Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5395/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/5395/20 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., секретар - П`ятіна В.В., за участю: представника апелянта - Самсонова О.В. ( посвідчення довіреної особи від кандидати на посаду Миколаївського міського голови Чайки В.В. від 19.10.2020 ; паспорт серії НОМЕР_1 ) розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Кандидата на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 400/5395/20 за адміністративним позовом Кандидата на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 до Миколаївської міської територіальної виборчої комісії Миколаївського району Миколаївської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування постанови від 25.11.2020 № 176, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. 26 листопада 2020 року Кандидат на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про результати виборів Миколаївського міського голови Миколаївського району Миколаївської області в єдиному одномандатному виборчому окрузі під час повторного голосування 22.11.2020 до розгляду скарг, поданих до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії кандидатом на посаду міського голови ОСОБА_1 в особі довіреної особи ОСОБА_3 та прийняти рішення по суті; - скасувати постанову Миколаївської міської територіальної виборчої комісії Миколаївського району Миколаївської області від 25.11.2020 № 176 «Про визнання обраним Миколаївським міським головою Миколаївського району Миколаївської області»; - зобов`язати відповідача розглянути скарги, подані до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії кандидатом на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 в особі довіреної особи ОСОБА_3 та прийняти рішення по суті. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач протиправно прийняв спірну постанову, не розглядаючи скарги позивача, подані до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії, чим порушив норми Виборчого кодексу України . Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовив. Стягнув з кандидата в депутати на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок). Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, кандидат в депутати на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність порушень норм Кодексу, оскільки прийняття Відповідачем рішення про проведення повторного підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці приймається на його власний розсуд, тобто є його правом, а не обов`язком та вважає, що Відповідачем не допущено протиправних дій чи бездіяльності під час винесення спірної постанови. - суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пунктів 8.3,8.4,8.8 Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 21.08.2020 №19 - інші доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст позовної заяви. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.11.2020 залучив до участі у адміністративній справі № 400/5395/20 ОСОБА_2 , який за спірною постановою обраний Миколаївським міським головою Миколаївського району Миколаївської області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що Позивач був кандидатом на посаду Миколаївського міського голови. 25.11.2020 відповідач прийняв постанову №176 про визнання обраним Миколаївським міським головою Миколаївського району Миколаївської області, якою визнано ОСОБА_2 обраним Миколаївським міським головою Миколаївського району Миколаївської області. Позивач вважає цю постанову протиправною, оскільки вона прийнята до розгляду скарг відповідачем, поданих до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії. Так, позивачем 23.11.2020 були подані до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії скарги щодо системних порушень виборчого законодавства на виборчих дільницях, підтверджених відповідно оформленими актами. Постановами Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії № 51-59 та постановою Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії № 65 від 23.11.2020 скарги були залишені без розгляду у зв`язку із порушенням строків оскарження ( а.с. 18-28). 25.11.2020 о 09:00 годині позивачем подано скарги до відповідача стосовно скасування вищезазначених постанов. Позивач стверджує, що подані ним скарги до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії мали бути розглянуті відповідачем, а до їх розгляду відповідач не мав права приймати спірну постанову. Позивач у своїх позовних вимогах просить суд, окрім скасування постанови відповідача від 25.11.2020 № 176, визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття спірної постанови до розгляду скарг Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії, а також просить зобов`язати відповідача розглянути скарги подані до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в умовах швидкоплинного виборчого процесу, порушення будь-якого строку тягне за собою недотримання строків наступних процедур, що може мати наслідком не лише порушення прав чи законних інтересів окремого суб`єкта виборчого процесу, але й прав інших суб`єктів, а головне права народу - суверена на формування складу органу влади, як це визначено у статті 3 Першого протоколу до Європейської конвенції прав людини, враховуючи наведене судом не встановлено свавільності, непропорційності чи впливу на волевиявлення народу в діях відповідача під час вчинення спірних дій. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 № 396-ІХ відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів. Відповідно частини 1 статті 21 Виборчого кодексу України виборчий процес кожних виборів, передбачених цим Кодексом, здійснюється на засадах: гарантії реалізації виборчих прав громадян, визначених Конституцією України та цим Кодексом; дотримання основних принципів виборчого права, визначених Конституцією України та цим Кодексом; законності та заборони протиправного втручання будь-кого у виборчий процес; політичного плюралізму та багатопартійності; публічності і відкритості виборчого процесу, усіх його процедур з урахуванням обмежень, встановлених законом, належного інформування виборців та інших суб`єктів виборчого процесу; свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і суб`єктів їх висування на відповідних виборах до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками яких є партії (організації партій); неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів, партій. Відповідно до частини 4 статті 65 ВК України, до територіальної виборчої комісії, яка встановлює результати відповідних місцевих виборів, може бути подана скарга на: 1) рішення, дії чи бездіяльність територіальної виборчої комісії, яка встановлює підсумки голосування з відповідних місцевих виборів; 2) рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії, яка забезпечує організацію і проведення відповідних місцевих виборів (у разі якщо підсумки голосування з відповідних місцевих виборів не встановлюються). До територіальної виборчої комісії, яка встановлює підсумки голосування з відповідних місцевих виборів, може бути подана скарга на рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії, яка забезпечує організацію і проведення відповідних місцевих виборів. Відповідно до пункту 8.1. Порядку про розгляд скарг виборчими комісіями з виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів, затвердженого постановою ЦВК від 21.08.2020 № 192 (далі-Порядок), скарга, оформлена з додержанням вимог Кодексу та цього Порядку, розглядається відповідною виборчою комісією на її засіданні. Згідно з пункту 10.6. Порядку, виборча комісія приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб`єктом звернення зі скаргою чи до неналежного суб`єкта розгляду скарги або з порушенням строків оскарження, встановлених Кодексом. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи -скарги, які позивач просить суд зобов`язати розглянути відповідача адресовані Центральній районній у місті Миколаєві територіальної виборчій комісії та Корабельній районній у місті Миколаєві територіальній виборчій комісії, тобто належною комісією з розгляду даних скарг є Центральна районна у місті Миколаєві територіальної виборча комісія та Корабельна районна у місті Миколаєві територіальна виборча комісія, якими і були залишені без розгляду ці скарги, у зв`язку із порушенням строків оскарження, встановлених ВК України, що передбачено Порядком. Також, відповідно до підпунктів 2, 4 частини 1 статті 255 Виборчого кодексу України, територіальні виборчі комісії встановлюють підсумки голосування шляхом складання відповідного протоколу з таких місцевих виборів, зокрема, виборів міських голів на підставі протоколів відповідних сільських, селищних, міських виборчих комісій про підсумки голосування. Згідно з частиною 19 статті 255 ВК України, протокол про підсумки голосування приймається територіальною виборчою комісією, яка встановлює результати відповідних місцевих виборів, в порядку, передбаченому статтею 254 цього Кодексу. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до частини 9 статті 254 ВК України, за наявності заяв або скарг, підтверджених відповідно оформленими актами, складеними кандидатами у депутати, кандидатами на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довіреними особами, уповноваженими особами організацій партій, офіційними спостерігачами, виборцями, про порушення вимог цього Кодексу під час проведення голосування та/або підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, що ставлять під сумнів результати підрахунку голосів виборців на цій виборчій дільниці, територіальна виборча комісія може прийняти рішення про проведення повторного підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці. Отже, з огляду на вищезазначену норму, прийняття відповідачем рішення про проведення повторного підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці приймається на його власний розсуд, тобто є його правом, а не обов`язком, також такі скарги мають ставити під сумнів результати підрахунку голосів виборців, однак позивачем на час розгляду даної справи не надано жодного доказу, що скарги, які позивач просить зобов`язати відповідача розглянути ставлять під сумнів результати виборів і суттєво можуть вплинути на їх результат, позовна заява містить тільки припущення позивача. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду по суті з огляду на таке. Системний аналіз виборчого законодавства свідчить, що виборчий процес є незворотнім та безперервним, усі виборчі процедури жорстко взаємопов`язані та здійснюються в чіткій послідовності та регламентовані строки, які не підлягають поновленню. При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 10 червня 2009 року № 14- рп/2009 вказав, що строки проведення виборів є важливим інститутом гаранти реалізації виборчих прав громадян. Під час виборів строки здійснення тих чи інших виборчих дій впливають на реалізацію виборчих прав та законних інтересів суб`єктів виборчого процесу. Тривалість виборчого процесу порівняно з іншими юридичними процесами особливо важливий у зв`язку з винятковою роллю виборів як форми здійснення волевиявлення народу, адже проміжок часу, в межах якого відбувається виборчий процес, характеризується специфічним станом суспільства і держави. Виборчий процес не може тривати безмежно, отже, повинен закінчуватися у певний нормативно встановлений момент часу. У постановах від 20.08.2019 (справа № 813/2273/18), а також від 22.04.2020 (справа № 818/1707/16), Верховний Суд неодноразово зазначав, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відповідно до пункту 66 документу Венеціанської комісії «Rule of law checklist» («Мірило правовладдя»), затвердженого на 106 пленарній сесії 11-12 березня 2016 року зловживання дискреційними повноваженням має бути предметом судового або іншого незалежного контролю. Наявні юридичні засоби щодо цього мають бути чіткими та преступними. Як правильно зазначив суд першої інстанції, прийняття відповідачем рішення про проведення повторного підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці внаслідок розгляду відповідних скарг, приймається на його власний розсуд, тобто є його правом, а не обов`язком, також такі скарги мають ставити під обґрунтований сумнів результати підрахунку голосів виборців, однак позивачем на час розгляду даної справи не надано жодного доказу, що скарги, які позивач просить зобов`язати відповідача розглянути ставлять під сумнів результати виборів і суттєво можуть вплинути на їх результат, позовна заява містить тільки припущення позивача. Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що в умовах швидкоплинного виборчого процесу, порушення будь-якого строку тягне за собою недотримання строків наступних процедур, що може мати наслідком не лише порушення прав чи законних інтересів окремого суб`єкта виборчого процесу, але й прав інших суб`єктів, а головне права народу-суверена на формування складу органу влади, як це визначено у статті 3 Першого протоколу до Європейської конвенції прав людини. Відповідно до підходу Європейського Суду з прав людини у рішенні Жданок проти Латвії 16.03.2006 року Суд не застосовує традиційну перевірку на "необхідність" чи "нагальну соціальну потребу", яка застосовується в контексті статей 8-11 Конвенції. При розгляді питання відповідності статті 3 Протоколу № 1 Суд зосереджує свою увагу, головним чином, на двох критеріях: чи мало місце свавілля або відсутність пропорційності, і чи вплинуло обмеження на вільне вираження думки народу. При цьому колегія суддів зазначає, що під час вирішення виборчих спорів слід враховувати право виборців які проголосували. Як вбачається із протоколу Миколаївської міської територіальної виборчої комісії Миколаївського району Миколаївскої області про результати голосування з виборів Миколаївського міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі, кількість голосів виборців , поданих за позивача - 35416, кількість голосів виборців , поданих за ОСОБА_2 - 54411. Тобто, оспорюваним рішенням відповідача відтворено волевиявлення виборців, які проголосували за кандидатуру ОСОБА_2 , та ця різниця голосів є суттєвою, а виходячи із змісту скарг позивача про порушення виборчого процесу, котрі не зареєстровані належним чином ( відсутнє прізвище відповідальної особи відповідача та печатки териториторальної виборчої комісії) та відсутність Актів про порушення виборчого законодавства, жодним чином не впливає на цю різницю голосів, котра є вирішальною та ключовою підставою для постановлення оспорюваного рішення. Таким чином, з аналізу наведеного вище судами не встановлено свавільності, непропорційності чи впливу на волевиявлення народу в діях відповідача під час вчинення спірного рішення. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оспороюваного рішення. З приводу позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про результати виборів Миколаївського міського голови Миколаївського району Миколаївської області в єдиному одномандатному виборчому окрузі під час повторного голосування 22.11.2020 до розгляду скарг, поданих до Центральної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії та Корабельної районної у місті Миколаєві територіальної виборчої комісії кандидатом на посаду міського голови Чайкою В.В. та прийняти рішення по суті, колегія суддів наголошує, що вони можуть бути використані при перевірці законності рішення територіальної виборчої комісії про встановлення результатів голосування, тобто, позивач фактично намагається захистити своє пасивне виборче право (право бути обраним), яке було вирішене шляхом оголошення рішення про встановлення результатів виборів (постанова № 179 від 25.11.2020) Поряд із цим, задоволення позову у цій частині не зможе поновити право позивача бути обраним , а отже цей спосіб правового захисту не є цілком ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції і як наслідок не може бути вирішено позитивно. Належним способом захисту, у даному випадку, є оскарження позивачем рішення про встановлення результатів виборів. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не допущено протиправних дій чи бездіяльності під час здійснення власних повноважень та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги. Доводи апелянта , що наявність нерозглянутих скарг у відповідності до приписів частини 9 статі 254 ВК України є безумовною підставою для скасування оспорюваного рішення, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. 22.05.2020 Верховний Суд в рамках справи № 825/2328/16, (ЄДРСРУ № 89396394) досліджував питання щодо наслідків порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. У відповідному рішенні Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єктом владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Як зазначено судом першої інстанції позивачем не доведено істотних порушень виборчого законодавства , які можуть вплинули на результати виборів. Апеляційний суд дослідивши зміст скарг позивача на адресу районних виборчих комісій на предмет суттєвого порушення виборчого процесу та зміст скарг адресований позивачу, погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки зазначена обставина не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання оспорюваної постанови незаконною та її скасування. При цьому суд не погоджується із посиланнями апелянта на положення пунктів 8.3,8.4 , 8.8 Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 21.08.2020 № 192, оскільки ці положення регламентують обов`язок відповідної виборчої комісії розглянути скарги до ухвалення відповідною виборчою комісією рішення щодо прийняття виборчих документів, а не встановлення результатів виборів. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Кандидата на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При поданні апеляційної скарги в цій справі апелянтом не додано документ про сплату судового збору, тому з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 273 КАС України питання про його стягнення суд вирішує цією постановою. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 листопада 2020 року відстрочив сплату судового збору у розмірі 2 522,40 грн до вирішення справи по суті. Враховуючи несплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги, суд у відповідності до приписів статті 139, частини 9 статті 273 КАС України, приходить до висновку про стягнення із апелянта судового збору у сумі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні) 40 копійок. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кандидата на посаду Миколаївського міського голови Чайки Владислава Володимировича залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 400/5395/20 - залишити без змін. Стягнути з Кандидата на посаду Миколаївського міського голови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України (отримувач коштів: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA 9089 9998 03131 1125 60000 26001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні) 40 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.