Постанова Київський апеляційний суд № 757/22874/17-ц

справа № 757/22874/17-ц головуючий у суді І інстанції Батрин О.В. провадження №22-/824/13179/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Писаної Т.О., Суддів Приходька К.П., Журби С.О. за участі секретаря судового засідання Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Печерського районного суду міста Київ від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця «Липкижитлосервіс» про стягнення шкоди, В С Т А Н О В И В: У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця «Липкижитлосервіс» про стягнення шкоди. В обгрунтування позовних вимог вказував, що 07 січня 2017 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу. Вказаний триповерховий житловий будинок збудований у 1917 році та знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва». 10 січня 2017 року працівниками Житлово-експлуатаційної дільниці «Липкижитлосервіс» складено акт, відповідно до якого встановлено факт залиття квартири АДРЕСА_1 з горищного приміщення у зв`язку з пошкодженням трубопроводу, що пролягає по горищному приміщенню. У зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань щодо підтримання об`єктів в належному технічному стані, що призвело до пошкодження майна позивача, останній 26 січні 2017 року звернувся до відповідача з вимогою про надання розрахунку вартості ремонтно-відновлювальних робіт. Разом з тим, вказана заява залишись без відповіді. З метою встановлення розміру завданих відповідачем збитків позивач звернувся до судового експерта про проведення експертного дослідження для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт, за результатами якого встановлена вартість відновлювального ремонту, яка становить 448 468 грн 80 коп. Враховуючи, що відповідач добровільно не бажав відшкодувати завдану шкоду, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 448 468 грн 80 коп. майнової шкоди та вартість послуг експерта у розмірі 4 000 грн, судовий збір у розмірі 4 525 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Київ від 16 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця «Липкижитлосервіс» про стягнення шкоди задоволено частково. Стягнено з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 : - у відшкодування майнової шкоди 314 404 грн 80 коп; - інфляційні за період з 01 лютого 2019 року по 16 квітня 2019 року у розмірі 7 604 грн; - у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» різницю між понесеними сторонами судовими витратами у розмірі 3 833 грн 76 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю суми матеріальної шкоди. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що згідно експертизи сума матеріальних збитків складає 314 404 грн 80 коп, проте експертами була встановлена сума матеріального збитку житлової кімнати площею 15,9 кв.м в сумі 59 982 грн, яка не значиться в акті від 10 січня 2017 року, таким чином, матеріальний збиток по залиттю цієї кімнати могла спричинити інша подія, як до 07 січня 2017 року так і пізніше. Вказує, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підтверджені відповідними письмовими доказами та не надано жодних пояснень та розрахунків щодо того, з якого саме розрахунку позивач виходив визначаючи розмір моральної шкоди. 05 листопада 2020 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрієнка П.В., в якому останній зазначив, що висновок експертів від 31 січня 2019 року і висновок експерта від 20 березня 2017 року, в яких наявний опис пошкоджень приміщення площею 15,9 кв.м, спричинених саме залиттям, є належним і допустимим доказом наявності причинно-наслідкового зв`язку між винними діями відповідача та збитком (шкодою), яких зазнав позивач внаслідок таких винних дій. Відповідач не надав суду першої інстанції жодних доказів, які б підтверджували, що залиття помешкання площею 15,9 кв.м сталося не з його вини або в іншу дату, а відтак збитки заподіяні позивачу внаслідок залиття помешкання площею 15,9 кв.м, яке є частиною помешкання позивача, також підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Вказує, що позивач та його родина зазнає значних душевних хвилювань, оскільки впродовж тривалого часу не можуть відновити стан свого помешкання, а відповідач поводиться нахабно, не відшкодовує заподіяні збитки та не заявляє про свій намір це зробити. Представник відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» Кляус Д.О. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрієнко П.В. проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 ст. 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що локалізація слідів залиття квартири свідчила про потрапляння вологи через стелю, над якою розташований дах будинку, внаслідок пошкодженням згону на трубопроводі ЦО на горищі, у зв`язку з чим інших джерел потрапляння води до помешкання не могло бути. Тому суд дійшов висновку, що пошкодження житлової кімнати площею 15,9 кв.м спричинені саме залиттям, яке відбулося 07 січня 2017 року, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо утримання будинку, який знаходиться на його балансі. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його законним і обґрунтованим виходячи з наступного. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 31 травня 2005 року Виконавчим органом Київської міської ради на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 23 травня 2005 року за №918-С/КІ (т. 1 а.с. 38). За даними технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виданим КП УП «Фінансова компанія «Житло-Інвест», вказана квартира має жилу площу 72,50 кв.м та складається з чотирьох кімнат: 11,1 кв.м, 14,0 кв.м, 15,9 кв.м та 31,5 кв.м, підсобної - 3,3 кв.м, кухні - 10,7 кв.м, коридору - 20,4 кв.м, санвузлу - 6,4 кв.м, санвузлу - 2,8 та двох балконів - 1,4 кв.м та 0,7 кв.м відповідно. Загальна площа квартири - 118,20 кв.м (т. 1 а.с. 41-43). 07 січня 2017 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 з горищного приміщення у зв`язку з пошкодженням згону на трубопроводі ЦО на горищі. Вказане стверджується актом про залиття від 10 січня 2017 року, складеного працівниками ЖЕД «Липкижитлосервіс» (т. 1 а.с. 6). Відповідно до цього акта житловий будинок АДРЕСА_1 триповерховий, цегляний, двопід`їздний, збудований в 1917 році, знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та на обслуговуванні ЖЕД «Липкижитлосервіс». Квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох кімнат, приватизована, розташована на третьому поверсі. При обстеженні встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з горищного приміщення в зв`язку з пошкодженням згону на трубопроводі ЦО на горищі. У акті щодо наслідків залиття зазначено: -коридор площею 20,4 кв.м. - на стелі спостерігаються сліди залиття на площі до 1,5 м.кв (гіпсокартон, водоемульсійне пофарбування), відсутнє електропостачання; -кухня площею 10,7 кв.м - на стелі спостерігаються сліди залиття по всій площі (гіпсокартон, водоемульсійне пофарбування), на стіні спостерігаються сліди залиття по шпалерах з частковим відшаруванням на площі до 5,0 м.кв (шпалери підвищеної якості); -кімната площею 31,5 кв.м - на стелі спостерігаються сліди залиття по всій площі (гіпсокартон, водоемульсійне пофарбування), на стіні спостерігаються сліди залиття на площі до 10,0 м.кв, (шпалери підвищеної якості), на підлозі спостерігається деформація паркетної дошки по всій площі; -санвузол площею 2,8 м.кв - на стелі спостерігаються сліди залиття по всій площі (гіпсокартон, водоемульсійне пофарбування), деформація дверної коробки - 1 шт. Інших даних щодо встановлення причини залиття квартири позивача та визначення пошкоджень квартири, внаслідок її залиття, у акті не зазначено. Указані у акті обставини були встановлені за участі представників відповідача та визнані відповідачем. 26 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» із заявою про надання йому розрахунків вартості ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням того, що ця сума повністю компенсує йому завдану залиттям майнову шкоду, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн (т. 1 а.с. 17). Разом з тим, відповіді відповідачем позивачу надано не було. Тому, 04 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 уклав із судовим експертом ОСОБА_2 договір № 01/03-17 на проведення експертного дослідження з визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення наслідків залиття в квартирі АДРЕСА_1 . Згідно з висновком експерта №2/03-2017 від 20 березня 2017 року за результатами проведення експертного дослідження було встановлено, що вартість відновлювального ремонту, який необхідно виконати у квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень внаслідок залиття, згідно з актом про залиття від 10 січня 2017 року та візуального огляду складає 321 128,40 грн та вартість відновлювального ремонту, який необхідно виконати в приміщенні № 5 (спальня) у квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень внаслідок залиття, які не були вказані в акті про залиття від 10 січня 2017 року, але були встановлені при проведенні обстеженні, що складає 127 340, 40 грн (т. 1 а.с. 8-35). Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Згідно з п. 3 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг. Пунктами 1, 6, 8, 9 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів. Вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством. Своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг. Своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний: забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг. Вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та/або договором документацію багатоквартирного будинку. Інформувати співвласників багатоквартирного будинку про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів та контроль якості цих послуг. Аналіз зазначених норм права свідчить, що балансоутримувач зобов`язаний здійснювати усі необхідні дії для забезпечення справності елементів будівлі, безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку, контроль за технічним станом, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, проведення капітального і поточного ремонтів. Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 вказав на те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для задоволення вимог позову в частині відшкодування матеріальної шкоди за помешкання площею 15,9 кв.м колегія суддів вважає такі доводи безпідставними виходячи із наступного. Як убачається із матеріалів справи на підтвердження наявності та розміру шкоди позивачем надано акт від 10 січня 2017 року, затверджений начальником ЖЕД «Липкижитлосервіс» Рябущиць В., та висновок експерта від 20 березня 2017 року №2/03-2017 з якого убачається, що експертиза на проведення експертного дослідження для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт була проведена за ініціативою ОСОБА_1 . Згідно з висновком експерта №2/03-2017 від 20 березня 2017 року за результатами проведення експертного дослідження було встановлено, що вартість відновлювального ремонту, який необхідно виконати у квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень внаслідок залиття, згідно з актом про залиття від 10 січня 2017 року та візуального огляду складає 321 128,40 грн та вартість відновлювального ремонту, який необхідно виконати в приміщенні № 5 (спальня) квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень внаслідок залиття, які не були вказані в акті про залиття від 10 січня 2017 року, але були встановлені при проведенні обстеженні складає 127 340, 40 грн (т. 1 а.с. 8-35). 05 вересня 2017 року представник відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» Кляус Д.О. ознайомився із матеріалами справи, таким чином, йому було відомо, що у висновку експерта від 20 березня 2017 року №2/03-2017 було встановлено, що окрім визначених у акті від 10 січня 2017 року пошкоджених приміщень, експертом виявлено пошкодження також кімнати площею 15,9 кв.м та встановлено причинно-наслідковий зв`язок між виявленими експертом пошкодженням у цій кімнаті, що були встановлені експертом, як наслідок залиття квартири. Відсутність у описі акта пошкоджень від 10 січня 2017 року кімнати площею 15,9 кв.м, не позбавляє права позивача вимагати відшкодування шкоди стосовно указаної кімнати за умови доведеності належними доказами цих пошкоджень та причини таких пошкоджень. Не погоджуючись із указаним висновком, представник відповідача подав до суду першої інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої самостійно визначив питання щодо визначення розміру пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1 у цілому, які були покладені в основу поставлених на вирішення експерту питань. Так, пошкодження кімнати площею 15,9 кв.м так само, як і інші приміщення квартири АДРЕСА_1 , які були указані у акті, саме внаслідок залиття підтверджено, як експертним висновком від 20 березня 2017 року №2/03-2017 виконаним на замовлення позивача, так і висновком від 31 січня 2019 року №6389/18-47/2480/19-43 призначеної судом першої інстанції експертизи за клопотанням відповідача. Таким чином, обома експертними висновками підтверджено факт пошкодження квартири та причинно-наслідковий зв`язок, у наслідку залиття квартири АДРЕСА_1 , у тому числі і кімнати площею 15,9 кв.м. Тому доводи апеляційної скарги щодо недоведеності підстав для відшкодування шкоди, зокрема щодо кімнати площею 15,9 кв.м є безпідставними. Висновком експерта, також встановлено розмір відновлювального ремонту щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме у кімнатах: (коридор 20,4 кв.м, санвузол 2,8 кв.м, кімната площею 31,5 кв.м, кухня 10,7 кв.м) у розмірі 254 422 грн, що підтверджується додатком №1 і окремо було визначено розмір шкоди завданої у кімнаті площею 15,9 кв.м - 59 982 грн, що підтверджується додатком №2. Таким чином, є доведеними обставини завдання шкоди позивачеві стосовно його майна квартири АДРЕСА_1 , у тому числі кімнати площею 15,9 кв.м, що сталося внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідача по утриманню будинку, тому підлягає стягненню відшкодування, необхідне для відновлення порушеного права позивача на загальну суму 314 404 грн. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідачем наявність вини у встановленій у цьому спорі події про залиття квартири позивача у заявлених ним у позові обсягах, а саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, не спростовано. Доводи апеляційної скарги щодо не вирішення судом першої інстанції питання про передачу відповідачеві пошкоджених матеріалів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач із відповідними вимогами до суду не звертався. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про недоведеність факту завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, розміру такої шкоди, виходячи із наступного. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що залиття квартири порушило нормальні умови проживання позивача та стало причиною його постійних хвилювань, тому дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано належних доказів колегія суддів не приймає до уваги. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (як майнової, так і моральної) є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування, одночасно, майнової та моральної шкоди. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Матеріалами справи доведено завдання відповідачем шкоди позивачеві, що підлягаєвідшкодуванню за рахунок відповідача. Твердження апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом правильно встановлено, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача,, що ним не спростовано, порушило нормальні умови проживання позивача, завдало шкоду майну позивача, стало причиною його постійних хвилювань. Правильно встановивши ці обставини суд першої інстанції з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. Сам розмір моральної шкоди позивачем не оскаржено. Апеляційна скарга відповідача також не містять доводів щодо розміру моральної шкоди, оскільки відповідач не визнавав взагалі підстави для такого стягнення. Інших доводів щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права апеляційна скарга не містить. Тому суд апеляційної інстанції перевірив правильність рішення суду першої інстанції саме в межах доводів апеляційної скарги та не встановив підстав для його скасування. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак рішення підлягає залишенню без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Київ від 16 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 30 листопада 2020 року. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба