу та коефіцієнту стажу визначається статтями 24 і 25 цього Закону. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу 9 частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Суд першої інстанції зазначив, що, законодавець окремо виділяє законодавчі акти, якими регулюються умови, норми та порядок загального пенсійного забезпечення, а також закони, якими встановлено умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Останні суд визначив як спеціальні для застосування при обчисленні стажу роботи, у тому числі на пільгових умовах у випадку виникнення права на пенсійне забезпечення особи за особливих (спеціальних) умов, відмінних від загальновстановлених. За такого регулювання спірних правовідносин суд першої інстанції вважав, що період роботи позивача у зоні відчуження з 09 березня 2004 року по 31 грудня 2009 року має бути зарахований як робота за списком №1, а загальний стаж за цей період із полуторною кратністю. Висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що саме в залежності від обраного позивачем порядку пенсійного забезпечення, до спірних правовідносин підлягають застосуванню або норми загального Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV або спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ. Судом першої інстанції не враховано, що позивач отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а значить і страховий стаж йому підлягає зарахуванню за нормами цього Закону. За таких обставин відмова Пенсійного фонду у перерахунку страхового стажу, викладена у листі від 18 березня 2019 року №54015/02/К-2925, є обгрунтованою, а вимоги позивача про зобов`язаання провести перерахунок не підлягають задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині з підстав неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року скасувати. У адміністративному позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст рішення складено 01 грудня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: Я.Б.Глущенко О.Є. Пилипенко