Постанова 4873 № 910/18178/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" листопада 2020 р. Справа№ 910/18178/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Шаптали Є.Ю. Михальської Ю.Б. Секретар судового засідання: Огірко А.О. За участю представників учасників справи: від позивача: не з`явилися; від відповідача: адвокат Тарасенков В.В. - за довіреністю № 113 від 16.10.2020. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 (суддя Сівакова В.В., м. Київ, повний текст рішення складено 29.04.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер», м. Хмельницький до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ про визнання договору поруки № 4П14394 від 10.11.2016 недійсним За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 16.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» (надалі - позивач/скаржник/ТОВ «Сантех Мастер») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - відповідач/Банк/АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки № 4П14394 від 10.11.2016 на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Сантех Мастер» зазначає, що між ним та відповідачем 10.11.2016 був укладений кредитний договір № 4С16110Г, згідно якого, позивач отримав кредит в сумі 4 483 450 191,09 грн. Згодом, між сторонами в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «РК Профіт» (боржник) було укладено договір поруки № 4П14394И/П від 10.11.2016. Зазначає, що дії позивача з отримання кредитних коштів по кредитному договору № 4С16110Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банку в рамках реалізації плану «трансформації» кредитного портфелю Банку ініційованого НБУ. Така діяльність позивача (укладення кредитного договору та договору поруки) була направлена на отримання прибутку від реалізації таких активів, або набуття права власності на них. Позивач вказує, що ним як поручителем виконано зобов`язання боржника шляхом сплати коштів за кредитними договорами. Проте, зобов`язання Банку щодо передачі позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечення зобов`язання боржника не виконано. Позивач намагався в судовому порядку отримати відповідні документи від Банку, проте судом у справі № 910/16603/17 встановлено, що Банк не зобов`язаний передавати такі документи позивачу. Банком ні в порядку встановленим договором поруки ні в судовому порядку документи, які б дали змогу позивачу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань боржника перед Банком не передано. Така поведінка свідчить про відсутність намірів Банку виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладення ні протягом значного періоду після його укладення, що також свідчить про те, що Банк свідомо ввів в оману позивача. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 (суддя Сівакова В.В., м. Київ, повний текст рішення складено 29.04.2020) у позові відмовлено повністю. Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 11, 15-16, 203-204, 215, 509, 553, 556, 558, 627 Цивільного кодексу України та мотивоване тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами наявності передбачених статтею 230 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним спірного договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - Договір поруки № 4П14394 від 10.11.2016 укладено з порушенням чинного законодавства, зокрема, він є таким, що вчинений під впливом введення в оману зі сторони відповідача, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України; - суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що Банк, як недобросовісна сторона правочину, навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ «КБ «ПриватБанк», ініційованої Національним банком України, ввів в оману «Сантех Мастер» про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржника -ТОВ «Сантех Мастер» у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення пов`язаних між собою кредитного договору № 4С16110Г від 10.11.2016 та договору поруки. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 27.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1738/20 від 18.06.2020 у зв`язку із перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/18178/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020 для розгляду справи № 910/18178/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. 22.06.2020 від судді Іоннікової І.А. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 910/18178/19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі № 910/18178/19 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи № 910/18178/19 задоволено; справу № 910/18178/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1766/20 від 23.06.2020 у зв`язку із задоволенням заяви судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду даної справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/18178/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 для розгляду справи № 910/18178/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 910/18178/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 призначено на 04.08.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/18178/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 на 16.09.2020. 16.09.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 910/18178/19 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 призначено на 06.10.2020. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3655/20 від 06.10.2020 у зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/18178/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 для розгляду справи № 910/18178/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 910/18178/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Михальської Ю.Б., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 призначено на 10.11.2020. Явка представників сторін 10.11.2020 в судове засідання з`явився представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». В судове засідання 10.11.2020 не з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер», який повідомлявся про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомив. Щодо повідомлення ТОВ «Сантех Мастер» (скаржника) про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України). Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів позивачу на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає можливим здійснити розгляд оскаржуваного судового акту в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер». Позиції учасників справи 10.11.2020 в судовому засіданні представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 - без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» укладено кредитний договір № 4С16110Г, відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 4 500 000 000,00 грн (а.с. 4-6). 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» (поручитель) було укладено договір поруки № 4П14394И/П (надалі - договір поруки), (а.с. 10). Згідно з п. 1 Договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «РК Профіт» (боржником) своїх зобов`язань за кредитним договором № 4П14394И від 19.12.2014 та кредитним договором № 4П14396И від 24.12.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. В силу п. 3 Договору поруки поручитель ознайомлений із умовами кредитного договору. Відповідно до пункту 8 спірного Договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання. Пунктом 10 спірного Договору поруки передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором. На підтвердження виконання позивачем обов`язків вищевказаних юридичних осіб за кредитними договорами позивачем до матеріалів позовної заяви долучені відповідні копії платіжних доручень. Як зазначає позивач, Банк у порядку, передбаченому умовами спірного Договору поруки, передбачені пунктом 10 документи Товариству не передав. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Сантех Мастер» посилається на те, що договір поруки був укладений внаслідок обману останнього відповідачем, а саме при укладенні спірного договору позивач мав намір отримати прибуток від укладення спірного договору поруки у вигляді отримання права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попереднього боржника за кредитними договорами. Натомість, прибутку (майна) не отримав, що на думку позивача свідчить про те, що його ввели в оману при укладенні договору поруки № 4П14394И/П від 10.11.2016, а тому вважає, що відповідно вказаний договір є недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав. Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір поруки № 4П14394И/П від 10.11.2016. Згідно з положеннями статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У відповідності до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В силу статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 1 статті 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 229 ЦК України). У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто, обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18. У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання недійсним спірного Договору поруки на підставі статті 230 Цивільного кодексу України. Так, позивачем не доведено, що представниками Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» при укладенні Договору поруки повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності, або що представники Банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами). Позивачем також не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, які свідчили б про намагання відповідачем запевнити позивача про такі властивості й наслідки спірного Договору поруки, які насправді наступити не можуть. Як слідує із умов укладеного між сторонами Кредитного договору № 4С16110Г від 10.11.2016, на який посилається позивач, останній укладений для фінансування поточної діяльності позивача. Жодних доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками відповідача, та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю відповідача матеріали справи не містять. Так, із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 03.11.2016 ТОВ «Сантех Мастер» отримало кредитні кошти в розмірі 4 500 000 000,00 грн на фінансування поточної діяльності (а.с. 36), що також підтверджується заявкою на отримання кредиту від 03.11.2016 (а.с. 37). Згідно пункту А.2. Кредитного договору сторони погодили ціль кредитування: фінансування поточної діяльності. При цьому, вказане техніко-економічне обґрунтування та Кредитний договір не містять посилань на необхідність укладення Кредитного договору або спірного Договору поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу чи отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за іншими кредитами, так само, як і не містять відомостей щодо такого майна. Умови Кредитного договору не містять доводів про трансформацію кредитного портфелю банку, необхідність укладення оспорюваного позивачем Договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач посилається в обґрунтування свого позову. Позивач обґрунтовував укладення ним кредитного договору із відповідачем задля отримання позивачем прибутку, що є статутною діяльністю позивача, від реалізації або набуття права власності на активи, передані «старими» боржниками у забезпечення виконання ними зобов`язань перед відповідачем. Водночас, як наголошує скаржник, невиконання відповідачем зобов`язання за договорами поруки щодо передачі позивачу підтверджуючих документів щодо активів таких боржників і є доказом введення позивача в оману при укладенні кредитного договору та позбавляє позивача звернути стягнення на відповідні активи «старих» боржників. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ненадання відповідачем документів, що підтверджують забезпечення зобов`язання боржника, за якого поручився позивач, не є обставиною, що свідчить про введення позивача в оману при укладенні спірного договору поруки згідно з положеннями статті 230 ЦК України. Отже, доводи позивача про мету укладання сторонами Кредитного договору № 4С16110Г від 10.11.2016 та Договору поруки № 4П14394И/П від 10.11.2016, а саме: отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами боржників, не підтверджуються матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, позивачем не доведено наявності трьох складових для визнання спірного Договору поруки недійсним на підставі статті 230 ЦК України, а саме: умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, та наявність обману, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі. Доводи ТОВ «Сантех Мастер», викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції було належним чином оцінено всі аргументи учасників справи. Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19, а відтак у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 підлягає залишенню без змін. Розподіл судових витрат Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантех Мастер» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/18178/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/18178/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 30.11.2020 (у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці). Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді Є.Ю. Шаптала Ю.Б. Михальська