Постанова 4852 № 340/685/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/685/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чумака С.Ю., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року в адміністративній справі №340/685/20 (суддя у 1 інстанції Момонт Г.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областіпро визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-1977/14-20-СГ від 07.02.2020 р. щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, орієнтованою площею 2,0000 га на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, орієнтованою площею 2,0000 га на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що наказом №11-1977/14-20-СГ від 07.02.2020р. відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки відмова у зв`язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства графічних матеріалів не передбачена ст.118 Земельного кодексу України. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07 лютого 2020 року №11-1977/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 11 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу та задовольнити позов в цій частині. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на вищевказану норму, предметом розгляду у суді апеляційної інстанції є рішення суду першої в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, з яким не погодився позивач та подав в цій частині апеляційну скаргу. Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Як слідує з матеріалів справи, 19.02.2020 р. між адвокатом Ковали Мариною Федорівною (Адвокат) та позивачем (Клієнт) укладено договір №12 про надання правової допомоги, предметом якого є забезпечення Адвокатом захисту та відновлення прав, свобод і законних інтересів Клієнта, з питань пов`язаних з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Кіровоградської області та відновлення порушених прав з цього питання (а.с.9). Відповідно до п.3.1. зазначеного Договору гонорар (винагорода Адвоката) складається з суми вартості послуг, які узгоджені Сторонами та визначається у розмірі, що дорівнює 1 000 (одна тисяча) гривень за 1 (одну) голину часу, витраченого Адвокатом для виконання умов цього Договору. При визначенні розміру гонорару Сторони дійшли згоди щодо граничної суми гонорару, який надається за даним Договором та складає 4 000 (чотири тисячі) гривень (а.с.9, зі зворотного боку). Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг згідно договору №12 від 19.02.2020 року від 20.02.2020 р. Виконавцем надано Замовнику правову допомогу: консультація з питань порядку приватизації земельної ділянки, оскарження рішень - 0,5 години - 500,00 грн.; складання позовної заяви, формування та розмноження позовних матеріалів - 3 години - 3 000,00 грн.; консультування щодо порядку подання позовної заяви до суду, отримання реквізитів для сплати судового збору - 0,5 години - 500 грн. (а.с.10). На підтвердження сплати адвокатських послуг надано копію квитанції серії ААИ №550579 від 20.02.2020 р. форми №ПО-Д2 про оплату юридичних послуг для позивача в сумі 4 000,00 грн. (а.с.12). Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві позивачем не зазначено реквізитів квитанції про оплату, а тому позивачем не надано доказів оплати витрат за правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. З вказаним висновком колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне. Так, зазначення в додатках позовної заяви назви доданого до неї документа, а саме квитанції про оплату послуг адвоката, без зазначення при цьому в додатках реквізитів цього документа, жодним чином не перешкоджає ідентифікувати цей документ як належний безпосередньо до цієї справи та підтверджуючий факт оплати саме позивачем ОСОБА_2 коштів за надані адвокатом послуги, бо зі змісту цієї квитанції слідує, що вона виписана саме за юридичні послуги для ОСОБА_2 . При цьому, КАС України не зобов`язує сторін в додатках до позовної заяви зазначити назви документів та їх реквізити, які додаються до позовної заяви. Також слід врахувати, що подані документи на підтвердження витрат на правничу допомогу подані відповідно до приписів ч.7 ст.139 КАС України. Отже, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів представника позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що слід стягнути на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Також колегія суддів зазначає, що долучена до матеріалів справи квитанціяААИ №550579 від 20.02.2020 р. форми №ПО-Д2, як первинний документ, відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить всі необхідні реквізити, призначення платежу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що квитанція форми №ПО-Д2 відповідно до Наказу Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.1995 року №8 «Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкції щодо їх використання» належить до документів суворої звітності, які повинні застосовуватися у процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги. Вказаний висновок також узгоджується з позицією в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 року за результатами розгляду справи №727/4597/19. За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу із задоволенням позовних вимог в цій частині. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року в адміністративній справі №340/685/20- задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року в адміністративній справі №340/685/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00грн. (чотири тисячі грн. нуль коп.). В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року в адміністративній справі №340/685/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва суддя С.Ю. Чумак