LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Закарпатський апеляційний суд308/13924/19

від 20.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 308/13924/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 20.11.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника адвоката Волощук О.Ф., представника Закарпатської митниці ДФС України Зубенка І.С., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 адвокат Волощук О.Ф., в с т а н о в и в : постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, м. Луцьк, місце проживання АДРЕСА_1 , місце роботи водій ДП Луцький ремонтний завод «Мотор», м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 3, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. судового збору. Згідно постанови, 26.10.2019 о 00 год. 02 хв. у зону митного контролю на ділянку «Виїзд» (ЗМК пасажирська) митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав автобус марки «MAN», моделі «18.420 HOCL», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , під керуванням в якості другого водія гр. України ОСОБА_1 , який слідував у туристичних справах з України до Угорщини. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по смузі руху «червоний коридор». До митного контролю ОСОБА_1 подав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.07.2019 та закордонний паспорт НОМЕР_4 від 01.12.2011. Під час здійснення митних формальностей проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, під час проведення яких було встановлено, що 21.11.2017 через митний пост «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» ввіз вантажний автомобіль номер кузова № НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_6 . Згідно ст. 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). 22.08.2019 набрали чинності зміни до статті 470 МК України, згідно із Законами України від 08.11.2018 № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» та від 16.05.2019 № 2725-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги». Станом на 26.10.2019 вищевказаний транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться та продовжує перебувати на території України з перевищенням строку транзиту. В поясненні ОСОБА_1 не підтвердив факт ввезення транспортного засобу на територію України. Цими діями, громадянин України ОСОБА_1 , перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого призначення, а саме: вантажного автомобіля номер кузова № НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_6 , що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці) - від одного підрозділу цієї митниці до іншого більше ніж на тридцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 6 статті 470 Митного кодексу України. В апеляційній скарзі адвокат Волощук О.Ф. вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою, безпідставною, незаконною і тому має бути скасована. Вказує на те, що протокол про порушення митних правил складався без участі свідків і понятих, при складані протоколу ОСОБА_1 особисто написав пояснення, в якому повністю заперечив свою причетність і винуватість. Посилається на те, що ОСОБА_2 при складанні протоколу надав для огляду свій закордонний паспорт, яким він користувався з 21.11.2017 і не міняв його до 26.10.2019, що у паспорті на момент складання протоколу були відсутні відмітки про перетин ОСОБА_1 21.11.2017 кордону, тобто на дату ввезення транспортного засобу. Вказує і на те, що в змісті протоколу та в інших матеріалах провадження відсутні дані та посилання на будь-які митні документи від 27.11.2017, відповідно до яких ОСОБА_1 ввозив автомобіль і тим більше брав на себе зобов`язання перед митницею щодо його вивезення. Також зазначає, що протокол про порушення митних правил не відповідає вимогам ст. 494 МК України, оскільки у ньому вказано, що датою вручення копії протоколу ОСОБА_2 є 25.10.2019, однак протокол складався 26.10.2019. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 21.11.2017 не перетинав особисто кордон, не ввозив на митну територію України вантажний автомобіль і не брав на себе жодних зобов`язань щодо його вивезення, в його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення. Вказує і на те, що справа розглянута за відсутності адвоката та ОСОБА_1 , а також на те, що твердження суду про належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи є помилковим. Щодо пропуску строку вказує на те, що про постановлене рішення ОСОБА_1 дізнався 09.08.2020 з офіційного сайту «судова влада України», після чого адвокат звернувся з клопотанням про направлення судового рішення на адресу ОСОБА_1 , копія постанови була отримана лише 21.08.2020. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та закрити провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Волощука О.Ф., які підтримали клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, представника Закарпатської митниці ДМС України Зубенка І. І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню. З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участі в розгляді справи. При цьому, матеріали справи також не містять і даних про те, що копія постанови була вручена або надіслана ОСОБА_1 у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП трьохденний строк. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що копію постанови ОСОБА_1 направлено 13.08.2020, а його представнику адвокату Волощуку О. Ф. 27.08.2020, і при цьому, в матеріалах справи відсутні достовірні відомості про отримання ними цих копій постанов, що у свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, є слушними. Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 та його представнику своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску адвокатом Волощуком О. Ф. строку на апеляційне оскарження, визнаються поважними, у зв`язку із чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, і строк поновлюється. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, при розгляді справ про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені вище вимоги щодо розгляду справ про порушення митних правил також передбачені ст. 489 МК України. Згідно диспозиції ч. 6 ст. 470 МК України, правопорушення передбачене цією нормою матеріального права, характеризується діянням щодо перевищення встановленого статтею 95цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування. Відповідно до вимог ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів…… Отже, винність є обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення яка виражає внутрішній психологічний зміст психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. У цій ознаці закріплений найважливіший конституційний принцип принцип суб`єктивного ставлення до вчиненого, тобто відповідальність тільки при наявності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим із необережності коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Судове рішення суду будь-якої інстанції повинно відповідати вимогам, встановленим законодавством: правосудність (тобто законність і обґрунтованість) судового рішення, його повнота, зрозумілість, справедливість, безумовність та безальтернативність. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально як дотримання вимог закону, а в ширшому значенні у світлі верховенства права. Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил апеляційний суд доходить висновку про те, що як митним органом, так і судом першої інстанції вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права дотримані не були, що судом першої інстанції постановлено судове рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим. Так, з матеріалів справи про порушення митних правил вбачається, що під час здійснення митних формальностей проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, під час проведення яких було встановлено, що 21.11.2017 року через митний пост «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» ввіз вантажний автомобіль номер кузова № НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_6 . Станом на 26.10.2019 вищевказаний транспортний засіб за межі митної території України вивезеним не значиться та продовжує перебувати на території України з перевищенням строку транзиту. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що 21.11.2017 не перетинав державний кордон України, і тим більше, не ввозив будь-які транспортні засоби на територію України. Представник ОСОБА_1 адвокат Волощук О. Ф. підтримав пояснення ОСОБА_1 , зазначивши про відсутність у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України. Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, у тому числі й надані адвокатом Волощук О.І., перевіривши доводи апеляційної скарги, прийшов до висновку про те, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано. Так, у матеріалах справи наявна довідка заступника директора ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» від 11.03.2020, відповідно до якої водій транспортного цеху підприємства ОСОБА_3 , згідно табелю за листопад 2017 року, знаходився на роботі, у тому числі й 21 листопада 2017 року (а. с. 41-42). Наявна в матеріалах справи копія закордонного паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_7 від 01.12.2011 не свідчить про те, що останній перетинав державний кордон України 21 листопада 2017 року (а. с. 25-37). З копії заяви ОСОБА_1 про злочин убачається, що ОСОБА_1 05.03.2020 подав таку заяву прокурору Закарпатської області, оскільки вважає, що діями невідомих йому осіб, у тому числі посадовими особами м/п «Лужанка» Закарпатської митниці вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ст. 366 КК України (а. с. 38). Із копії витягу з ЄРДР убачається, що 11.03.2020 вищевказану заяву ОСОБА_1 про злочин зареєстровано й відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 366 КК України (а. с. 48). З листа начальника Управління ДМС України у Волинській області вбачається, що гр. ОСОБА_1 документований паспортом гр. України для виїзду закордон серії НОМЕР_7 від 01.12.2011 (орган видачі 0719), і в період 2011-2020 р. р. із питань оформлення чи втрати паспорта не звертався (а. с. 123). З копії листа начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України не вбачається, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України 21.11.2017 (а. с. 128). З наданої в ході апеляційного розгляду справи копії листа в. о. начальника ГЦОСІ Державної прикордонної служби від 23.10.2020 вбачається, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», що функціонує відповідно до п. 23 Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2007 № 472, зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 05.07.2007 за № 765/14032, відомостей про перетинання державного кордону ОСОБА_1 у період з 21.11.2017 до 22.11.2017 у базі даних не виявлено. Вищенаведене не спростовує доводів апеляційної скарги та пояснень сторони захисту про те, що ОСОБА_1 21.11.2017 особисто не перетинав кордон, не ввозив на митну територію України вантажний автомобіль і не брав на себе жодних зобов`язань щодо вивезення такого. Такими, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом є і доводи апеляційної скарги про те, що: протокол про порушення митних правил складався без участі свідків і понятих, при складані протоколу ОСОБА_1 особисто написав пояснення, в якому повністю заперечив свою причетність і винуватість; ОСОБА_1 при складанні протоколу надав для огляду свій закордонний паспорт, яким він користувався з 21.11.2017 і не міняв до 26.10.2019, у паспорті на момент складання протоколу були відсутні відмітки про перетин ним кордону 21.11.2017, тобто на дату ввезення транспортного засобу; в змісті протоколу відсутні дані та посилання на будь-які митні документи від 21.11.2017, за якими ОСОБА_1 ввозив автомобіль, і брав на себе зобов`язання перед митницею щодо вивезення автомобіля; дата вручення копії протоколу ОСОБА_1 є 25.10.2019, однак протокол складався 26.10.2019. У зв`язку з наведеним вище, наявні в матеріалах справи документи, якими нібито підтверджується факт ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу на митну територію України 21.11.2017 та не вивезено за межі митної території України (а. с. 8-10, 15), апеляційний суд визнає такими, що повністю спростовуються наведеними вище доказами та, відповідно, не підтверджують факту ввезення 21.11.2017 вантажного автомобіля номер кузова НОМЕР_5 , р. н. з. Польщі НОМЕР_6 , саме гр. ОСОБА_1 . Вищенаведене, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП та ст. 489 МК України, не з`ясував усі обставини справи та не дав оцінки всі наявним у матерілах справи доказам у їх сукупності. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути, безумовно, доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, оскільки такими не встановлено факту ввезення ОСОБА_1 21.11.2017 вантажного автомобіля номер кузова НОМЕР_8 , р. н. з. Польщі НОМЕР_6 , та взяття останнім на себе зобов`язань щодо вивезення вказаного транспортного засобу за межі митної території України. При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дав вірну оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, протоколу про порушення митних правил та іншим матеріалам справи, а також не дав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, не дослідив наявність вини у діях ОСОБА_1 як обов`язкової ознаки адміністративного правопорушення, належним чином не вмотивувавши висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України порушення митних правил. При апеляційному розгляді справи та прийнятті судового рішення, апеляційний суд, взявши до уваги положення Конституції України, КУпАП та МК України, у тому числі про те, що тягар доведення обґрунтованості висновків, викладених у протоколі про порушення митних правил, покладається на митні органи, посадові особи яких проводили перевірку та склали протокол, а також принципи диспозитивності та змагальності, не перешкоджав учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів. Крім того, приймаючи рішення, апеляційний суд бере до уваги і те, що представником митного органом не заявлялось і клопотань про повернення справи для проведення додаткової перевірки чи будь-яких інших клопотань у спростування доводів апеляційної скарги та підтвердження висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд також вважає, що пояснення ОСОБА_1 достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, у зв`язку з чим, апеляційний суд надає їм перевагу та приймає їх до уваги, так як вони узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, а тому, керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд доходить висновку про визнання їх достовірними й такими, що не суперечать обставинам справи. Інших достовірних доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України порушенні митних правил у справі немає. Отже, вищенаведене свідчить про те, що у діяннях ОСОБА_1 відсутня вина, як обов`язкова ознака будь-якого адміністративного правопорушення, а тому в його діях відсутній склад передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обґрунтованої постанови за результатами її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на вищенаведені обставини, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду як незаконна та необґрунтована, підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд за відсутності обґрунтованих клопотань сторін у справі не вправі витребовувати будь-які докази; те, що представником митного органу жодних належних та допустимих доказів у спростування доводів апеляційної скарги, які б підтверджували висновки суду першої інстанції, і клопотань про витребування таких доказів не заявлялось; що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; що можливості збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєнні проступку вичерпані. Закриваючи провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 470 МК України на підставі 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу та події вищевказаного адміністративного правопорушення апеляційний суд також вважає за необхідне копію цієї постанови надіслати до митного органу, який склав протокол, для з`ясування обставин скоєного адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення особи, яка ввезла транспортний засіб на митну територію України. Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : поновити представнику ОСОБА_1 адвокату Волощук О.Ф. строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 адвокат Волощук О.Ф., задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 6 ст. 470 МК України скасувати, а провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»