Постанова 4824 № 757/1066/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 757/1066/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/11926/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 24 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А. Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, набутого в період проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,- В С ТА Н О В И В: У січні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 6 березня 1987 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу сторони продовжували спільно проживати до грудня 2015 року, не реєструючи при цьому шлюб, оскільки, в цьому не було необхідності. Позивач зазначає, що факт спільного проживання підтверджується показами свідків, спільними фотокартками з життя та відпочинку. Крім того зазначає, що розірвання шлюбу в органах РАЦС не реєструвалось. За час спільного проживання однією сім`єю сторонами було набуто у власність рухоме та нерухоме майно. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне позивачу для визнання її дружиною відповідача в період з жовтня 2005 року до грудня 2015 року та поділу майна подружжя, яке ними було придбано за час спільного проживання. Протягом розгляду справи позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, та відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 28 лютого 2017 року позивач просить суд: - встановити факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в період з жовтня 2005 року по грудень 2015 року; - визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 32020264;автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592; садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 16530420; - виділити ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на:1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 32020264; 1/2 частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; 1/2 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка», кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592; 1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , садівницьке товариство «Ластівка», реєстраційний номер майна: 16530420; - виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на:1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 32020264; 1/2 частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; 1/2 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка»,, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592; 1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 16530420. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року до спільного розгляду прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, набутого в період приживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що сторони спільно не проживали з липня 2003 року по жовтень 2005 року, що встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначає, що спірна земельна ділянка була придбана ним у 2004 році, а у 2005 році на ній було побудовано спірний садовий будинок. Будинок будувався за власні кошти ОСОБА_2 , а тому це майно є особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом. З урахуванням заяви про уточнення предмета позовних вимог за зустрічним позовом від 14 липня 2016 року , просив визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з надвірними будівлями і спорудами; - визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1923 га, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» , - визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», д.н.з. НОМЕР_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 . Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 за період з жовтня 2005 року до грудня 2015 року. Визнано об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 32020264; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592 садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 16530420. Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 1/2 частину квартири квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 32020264; 1/2 частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592 1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 16530420. Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частину квартири квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 32020264; 1/2 частину автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592 1/2 частину садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 16530420. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, набутого в період проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частину квартири квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 32020264; Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 1/2 частину квартири квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 32020264; В задоволенні інших вимог за зустрічним позовом - відмовлено. Звільнено сторін від обов`язку сплачувати одна одній судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ненадання вірної оцінки доказам наданим відповідачем (позивачем за зустрічним позовом). В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що не заперечує факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до грудня 2015 року, проте заперечує факт проживання однією сім`єю з жовтня 2005 року, оскільки саме в цей період Печерським районним судом міста Києва розглядалася справа про розірвання шлюбу. Так, 10 жовтня 2005 року Печерським районним судом м. Києва постановлено заочне рішення про розірвання шлюбу. 19 жовтня 2005 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від10 жовтня 2005 року. 21 листопада 2005 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення, скаржник вказує, що підставами подачі позову було небажання ОСОБА_3 продовжувати проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 , томувказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось. Крім того зазначає, що шлюбні стосунки між ними були припинені, і вони не вели спільного господарства більше двох років до подачі позову про розірвання шлюбу і ніхто з них не намагався примиритися, крім тогов 2004 році скаржником були придбані три сусідні земельні ділянки за договорами купівлі-продажу від 29 жовтня 2004 року, від 25 жовтня 2004 року та 5 листопада 2004 року, які були об`єднані ним в одну земельну ділянку площею 0,1923 га право власності на яку посвідчене державним актом від 10 грудня 2004 року. Разом з тим, садовий будинок АДРЕСА_2 , на думку скаржника, не можна вважати спільною сумісною власністю, оскільки не підлягає доказуванню обставина, встановлена рішенням Печерського районного суду м. Києва, що, як мінімум в період з липня 2003 року по жовтень 2005 року сторони разом не проживали, спільного господарства не вели, шлюбних стосунків не підтримували. Скаржник зазначає, що ОСОБА_3 не доведено того, що вона приймала участь у купівлі земельних ділянок чи будівництві садового будинку, оскільки жодних доходів в період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року позивач не отримувала, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Крім того, скаржник вважає, що в частині вимоги про поділ майна, нажитого у шлюбі, а саме земельної ділянки та будинку, необхідно застосувати строк позовної давності, встановивши, що він почав спливати з 27 жовтня 2006 року, з моменту державної реєстрації права власності на будинок виключно за скаржником, оскільки ОСОБА_3 могла дізнатись з цього юридичного факту про порушення та оспорювання ОСОБА_2 її прав на це майно. Щодо поділу транспортного засобу та квартири, скаржник зазначає, що автомобіль MERCEDES-BENZ S350 є неділимим цільним об`єктом, спільне користування ним є неможливим через вкрай неприязні відносини сторін,крім того, між сторонами вже склався фактичний порядок користування спірним майном ( ОСОБА_3 користується квартирою, а ОСОБА_2 домоволодінням і автомобілем). ОСОБА_2 , проживаючи за містом, потребує можливості дістатися на роботу та утримувати доньку, зазначає, що не має у власності чи користуванні інших авто, проте позивач відчужила власний автомобіль «SUBARU OUTBACK» безпосередньо перед поданням даного позову без його згоди та відома. Крім того, зазначає, що оскільки ОСОБА_2 вважає домоволодіння його особистою власністю, набуте за час шлюбу але під час окремого проживання і за власні кошти, скаржник не заперечує проти поділу квартири по Ѕ кожному. Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 5 серпня 2020 року Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання об`єктами спільної сумісної власності автомобіля марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_1 , земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський p-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , їх поділ та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особистою приватною власністю земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський p-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», державний номерний знак НОМЕР_1 скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Судом встановлено, що 6 березня 1987 року між сторонами зареєстровано шлюб у відділі ЗАГС Ленінського району м. Києва. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року шлюб між сторонами розірвано. Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач спільно проживали у період з жовтня 2005 року до грудня 2015 року. Зокрема судом були досліджені такі докази - копії паспортів, долучених до матеріалів справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, з яких видно, що з жовтня 2005 року по грудень 2015 року сторони проживали у спільних квартирах у м. Києві за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 , у садовому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що перебувало у спільній сумісній та спільній частковій власності подружжя у період 2005-2013 років ( т.1 а.с. 17-18,29, 30, 32, 177-192) . Проте, колегія суддів не може повною мірою погодитись з таким висновком, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу. Тобто факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу може бути встановлений лише у випадку, якщо жінка та чоловік не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Відповідно до частини другої статті 114 СК України, в редакції, яка діяла на момент ухвалення судового рішення про розірвання шлюбу, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 просила встановити факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2005 року по грудень 2015 року. Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2005 року Печерським районним судом м. Києва постановлене заочне рішення про розірвання шлюбу між сторонами. 21 листопада 2005 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Відповідно до ст.ст. 223,233,294 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року про розірвання шлюбу між сторонами, набрало чинності 2 грудня 2005 року. Таким чином, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинений з 2 грудня 2005 року. Відтак, слушними є доводи ОСОБА_2 , щодо встановлення фактупроживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 2 грудня 2005 року по грудень 2015 року. Вирішуючи питання про поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що спільною сумісною власністю є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК, ст. 60 СК); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК); майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів (ст. 175 СК); майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК). Пунктами 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено: «Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Судом встановлено, що сторонами було набуто наступне майно: квартира за адресою ; АДРЕСА_1 , автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, кадастровий номер: 3220881700:05:003:2592 (т.1 а.с. 30), та садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 16530420 ( т.1 а.с. 29) . Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Враховуючи положення законодавства, суд дійшов висновку про визнання ідеальних часток за кожним із подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності. Проте, повною мірою з таким висновком суду погодитись не можна. Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_2 не заперечував щодо визнання об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , тому суд вірно в цій частині позов задовольнив. Як встановлено судом і не заперечують сторони, автомобіль марки «MERCEDES-BENZ S350», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 був придбаний відповідачем 9 липня 2014 році, у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з позивачем, відтак, є спільною сумісною власністю сторін, а враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо поділу цього автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив автомобіль у їх спільній частковій власності. Доводи апелянта ОСОБА_2 , що перед поданням позову ОСОБА_3 без його згоди відчужила власний автомобіль, а тому діяла корисливо та недобросовісно, що має бути враховано судом при вирішенні позову в частині спірного автомобіля, є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що вимог про стягнення коштів із ОСОБА_3 за частину автомобіля, що проданий відповідач не заявляв, а у випадку наявності претензій до позивача за первісним позовом щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, ОСОБА_2 не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом. Предметом дослідження суду першої інстанції такі вимоги не були, а відтак, суд апеляційної позбавлений можливості перевірити вказані обставини. Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визнання спільним майном подружжя та поділу земельної ділянки та садового будинку, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, подаючи позов про розірвання шлюбу в жовтні 2005 року, позивач зазначала, що шлюбні стосунки та ведення спільного господарства сторони припинили більше двох років до подачі позову. Печерським районним судом м. Києва від 10 жовтня 2005 року встановлено, що шлюбні стосунки між подружжям припинилися і вони не проживають як подружжя, не ведуть спільного господарства більше двох років (т. 1, а.с. 21). Таким чином, встановлено, що сторони не вели спільного господарства, принаймні, з жовтня 2003 року. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 10 грудня 2004 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29 жовтня 2004 року , від 25 жовтня 2004 року, 5 листопада 2004 року (Т. 1, а.с. 30), тобто під час окремого проживання сторін. Також, з матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2005 року ОСОБА_2 отримав дозвіл на право оформлення права власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_2 . Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції, що зазначене майно є спільним майном подружжя та придбане у період перебування у шлюбі, оскільки, судом при розірванні шлюбу встановлено, що сторони припинили стосунки у 2003 році. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів, що вона приймала участь коштами або працею у набутті зазначеного майна (земельної ділянки та садового будинку). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним, що земельна ділянка площею 0,1923 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2592, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» та садовий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 в частині визнання особистою приватною власністю земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський p-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство, садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає задоволенню, а у позові ОСОБА_3 про визнання об`єктами спільної сумісної власності земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський p-н, с/рада Вороньківська, «Ластівка» садівницьке товариство та садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та їх поділ слід відмовити. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийннятям нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині та відмови у задоволенні цих вимог за позовом ОСОБА_3 . Також колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає зміні із зазначенням встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2 грудня 2005 року по грудень 2015 року. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376,381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року в частині встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу змінити, встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2 грудня 2005 року по грудень 2015 року. Рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_2 в частині спору стосовно земельної ділянки та садового будинку скасувати, прийняти в цій частині нове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 в цій частині задовольнити. Визнати земельну ділянку площею 0,1923 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2592, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, садівницьке товариство «Ластівка» та садовий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , особистою приватною власністю ОСОБА_2 . В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2020 року. Головуючий Судді