Постанова 4873 № 910/4127/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" листопада 2020 р. Справа№ 910/4127/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Дідиченко М.А. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги (вх. №09.1-04.1/6135/20 від 09.09.2020) Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/4127/20 (суддя - Зеленіна Н.І.) за позовом Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного підприємства "КАМО Україна" про стягнення 94 432, 00 грн В С Т А Н О В И В: Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "КАМО Україна" (надалі - відповідач) про стягнення 94 432, 00 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушуючи умови договору підряду №117-а від 11.05.2019 не відшкодував позивачу завищення вартості виконаних робіт за наданими актами форми №КБ-2в у зазначеній сумі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/4127/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Місцевий господарський суд дійшов такого висновку, оскільки встановив, що розрахунки за договором підряду №117-а від 11.05.2019 між сторонами здійснювались у порядку і на умовах, встановлених цим Договором. При цьому суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази внесення змін до Договору, в частині вартості робіт, визнання його повністю або частково недійсним. Надані позивачем аудиторські звіти не можуть бути доказами, в розумінні ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України, та правовою підставою для стягнення грошових коштів, сплачених за договірними зобов`язаннями. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/4127/20, та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі, ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилаючись на ст.ст. 526, 610, 611, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224 Господарського кодексу України, та Довідку №304-432 від 28.08.2019, згідно якої встановлено завищення вартості виконаних робіт за наданими актами форми №КБ-2в в сумі 94 432, 00 грн зазначає, що позивачем доведено наявність в діях відповідача елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків. Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, з обґрунтуванням причин такого пропуску. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) 09.09.2020 апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О. У зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для вирішення питання щодо руху апеляційної скарги (вх. №09.1-04.1/6135/20 від 09.09.2020) Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Дідиченко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/4127/20 за апеляційною скаргою Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (вх. №09.1-04.1/6135/20 від 09.09.2020) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Також роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 11.05.2019 між Управлінням житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник) та Приватним підприємством "КАМО Україна" (Підрядник) укладено Договір підряду №117-а на капітальний ремонт асфальтного покриття прибудинкової території та внутрішньоквартального проїзду за адресою вул. Михайла Донця, 28 (надалі - Договір). Відповідно до п. 3.2 Договору, договірна ціна визначена на підставі Державних будівельних норм, ДСТУ та становить 641 871, 35 грн, ПДВ 20% - 128 374, 27 грн, включаючи витрати на оплату експертизи кошторисної документації згідно Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво (ДСТУ БД.1.1-7:2013, Додаток Е). Згідно п.п. 3.3, 3.4 Договору, договірна ціна за цим Договором визначається сторонами, як динамічна та може коригуватись (в бік зменшення вартості виконаних робіт) в процесі виконання робіт у наступних випадках: зміни обсягу та складу робіт, а також зміни номенклатури та кількості, якщо такі зміни стались не з вини підрядника та погоджені замовником; виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до кошторисної документації, після отримання позитивного висновку експертизи кошторисної документації. Ціна підлягає коригування на підставі висновків експертизи кошторисної документації. Сторони погодили, що остаточна вартість робіт визначається на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт, але не повинна перевищувати вартість зазначену у п. 3.2 даного Договору (п. 3.7 Договору). Відповідно до п. 11. 2 Договору, останній набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За результатами перевірки вартості виконаних робіт Комунальним підприємством "Київекспертиза" була складена Довідка №304-432 від 28.08.2019, згідно якої встановлено завищення вартості виконаних робіт за наданими актами форми КБ-2 в сумі 94 432, 00 грн, з яких: - завищення вартості обсягів робіт 76 088, 67 грн; - завищення вартості транспортних витрат 17 281, 83 грн; - завищення вартості загальновиробничих витрат у зв`язку з відсутністю розрахунків на оплату перших п`яти днів непрацездатності внаслідок захворювань або травм та неправильним застосуванням підрядною організацією розміру єдиного внеску (Н21, Н116) 1 051, 53 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку та первинних документів, зазначені роботи оплачені в повному обсязі. Водночас, позивач стверджує, що в результаті допущеного завищення вартості виконаних робіт останнім зайво перераховано відповідачу кошти міського бюджету на загальну суму 94 432, 00 грн. Позивачем направлено відповідачу лист-претензію від 30.01.2020 №108/29-105 з вимогою відшкодувати завищення вартості виконаних робіт. Проте зазначений лист-претензію відповідачем залишено без задоволення, що слугувало для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав. Місцевий господарський суд враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України). В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами на підставі статті 629 ЦК України. За правилами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналіз змісту Договору підряду №117-а від 11.05.2019, укладеного між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником свідчить, що за своєю природою укладений між сторонами договір є договором підряду. Підписавши спірні договори, сторони погодили всі істотні умови договорів та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Статтею 887 ЦК України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на завищення вартості виконаних робіт, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки в сумі 94 432, 00 грн, які відповідач повинен сплатити позивачу. Втім, за змістом п. 3.2 Договору, сторони погодили, що договірна ціна визначена на підставі Державних будівельних норм, ДСТУ та становить 641 871, 35 грн з ПДВ 20% - 128 374, 27 грн, включаючи витрати на оплату експертизи кошторисної документації згідно Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво (ДСТУ БД.1.1-7:2013, Додаток Е). Водночас матеріали справи містять докази того, що сторони погодили, підписали і скріпили печатками графік виконання робіт, договірну ціну, зведений кошторисний розрахунок та відповідні кошториси. При цьому, роботи за Договором були прийняті позивачем без зауважень і повністю оплачені. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що розрахунки за Договором між сторонами здійснювались у порядку і на умовах, встановлених цим Договором. Слід зазначити, що Договором підряду передбачено порядок здачі-приймання виконаних робіт та їх документальне оформлення (розділ 5 Договору). Апеляційним господарським судом встановлено, що в порядку, визначеному вимогами чинного законодавства та розділом 5 Договору підряду, підрядник (відповідач) передав замовнику (позивачу) виконані за Договором підряду роботи, а позивач прийняв ці роботи без зауважень, що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками сторін документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме - Актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до Договору підряду. Доказів на підтвердження того, що такі роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями, позивачем суду не надано. Крім того, матеріали справи не містять доказів коригування сум за участю підрядника. Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами нанесення відповідачем шкоди на суму 94 432, 00 грн При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази внесення змін до Договору в частині вартості робіт, визнання його повністю чи частково недійсним. На підтвердження доводів про завищення вартості виконаних робіт, позивач посилався на Довідку перевірки вартості виконаних обсягів робіт у 2019 році, яка складена Комунальним підприємством "Київекспертиза, згідно з дорученням Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту від 02.07.2019. Як зазначалось вище, за результатами перевірки вартості виконаних робіт КП "Київекспертиза" була складена Довідка №304-432 від 28.08.2019, згідно якої встановлено завищення вартості виконаних робіт за наданими актами форми КБ-2 в сумі 94 432, 00 грн, з яких: - завищення вартості обсягів робіт 76 088, 67 грн; - завищення вартості транспортних витрат 17 281, 83 грн; - завищення вартості загальновиробничих витрат у зв`язку з відсутністю розрахунків на оплату перших п`яти днів непрацездатності внаслідок захворювань або травм та неправильним застосуванням підрядною організацією розміру єдиного внеску (Н21, Н116) 1 051, 53 грн. Судом першої інстанції надано вірну правову оцінку зазначеній Довідці перевірки вартості виконаних обсягів робіт та правомірно не прийнято її до уваги в якості належного та допустимого доказу завищення вартості наданих послуг за Договором на заявлену до стягнення суму. Довідка перевірки вартості виконаних обсягів робіт у 2019 році не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення коштів, оскільки виявлені КП "Київекспертиза" порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати. Вказана Довідка не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Встановлені КП "Київекспертиза" факти щодо господарської діяльності відповідача підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України. Отже, сама лише Довідка перевірки вартості виконаних обсягів робіт у 2019 році не є підставою для стягнення з відповідача визначених у ній сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція щодо оцінки актів ревізії у подібних правових відносинах викладена у постановах Верховного Суду від від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 26.12.2019 у справі №908/2711/18. Беручи до уваги вказані вище обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України завищення вартості виконаних робіт, а тому позов задоволенню не підлягає. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/4127/20 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/4127/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/4127/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Управлінням житлово-комунального господарства і будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

4. Матеріали справи №910/4127/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та право касаційного оскарження до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 27.11.2020. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк М.А. Дідиченко