Постанова 4857 № 300/644/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/644/20 пров. № А/857/10690/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Большакової О.О., суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В., з участю секретаря судового засідання Пильо І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Шумей М.В., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 28.07.2020), В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправними і скасувати рішення відповідача від 05.06.2016 року про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 14.05.2018 року про місцеві податки і збори та стягнути шкоду у розмірі нарахованого та сплаченого ним на користь сільської ради податку за нерухоме майно (корівник) за 2017 рік у сумі 24459,20 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними, скасування рішень та стягнення шкоди у розмірі нарахованого та сплаченого позивачем податку на нерухоме майно. Крім того, зобов`язано позивача подати у підготовче засідання заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом, зазначивши підстави для поновлення строку визначеного ст. 122 КАС України з особливостями встановленими ч. 3 ст. 264 КАС Украї; зобов`язано позивача надати в підготовче судове засідання заяву про залучення третьої особи Державної регуляторної служби України, належним чином обгрунтувавши яким чином рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання протиправним, скасування рішень від 05.06.2016 про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 14.05.2018 про місцеві податки і збори та стягнення шкоди залишено без розгляду. Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає, таку ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ним до суду було подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом, із зазначеннямповажних причин пропуску строку. Апелянт стверджує, що він 22.11.2019 року звернувся із заявою до Державної регуляторної служби щодо дій органу місцевого самоврядування - Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської при встановленні місцевих податків на 2016-2019 роки, на яку 20.12.2019 року отримав відповідь від сектору ДРС в Івано-Франківській області Державної регуляторної служби, зі змісту якої зрозумів, що його конституційні права у даній сфері адміністративно-правових відносин грубо порушені та потребують судового захисту. Крім того, саме на адвокатський запит надійшла відповідь Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області № 34/02-26 від 27.02.2020 року, з тексту якої дізнався про грубе порушення з боку регуляторного органу основних вимог законодавства при прийняті Насташинською сільською радою рішень від 05.06.2012 року про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 14.05.2020 року про місцеві податки і збори. Тобто, саме після отримання вище зазначеної відповіді сільської ради позивачу стало відомо, що Насташинською сільською радою при прийнятті рішень від 05.06.2016 року про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 14.05.2018 року про місцеві податки і збори порушено процедуру прийняття проектів регуляторних актів, встановлену Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; основні припини державної регуляторної політики; обов`язковість проведення базового, повторного та періодичного відстеження результативності регуляторних актів відповідно до статті 10 Закону та ін.; неврахування п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, яким чітко визначені об`єкти нерухомості, звільнені від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання повідомлень на номер телефону, зазначений даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання 10.11.2020 року повідомлення на електронну пошту зазначеного учасники справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. У судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідачем на звернення позивача від 11.09.2018 надано копії оскаржуваних рішень 14.09.2018. Також оскаржувані рішення після їх прийняття оприлюднені на інформаційному стенді - дошці оголошень Насташинської сільської ради та опубліковано в офіційному виданні Галицької районної газети «Галицьке слово» №30 від 10.08.2018. Окрім того, на виконання податкових повідомлень-рішень №21263-13 від 30.06.2017, №0002534-1302-0921 від 17.08.2018, №0115847-5113-0921 від 28.05.2019 про сплату місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, що встановлений оскаржуваним рішенням Насташинської сільської ради, позивачем сплачено зазначені зобов`язання. Інших належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суду не надано. Тому вказані формальні причини пропуску строку звернення до суду не є поважними. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Предметом апеляційного оскарження є правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені судового рішення, яким залишено без розгляду позовну заяву позивачу з підстав не доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду, посилаючись на положення ч.3 ст.123 КАС. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься, зокрема, і суд) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій суб`єкта владних повноважень чітко визначені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вирішальним при визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів, та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Із матеріалів справи видно, що позивачем оскаржуються рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 05.06.2016 про встановлення ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 14.05.2018 про місцеві податки і збори. Отже, предмет спору стосується оскарження нормативно-правових актів, тому доцільним буде зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України. Відповідно змісту частини першої статті 264 КАС України такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень. У контексті вимог частини другої статті 264 КАС України позивач, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересів. Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності. З урахуванням положень ст. 264 КАС України право особи на оскарження нормативно-правового акту обмежено лише строками його дії. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і в будь-який час, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення прав та/чи законних інтересів особи. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення відповідача, які оскаржує позивач відповідають характеристиці нормативно правового акту, оскільки прийняті уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; містять загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування. Дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту. Факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту. Таким чином, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту; дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула. За умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою ст. 122 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справі № 826/27282/15 від 13 березня 2020 року, по справі № 803/931/16 від 22 січня 2020 року. При цьому Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі № 1-7/99 роз`яснено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду. Таким чином, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому суду першої інстанції необхідно з`ясувати, чи були чинними оскаржувані рішення відповідача на момент звернення позивача до суду. Щодо клопотання апелянта про вирішення питання про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Стаття 139 КАС України передбачає можливість розподілу судових витрат при повному чи частковому задоволенні позовних вимог. Згідно з п.15 ч.1 ст.4 КАС України ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Необхідно розрізняти судові рішення, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання, від рішень, якими вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги. Закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції. Отже, з огляду на вказані правові норми постанова суду апеляційної інстанції про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду не є судовим рішенням, ухваленням якого завершується розгляд справи, а тому підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат відсутні. Аналогічний підхід застосовується Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 17.10.2018 у справі №800/234/17. Таким чином, відповідно ст.139 КАС України питання розподілу судових витрат має вирішуватись при винесенні остаточного рішення по справі. Крім того, суд апеляційної апеляційної інстанції звертає увагу, що питання повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір», стаття 7 якого визначає вичерпний перелік підстав повернення сплаченої суми судового збору та не передбачає повернення такого у разі винесення судом апеляційної інстанції судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З аналізу вище викладеного, суд апеляційної інстанції дійшо висновку про те, що чинним законодавством не передбачено можливості повернення судових витрат у разі прийняття апеляційним судом судового рішення про скасування ухвали суду першої інстанції направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №300/644/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 30.11.2020.