Постанова 4855 № 640/17640/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17640/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., за участю секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О., представника позивача Петренка Д.О., представника позивача Бови О.Ю., представника відповідача Балабана Д.О., представника третьої особи Франюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року (суддя Клименчук Н.М.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Д.ТРЕЙДІНГ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.ТРЕЙДІНГ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго", в якому просить визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309. Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено про те, що оскаржуваними положеннями постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 внесено зміни до Кодексу системи передачі, які передбачають обов`язковість оплати тарифу на диспетчерське (оперативно-технологічне) управління - для експортерів та імпортерів; тарифу на передачу електричної енергії - для експортерів всупереч Закону України «Про ринок електричної енергії» та взятих на себе Україною міжнародних зобов`язань. Позивачем зазначено, що, на його думку, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 №360 в оскаржуваній частині є очевидно протиправною. Крім того, ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» посилається на те, що виконання оскаржуваних положень постанови призведе до зростання собівартості електричної енергії та, як наслідок, втрати конкурентоздатності на європейському ринку та повного припинення експорту позивачем. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову задоволено; зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Відповідача від 14.03.2018 №309. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2020 та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» у задоволенні клопотання про забезпечення позову. В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказує, що з ухвали Окружного адміністративного суду від 03.08.2020 не вбачаєтеся жодних підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам АТ «Д.ТРЕЙДІНГ» або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Апелянт вказує, що Верховний Суд неодноразово (у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа №826/10936/18), від 03.02.2020 (справа № 640/7955/19) наголошував на тому, що надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Таким чином, такий спосіб забезпечення адміністративного позову є вирішенням справи по суті без ухвалення рішення по справі, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленої вимогами статті 151 КАС України. Також, апелянт наголошує, що суд першої інстанції прямо не зазначив про існування очевидних ознак протиправності рішень або дій НКРЕКП, чим, в свою чергу, підтвердив, що НКРЕКП вчиняє дії та приймає рішення в межах дискреційних повноважень, а тому ухвала суду від 03.08.2020 має бути скасована. Також, не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року, приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго" подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 та прийняти нове рішення про відмову ТОВ «Д.Трейдінг» у задоволенні заяви про забезпечення позову. В апеляційній скарзі ПрАТ Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує, що зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 в порядку забезпечення позову можливе виключно з підстави, наведеної в ч. 5 ст. 151 КАС України, тобто за наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та встановлення факту порушення відповідним рішенням прав, свобод або інтересів позивача, при цьому норма ч. 5 ст. 151 КАС України є спеціальною по відношенню до ч. 2 ст. 150 КАС України і регламентує саме умови зупинення дії нормативно-правового акта, тобто стосується лише одного з видів забезпечення і однієї категорії актів - нормативно-правових, дія яких стосується не лише заявника (позивача), а поширюється на широке коло осіб. 29.10.2020 до суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли письмові пояснення. 04.11.2020 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго", у якому ТОВ «Д.Трейдінг» просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 у повному обсязі. У відзиві позивач вказує, що неправомірність нарахування послуг з передачі при здійсненні експорту електричної енергії була встановлена Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 02.07.2020 у справі № 904/399/20, Господарським судом Львівської області у рішенні від 17.08.2020 у справі №914/935/20 та Господарським судом м. Києва у рішенні від 22.09.2020 у справі №910/8044/20 за позовами НЕК «Укренерго» до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», АТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «Д.Трейдінг» відповідно про стягнення заборгованості за послуги з передачі при здійсненні експорту, згідно яких суди повністю відмовили НЕК «Укренерго» в задоволенні позовних вимог. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги Заслухавши суддю - доповідача, думки представників позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву позивача на такі апеляційні скарги, колегія суддів зазначає наступне. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. При цьому приписи ч. 4 ст. 150 КАС України визначають, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України. При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 03.02.2020 у справі № 640/7955/19. Приписами ч. 5 ст. 151 КАС України встановлено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309, що в розумінні п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України є нормативно-правовим актом. ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» відповідно до Порядку проведення електронних аукціонів з розподілення пропускної спроможності міждержавних електричних мереж, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №426, з 13.06.2016 зареєстровано як учасника розподілення. Позивачем зазначено про те, що ним здійснюється експорт електричної енергії до країн Європейського союзу, зокрема, Угорщини, Румунії та Словаччини, які, як і Україна, є сторонами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Отже, ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» є суб`єктом, на якого поширюється дія оскаржуваних положень постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360. Разом з тим, з урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 в порядку забезпечення позову можливе виключно з підстави, наведеної в ч. 5 ст. 151 КАС України, тобто за наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та встановлення факту порушення відповідним рішенням прав, свобод або інтересів позивача. При цьому, норма ч. 5 ст. 151 КАС України є спеціальною по відношенню до ч. 2 ст. 150 КАС України і регламентує саме умови зупинення дії нормативно-правового акта, тобто стосується лише одного з видів забезпечення і однієї категорії актів - нормативно-правових, дія яких стосується не лише заявника (позивача), а поширюється на широке коло осіб. В порушення вищенаведеного як підставу вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції посилається на п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України в доведення чого зазначив, що «у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову», що в силу прямої вказівки ч. 5 ст. 151 КАС України не може бути підставою для зупинення дії нормативно-правового акту. Інших же обставин, що б могли слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить. Як встановлено судом апеляційної інстанції, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався не порушенням своїх прав не як на факт, що уже відбувся та має місце, а лише припускав настання зазначеного юридичного факту в майбутньому. Проте, таке обґрунтування суперечить положенням ч. 5 ст. 151 КАС України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини впливу рішення відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на позивача можливо встановити лише під час розгляду справи по суті, з наданням оцінки кожному наявному у матеріалах справи доказу та перевіркою усіх доводів учасників справи, що виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову на стадії підготовчого провадження. При цьому, у своїй заяві позивач хоч і вказує на очевидну протиправність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309, однак, суд першої інстанцій не вказав в оскаржуваній ухвалі на існування очевидних ознак протиправності зазначеної постанови відповідача як на підставу вжиття заходів забезпечення позову. При розгляду даної справи суд апеляційної інстанції також враховує висновки, викладені в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, згідно яких вирішуючи заяву, суд повинен був проаналізувати та оцінити доводи заявника. Щодо "очевидності" ознак протиправності наказу та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Однак, позивач у заяві про забезпечення позову не зазначив, за якими саме критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 №360 явно суперечить вимогам закону та не обґрунтував, на якій підставі він до розгляду справи по суті сформував правову позицію щодо «очевидності» порушення та протиправності спірної постанови «поза обґрунтованим сумнівом». Суд апеляційної інстанції в даному випадку зазначає, що до розгляду справи по суті неможливо зробити висновок про протиправність оскаржуваних положень постанови відповідача, а вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. У постанові від 31.10.2019 в справі № 640/2326/19 Верховний Суд зазначив, що наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, зазначає, що ознаки очевидної протиправності постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні прямо передбачені ч. 5 ст. 151 КАС України правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких заявник звернувся до суду з цією заявою. Отже, дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку про відступіть підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Окрім цього, суд апеляційної інстанції додатково звертає увагу позивача, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року у справі № 640/3041/20 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року) визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.02.2020 №360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, а відтак, наразі обставини щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову відпали. Отже, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та є підставою для її скасування. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої порушено норми процесуального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до неправильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, а відтак апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року про забезпечення позову підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Д.ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 26 листопада 2020 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А. Б. Парінов О. О. Беспалов