Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/182/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 500/182/20 пров. № А/857/9891/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Кухтея Р. В., Онишкевича Т. В., за участі секретаря судового засідання - Цар М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Мірінович У. А. о 14:09 год у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 09.01.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної казначейської служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 05.02.2019 №Ф-24701-17У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 16183,54 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до її особового рахунку шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 16183,54 грн; відшкодувати, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь моральну шкоду в розмірі 16183,54 грн. Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено їй вимогу про сплату єдиного внеску, оскільки станом на 01.01.2017 у неї була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску та вона отримує дохід у вигляді заробітної плати на підставі трудового договору з ТзОВ «ЮРКОМПЛЕКТ», яке сплачує за неї внески до фонду соціального страхування. Вказувала, що дані інтегрованої картки платника податків повинні правильно відображати фактичний стан розрахунків з бюджетом, тому такі підлягають коригуванню. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24701-17-У на суму 16183,54 грн. В решті позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано підставність позовних вимог про зобов`язання внести коригування до її особового рахунку та відшкодування моральної шкоди, так як у разі скасування вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці платника податків дійсного стану зобов`язань, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16. Зазначає, що протиправна поведінка контролюючого органу викликала у неї психічне напруження, негативні емоції, хвилювання, що є підставою для відшкодування в її користь моральної шкоди. В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.02.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24701-17У, згідно з якою станом на 04.06.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 16183,54 грн, яку протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги необхідно сплатити на відповідний рахунок. Вимога отримана позивачем 03.01.2020. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно винесено оскаржену вимогу, відтак, така підлягає скасуванню. Однак заявлена вимога про зобов`язання внести коригування до особового рахунку є передчасною, а заподіяння позивачу моральної шкоди жодними доказами не підтверджено, тому в цій частині в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначена Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422). Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників визначені Розділом VII Порядку № 422, відповідно до якого інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. Пунктом 2 Розділу 2 Порядку № 422 передбачено, що з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки. Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок. Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17) та від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що встановлення протиправності винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску є підставою для зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки відповідного платника відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яке є належним способом захисту порушеного права позивача. Отже, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині висновку про безпідставність позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову у цій частині. Що стосується стягнення в користь позивача моральної шкоди в розмірі 16183,54 грн за рахунок Державного бюджету України, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. У статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 Цивільного кодексу України). Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За змістом частини першої статті 73 та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, обов`язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача. Як стверджує позивач, моральну шкоду їй було заподіяно незаконними діями (бездіяльністю) Головного управління ДПС у Тернопільській області. Однак нею не надано суду жодних доказів в підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо) та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяною шкодою. Отже, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого позову в цій частині та відсутність підстав для його задоволення. Керуючись статтями 310, 315, 316, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 500/182/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області вчинити дії та в цій частині позов задовольнити. Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області здійснити коригування інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 14664,93 грн та штрафу на суму 1518,61 грн. В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 500/182/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 27.11.2020