Постанова 4873 № 911/1041/19 (911/2532/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" листопада 2020 р. Справа№ 911/1041/19 (911/2532/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Доманської М.Л. Пантелієнка В.О. За участю секретаря судового засідання Брунько А.І. та представників сторін: від ТОВ "Колосс-Інвест": Рябчун Р.О. (довіреність б/н від 03.01.2020); від ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія": Кравченко Р.С. (довіреність б/н від 19.08.2020) від АТ "Державний експортно-імпортний банк України": Іванченко О.В. (довіреність № 0024701/25283-20 від 30.10.2020). розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19 (суддя Лутак Т.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комелія" про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень у межах провадження у справі № 911/1041/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" про банкрутство ВСТАНОВИВ: 18.04.2019 до Господарського суду Київської області звернулося ТОВ "Колосс-Інвест" із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 2 842 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2019 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2019 визнано вимоги кредиторів до боржника - ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" в сумі 177 829 330,10 грн та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника; кредиторські вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" визнано на загальну суму 160 318 018, 01 грн, з яких: 160 314 176,01 грн - підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника та 3 842,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Київської області від 17.10.2019 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2020 у даній справі відсторонено арбітражного керуючого Балєва В.П. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. У березні 2020 року до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" надійшла заява б/н від 23.03.2020 (вх. №6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (відповідно до пояснень щодо нормативно-правового обґрунтування заяви від 28.05.2020), згідно з якою кредитор просив суд: визнати недійсним іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1029; скасувати обмеження щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509; зобов`язати державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" б/н від 23.03.2020 (вх. №6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень відмовлено повністю. В обґрунтування даного рішення місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "Колосс-Інвест" не доведено наявності всіх обов`язкових умов для визнання недійсним іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 на підставах, визначених ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Не погоджуючись з вказаною ухвалою Господарського суду Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №б/н від 21.09.2020, відповідно до якої просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Колосс-Інвест" від 23.03.2020 та визнати недійсним іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1029. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи, за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт відмічає, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд безпідставно посилається на відсутність всіх умов, передбачених ч. 1 ст. 42 КУзПБ, а саме наявності завдання збитків боржнику або кредиторам, оскільки в матеріалах справи наявний аналіз фінансового становища боржника з якого слідує, що станом на 31.12.2016, за основними показниками ліквідності підприємства, структура балансу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" мала ознаки незадовільної. Разом з тим скаржник стверджує, що оскільки з умов іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 не вбачається винагороди боржника за вчинений правочин та відсутні будь-які майнові дії зі сторони ПАТ «Державний Експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Комелія» на користь боржника, то застосуванню підлягає абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" у справі №911/1041/19 передано на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Доманська М.Л.; Пантелієнко В.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19, справу призначено до розгляду на 27.10.2020. 27.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючого судді Верховця А.А. на лікарняному (з 12.10.2020 по 30.10.2020 включно). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19 призначено до розгляду на 10.11.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкладено розгляд справи №911/1041/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 на 24.11.2020, у зв`язку із задоволенням клопотання арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича та ТОВ "Колосс-Інвест" про відкладення розгляду справи. 19.11.2020 до суду апеляційної інстанції від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надійшли пояснення до апеляційної скарги, згідно з якими арбітражний керуючий звертає увагу суду, що з аналізу фінансового становища боржника, станом на рік укладення іпотечного договору, слідує, що вартість майна яким розпоряджалось підприємство значно нижча від вартості його кредиторської заборгованості; вартість основних засобів становила 10 273,8 тис. грн., а загальна заставна вартість майна, визначена Іпотечним договором, складала 11 104 800,00 грн, з чого слідує, що вибуття заставного нерухомого майна у вигляді цеху-депо призведе до повного вибуття основних засобів з балансу підприємства та зупинення його господарської діяльності. В судовому засіданні 24.11.2020 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представники скаржника та ліквідатора вимоги викладені у апеляційній скарзі підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви від 23.03.2020, оскільки спірний договір був укладений без майнової вигоди для боржника. Представник Банку заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити без змін оскаржувану ухвалу. В судовому засіданні 24.11.2020 оголошено перерву у розгляді справи №911/1041/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Колосс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 до 26.11.2020. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. В судовому засіданні 26.11.2020, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 31.08.2020 підлягає скасувнню, з огляду на наступне. Стаття 7 КУзПБ встановлює, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, за правилами позовного провадження, як відокремлене провадження у справі про банкрутство. У силу ст. 42 КУзПБ правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Заяву про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство має право подавати кредитор або арбітражний керуючий. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.03.2020 до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" (боржник) та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", згідно з яким просило суд: визнати недійсним іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, укладений між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1029; скасувати обмеження щодо розпорядження майном ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509; зобов`язати державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Іпотечний договір укладений на вкрай невигідних для ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" умовах, оскільки останнє взяло на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог ТОВ «Комелія», а із умов договору не вбачається винагороди іпотекодавцю за вчинений правочин та відсутні будь-які майнові дії зі сторони ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ «Камелія» на користь боржника, що за твердженнями кредитора є підставою для визнання спірного договору недійсним, в силу положень ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Крім того, враховуючи наведені обставини, ТОВ "Колосс-Інвест" вважає, що договір іпотеки було укладено саме з метою виведення майна із ліквідаційної маси боржника та мало наслідком зменшення обсягу платоспроможності боржника і нанесло шкоду правам кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заперечував проти доводів ТОВ "Колосс-Інвест" наголошуючи на тому, що визнання недійсними правочинів вчинених боржником можливо лише при наявності завданих збитків боржнику або кредиторам. Крім того Банк вказав на пропуск строків позовної давності за заявою ТОВ "Колосс-Інвест". Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява ТОВ "Колосс-Інвест" про визнання недійсним правочину в межах спарви про банкрутство підлягає задоволенню з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комелія" (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №161114N5 із змінами і доповненнями (далі - генеральна угода). Додатком 1 до генеральної угоди (в редакції додаткової угоди №161114N5-5 від 28.07.2016) визначено перелік кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди, і є додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: кредитний договір №161116К2 від 28.07.2016 та кредитний договір №161116КЗ від 28.07.2016. 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпорний банк України" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №161116Z10. Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №161114N5 від 25.12.2014 укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комелія" (боржник), відповідно до якої іпотекодержатель та боржник проводять кредитні операції у рамках ліміту вказаної генеральної кредитної угоди у розмірі еквіваленту 99 900 000,00 грн. зі строком кредитування до 24.12.2019, з нарахуванням процентів, комісій та інших плат у відповідності до умов кредитного договору та чинного законодавства України, а також на інших встановлених кредитним договором умовах, у тому числі визначених сторонами кредитного договору після набуття чинності цим договором. Згідно з п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань боржника, є нерухоме майно, а саме: цех-депо, вентиляційна дільниця, загальною площею 1848,0 кв. м. (далі - предмет іпотеки), що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між ТОВ "Промислово-будівельна компанія "Віндор" та іпотекодавцем, посвідченим Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.04.2014 за реєстровим №633. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно предмет іпотеки має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 330214632000, номер запису про право власності: 5219294. Ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна від 31.08.2016 становить 15 864 000, 00 грн. За даними довідки іпотекодавця №28/10-1 від 28.10.2016 предмет іпотеки обліковується на балансі іпотекодавця, має інвентарний номер 3, його балансова вартість станом на 28.10.2016 становить 4 184 826,74 грн. Предмет іпотеки передається іпотекадавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання цього договору та можуть виникнути у майбутньому. За домовленістю сторін на дату укладення цього договору загальна заставна вартість предмета іпотеки складала 11 104 800, 00 грн. Пунктом 1.5 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця з урахуванням положень цього договору. Згідно з п. 1.6 іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до п. 2.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору. Пунктом 7.3 іпотечного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1029. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Комелія" умов кредитних договорів, ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2018 у справі №911/789/18 звернуто стягнення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2 (один "б" дріб два), яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №161116Z10 від 28.10.2016, укладеним між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. 28.10.2016 та зареєстрованим в реєстрі за №1029, а саме на: цех-депо, вентиляційна дільниця, загальною площею 1848,0 кв.м.; встановлено спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором №161116Z10 від 28.10.2016 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна у розмірі 11 104 800, 00 грн. У зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" (іпотекодавець) (ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2019) та відповідно, зупинення виконавчого провадження, предмет іпотеки не було реалізовано. За твердженнями ТОВ "Колосс-Інвест" вказаний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Суд апеляційної інстанції відмічає, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Розглядаючи спори у порядку ст. 42 КУзПБ, судам належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам. З огляду на сферу регулювання КУзПБ загалом і за змістом зазначеної норми ст. 42 цього Кодексу, остання є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають в процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Водночас метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 42 КУзПБ, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями вказаної статті. Слід звернути увагу, що у частинах першій та другій статті 42 КУзПБ законодавець визначив різні умови для визнання недійсності правочинів боржника. Так, у частині першій цієї статті встановлено такі умови: по-перше, вчинення правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; по-друге, вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; по-третє, якщо правочини завдали збитків боржнику або кредиторам. У частині другій цієї статті такою єдиною умовою є те, що правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Отже, умови та підстави визнання недійсними правочинів боржника, визначені частинами першою та другою статті 42 КУзПБ мають суттєву різницю. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора з тих підстав, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. З наведеної норми слідує, що при розгляді заяви про визнання правочинів боржника недійсними з підстав абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ, необхідно доводити факт наявності майна боржника, факт його безоплатного відчуження (документарне підтвердження), факт виникнення зобов`язання і відсутності майнових дій з боку контрагентів боржника, факт наявності майнових вимог боржника та відмови від них. Як слідує з матеріалів справи, Іпотечний договір №161116Z10 укладено 28.10.2016, а провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" відкрито 13.05.2019, тобто оспорюваний договір укладено у підозрілий період - протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. З наявного в матеріалах справи аналізу фінансового становища боржника, станом на час укладення спірного договору іпотеки (2016 рік), слідує наступне: - коефіцієнт швидкої ліквідності підприємства станом на 31.12.2016 становить 0,55, отже на одну гривню поточної заборгованості підприємство мало 0,55 гривні ліквідних активів, що свідчить про неспроможність підприємства погасити значну частину своїх поточних зобов`язань; - протягом аналізованого періоду коефіцієнт абсолютної ліквідності становив 0,00, що вказує на неготовність підприємства негайно погасити поточну заборгованість; - коефіцієнт фінансової автономії підприємства становить 0,12, що свідчить про залежність діяльності підприємства від залучення зовнішніх джерел; - показник фінансової залежності станом на кінець 2016 року значно вийшов за межі нормативного значення 2 і становив 7,8, що вказує на зростання позикового капіталу в активах підприємства та на його неплатоспроможність; - коефіцієнт забезпечення власними засобами становить 0,02, тобто нижче за нормативне значення 0,1, що вказує на відсутність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості; - вартість основних засобів становила 10 273,8 тис.грн; - вартість поточних зобовязань станом на 31.12.2016 склала 80 914 400 грн. Відтак, станом на 31.12.2016, за основними показниками діяльності підприємства, структура балансу ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" мала ознаки незадовільної. При цьому, враховуючи, що вартість основних засобів становила 10 273,8 тис.грн, а загальна заставна вартість визначена Іпотечним договором №161116Z10 від 28.10.2016 склала 11 104 800,00 грн, вибуття заставного нерухомого майна може бути наслідком повного вибуття основних засобів з балансу підприємства та зупинення його господарської діяльності. За наведеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника та відмічає, що доцільність укладення Іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 не вбачається фінансово-вигідним для ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а надання єдиного майна в іпотеку при наявності значної кредиторської заборгованості призвело до неможливості виконання грошових обов`язків боржника перед іншими кредиторами саме внаслідок укладення оспорюваного правочину. Крім того слід звернути увагу, що ТОВ «Комелія» не здійснювала жодних майнових дій та грошових винагород пов`язаних із укладанням Іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 на користь ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", що підтверджується матеріалами справи. Отже, зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що на час укладення Іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" знаходилась в стані неплатоспроможності, слід дійти висновку, що безоплатний характер вказаного договору свідчить про те, що внаслідок його укладення збільшилась поточна неплатоспроможність боржника та в співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань боржника збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим. Беручи до уваги, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України), а однією з основ підприємницької діяльності відповідно до ст. 44 ГК України є його здійснення на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, однак, уклавши Іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, за якими ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" узяло на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог ТОВ «Комелія» за генеральною кредитною угодою №161114N5 від 25.12.2014 (в сумі, яка згідно рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2018 у справі №911/789/18 становить 11 104 800, 00 грн), при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані неможливості погасити кредиторську заборгованість, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності, ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу. У правових висновках Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17) розкрито поняття правової презумпції сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника. Так, Верховний Суд наголосив, що при розгляді справ у порядку ст. 42 КУзПБ судам належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобовязань без відповідних майнових дій іншої сторони, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам. Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у т.ч. при загрозі неплатоспроможності або надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкртство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період, є сумнівними, ст. 42 КУзПБ встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми. Із оскаржуваної ухвали слідує, що до аргументів та доводів ТОВ "Колосс-Інвест" у даному спорі місцевий господарський суд поставився суто формально, обмежившись посиланням на недоведеність наявності збитків від укладення оспорюваного правочину та факту неможливості виконання грошових зобовязань боржника перед іншими кредиторами саме внаслідок укладення спірного правочину. При цьому, суд першої інстанції не здійснив правового аналізу матеріалів справи; не врахував фінансового становища боржника станом на рік укладення спірного правочину; не надав вичерпного аналізу доцільності укладення спірного договору, за яким боржник, в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи, передав в іпотеку єдине майно; не звернув увагу на правове обґрунтування заяви про визнання спірного договору недійсним (абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ). До того ж, ухвала Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у даній справі постановлена без урахування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника, проте застосування такого принципу при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов`язковим. Отже, беручи до уваги основну мету визнання недійсними правочинів за участю боржника у межах справи про банкрутство - захист інтересів кредиторів, адекватне наповнення ліквідаційної маси та скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог, зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що спірний договір укладений боржником у підозрілий період, а боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів боржника (що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх), заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" від 23.03.2020 про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство, в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ, є обґрунтованою. Щодо заяви АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про застосування строків позовної давності, то суд відмічає, що у даному випадку процедура визнання недійсним Іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 не є позовним провадженням, а ініційована в межах справи про банкрутство на спеціальних підставах, встановлених ст. 42 КУзПБ, а тому стосовно таких правовідносин положення Цивільного Кодексу України щодо строків позовної давності застосуванню не підлягають. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" від 23.03.2020 в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Щодо вимог ТОВ "Колосс-Інвест" про скасування обмеження щодо розпорядження майном ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" та зобов`язатння державного реєстратора здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень, колегія судді відмічає наступне. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на нерухоме майно ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" накладено обтяження за записами 17160888 та 17160509. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відподвіно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсним Іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016, а вимоги ТОВ "Колосс-Інвест" щодо скасування обмеження щодо розпорядження майном ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509 та щодо зобов`язання державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509 є похідними, вказані вимоги також підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням вищенаведеного, висновки Господарського суду Київської області стосовно відмови у задоволенні заяви ТОВ "Колосс-Інвест" від 23.03.2020 зроблені без належного дослідження обставин справи та з неправильним застосуванням положень ст. 42 КУзПБ, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2020 та задоволення апеляційної скарги ТОВ "Колосс-Інвест". В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ТОВ "Колосс-Інвест", відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" та АТ "Державний експортно-імпортний банк України". Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким: «

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" б/н від 23.03.2020 (вх. №6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень задовольнити.

2. Визнати недійсним іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1029.

3. Скасувати обмеження щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509.

4. Зобов`язати державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського (Покровська), буд. 1-Б, код ЄДРПОУ: 38273786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б, код ЄДРПОУ: 37615626 ) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ: 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б, код ЄДРПОУ: 37615626 ) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

7. Матеріали справи №911/1041/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України, з урахуванням положень ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови складено 30.11.2020. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді М.Л. Доманська В.О. Пантелієнко