Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8768/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8768/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Сорочка Є.О. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача здійснити йому з 10.09.2018 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016 та 2017 р.р. У обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у грудні 2014р. позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 10.09.2018 - пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 р.р. у розмірі 3764,40 грн. Вважає такі дії протиправними, які не відповідають ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і висновкам Верховного Суду України у постановах від 31.03.2015 №21-612а14 і від 09.06.2015 №21-550а14, згідно з якими врахуванню підлягав показник середньої заробітної плати за 2016, 2017 р.р. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 квітня 2020 року позов задоволено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість застосування відповідачем ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також суд зазначив, що з метою поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії в належному розмірі підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 10.09.2018 перерахунок і виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017р.р. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що суд першої інстанції не врахував те, що пенсія може призначатись лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії, то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, однак це вважається не призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший вид. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві. Із 24.12.2014 йому призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до ст. 52, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 10.09.2018 - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що визнається відповідачем і підтверджується матеріалами справи. При обчисленні пенсії з 10.09.2018 відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за три попередні роки (2014-2016р.р.) у розмірі 3764,40 грн, що визнається сторонами і підтверджується копією розрахунку заробітку для обчислення пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою (вх. від 12.11.2018 №71621) щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016, 2017р.р., у задоволенні якої відповідач відмовив листом від 03.12.2018 №124425/03, пославшись на переведення позивача 10.09.2018 на пенсію за віком і на положення ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Незгода з вказаною відмовою відповідача зумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-ІV), пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, на підставі аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Таким чином, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже висловлена ВС України у постановах від 31.03.2015 №21-612а14 та від 09.06.2015 №21-550а14, яка підтримана постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 №876/5312/17. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у 2014р. позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 52, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок її призначення, а з 10.09.2018 вперше призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, у випадку, коли особі призначено пенсію відповідно до ст. 52, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то до спірних правовідносин щодо обчислення її розміру підлягали застосуванню положення ч. 2 ст. 40 цього Закону, зокрема щодо врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017р.р. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач помилково розрахував середній заробіток, що призвело до невірного обчислення пенсії і заниження її розміру, чим порушено право позивача на отримання пенсії в належному розмірі. Також суд першої інстанції правильно зазначив, що з метою поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії в належному розмірі підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 10.09.2018 перерахунок і виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017р.р. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Є.О. Сорочко