Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14243/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 р.Справа № 520/14243/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача Гордейчука В.В. представника відповідача Лук`янцева С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.07.20 року по справі № 520/14243/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення від 23.12.2019 №00001693305, №00001703305, №00001713305, прийняті ГУ ДПС у Харківській області на підставі висновку акту перевірки №954/20-40-33-05-08/ НОМЕР_1 від 29.11.2019 року; - вирішити питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст.133 КАС України. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків, визначених в акті перевірки, за наслідками якого прийняв спірні податкові повідомлення - рішення, які підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові-повідомлення рішення від 23.12.2019 №00001693305, №00001703305, №00001713305, прийняті ГУ ДПС у Харківській області на підставі висновку акту перевірки №954/20-40-33-05-08/ НОМЕР_1 від 29.11.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 9605 грн. 00 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв відповідно до вимог ПК України у межах наданих повноважень. Також зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем отримано безповоротну фінансову допомогу, яка не відображена позивачем у складі місячного (річного) оподатковуваного доходу та як наслідок занижено суму податку на доходи з фізичних осіб, військовий збір. В судовому засіданні представник ГУ ДПС у Харківській області просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що в ході перевірки контролюючим органом за результатами аналізу податкової інформації від 06.03.2018 № 475/20-40-23-05, яка надана ФР ГУ ДФС у Харківській області встановлено, що 14.08.2015 та 11.01.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (позикодавець) укладені договори № 1408-1Ф та № ЗІ 1101-3Ф про надання поворотної фінансової допомоги. Так, за договором 1408-1Ф поворотна фінансова допомога у розмірі 10000000,00 грн. надається на безоплатній основі (п.2.1 Договору) у строк до 13.08.2016 та відповідно має бути повернута 13.08.2016 на особовий рахунок Позикодавця в установі банку (п.2.4, 3.2 Договору); за договором № ЗІ 1101-3Ф поворотна фінансова допомога у розмірі 10000000,00 грн надається на безоплатній основі (п.2.1 Договору) у строк до 21.12.2016 та відповідно має бути повернута 31.12.2016 на особовий рахунок Позикодавця в установі банку (п.2.4, 3.2 Договору). За вказаними договорами позивач отримав поворотної фінансової на загальну суму 21300000,00 грн. Повернення отриманих коштів здійснено у строки визначені договорами шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства, згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.67-76, т.1). 14.11.2019 ГУ ДПС у Харківській області видано наказ №2169 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки заявника за період 01.01.2015-31.12.2016 з питання своєчасності, повноти та достовірності нарахування і сплати податків (зборів), дотримання валютного законодавства, дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.11.2019 № 954/20-40-33-05-08/ НОМЕР_2 , яким зафіксовано порушення вимог абз. г' пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України у результаті чого занижено до сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3834000,00 грн.; п.49.1-49.2, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.3 ст.168, "в" п.176.1 ст.176 , п.179.1 ст. 179 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік; п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України що призвело до несплати військового збору у сумі 319500,00 грн. Разом з цим контролюючий орган зазначив, що документального підтвердження щодо повернення платником податків поворотної фінансової допомоги на банківський рахунок позикодавця до перевірки не надано, тоді як касові ордери, згідно експертного висновку містять підпис, який не належить ОСОБА_2 , який у письмових поясненнях зазначив, що він не засновував ТОВ "СП Зерно-Інвест", ніколи не здійснював господарської діяльності та йому не відомий ОСОБА_1 . А тому, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновків, що позивачем отримана саме сума безповоротної фінансової допомоги, яка, враховуючи вимоги абз. ґ) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повинна бути включена до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та, як наслідок, нарахований податок з фізичних осіб, військовий збір та подана податкова декларація про майновий стан та доходи. Щодо непричетності ОСОБА_2 до діяльності ТОВ "СП Зерно-Інвест", позивачем вказано, що 02.03.2016 між громадянином ОСОБА_3 (Продавець) та громадянином ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ", відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати Покупцеві свої корпоративні права, пропорційні його частці у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю. 02.03.2016 складений протокол № 02/03-16 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ", за результатами загальних зборів товариства вирішили: прийняти ОСОБА_2 до складу учасників товариства; затвердити вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3 ; звільнити ОСОБА_3 з посади директора з 02.03.2016 у зв`язку із надходженням його заяви про звільнення за власним бажанням; з 03.03.2016 призначити директором товариства ОСОБА_2 . До того ж, 02.03.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складений акт приймання-передачі документів № 02/03-16 ТОВ "СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ". 02.03.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 на заяві, в якій повідомлено про вихід зі складу учасників ТОВ "СП ЗЕРНО-ІНВЕСТ" у зв`язку із передачею всіх своїх прав учасника товариства та 100% статутного капіталу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 02.03.2016 року, складеному у простій письмовій формі з додержанням норм чинного законодавства. Вказані обставини встановлені судовими рішеннями у справі 2040/6634/18 та в силу положень ст.78 КАС України не підлягають доказуванню. Порушення встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 23.12.2019: - № 00001693305, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.; - № 00001703305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 4792500,00 грн., в тому числі основний платіж 3834000,00 грн. та штраф у розмірі 958500,00 грн.; - № 00001713305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у сумі 399375,00 грн., в тому числі основний платіж 319500,00 грн. та штраф у розмірі 79875,00 грн. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України, статтею 177 якого (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаної з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2). Статтею 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1). Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (абзац 4 пункту 164.1) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. При дослідженні формування загального річного оподатковуваного доходу позивача для визначення чистого оподатковуваного доходу, який є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно абз. ґ) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України чітко визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу). Разом з цим, п.п. 14.1.257 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає поняття "фінансової допомоги", яка надається на безповоротній або поворотній основі. Так, безповоротна фінансова допомога це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки контролюючий орган самостійно підтверджує факт, що між позивачем та ТОВ "СП Зерно-Інвест" укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги, але ж в цьому ж акті перевірки контролюючий орган безпідставно вказує, що отримана сума коштів поворотної фінансової допомоги є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до загального річного оподаткованого доходу, посилаючись лише на відсутність доказів повернення цієї поворотної фінансової допомоги. До того ж, п.п. 165.1.31 п. 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України визначено - до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи - основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. Отже, в даному випадку позивач отримував від ТОВ "СП Зерно-Інвест" саме поворотну фінансову допомогу згідно договорів, а тому згідно положень Податкового кодексу України така сума поворотної фінансової допомоги цілком правомірно не включена платником податків до загального місячного (річного) оподаткованого доходу такого платника, та відповідно останній зобов`язаний подавати до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. Отже, на момент проведення перевірки позивача в розпорядженні відповідача перебували копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, що підтверджують факт повернення на користь ТОВ "СП Зерно-Інвест" поворотної фінансової допомоги. Умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги, а саме п. 3.2 передбачено повернення грошових коштів проводиться шляхом зарахування грошових коштів на особовий рахунок ТОВ "СП Зерно-Інвест" в установі банку. Нормами діючого законодавства, а саме ч. 1 статті 1087 ЦК України передбачено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. А тому, оскільки позичальником за договором про надання поворотної фінансової допомоги є фізична особа, яка отримувала ці кошти згідно до п. 2.5 договору для свої потреб, отже розрахунки за вказаним договором не пов`язані із здійсненням позивачем фізичною особою підприємницької діяльності. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач як фізична особа, враховуючи умови діючого законодавства мав право повертати отриману суму поворотної фінансової допомоги як на розрахунковий рахунок підприємства Позикодавця, так і шляхом внесення готівки в касу підприємства, отже позивач не порушив умови діючого законодавства України, повертаючи на вимогу директора ТОВ "СП Зерно-Інвест" ОСОБА_2 поворотну фінансову допомогу у касу підприємства, оскільки це не заборонено ст. 1087 ЦК України. Щодо посилань контролюючого органу, що позивачем у порушенні п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України не задекларована та не сплачена сума військового збору у розмірі 319500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Контролюючим органом не враховані положення п.п. 1.7. п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, де чітко визначено - звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Таким чином, оскільки згідно п.п. 165.1.31 п. 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку, тому, вказані доходи звільняються від оподаткуванням військовим збором. Щодо посилань в акті перевірки на наявність кримінального провадження № 32016220000000129 від 11.05.2016, у межах якого, в тому числі, складено висновок експерта від 24.12.2019 № 8/278СЕ-19, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в акті перевірки відсутня інформація щодо наявності вироку суду у вищевказаному кримінальному провадженні або наявності будь-яких інших вироків судів, які стосуються позивача по справі, під час розгляду справи у суді таких вироків також надано не було. Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого у статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи встановлені обставини, а також умови укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги, позивачем надані до суду першої та апеляційної інстанції первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарської операції та її виконання. Натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган має надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень. Наявність підстав передбачених п.п. 14.1.257 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для визнання фінансової допомоги, наданої позивачу, безповоротною відповідачем не доведено. За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення. Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у справі 520/431/20 залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, яким визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з приводу проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу № 2169 від 14.11.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 ". Вказаними рішеннями встановлено, що станом на 18.11.2019 контролюючий орган за правилами п. 79.3 ст.79 Податкового кодексу України не набув законного приводу для проведення перевірки на наказом №2169 від 14.11.2019, не було таких підстав і на момент закінчення перевірки 22.11.2019 і на момент складення акту перевірки 29.11.2019, оскільки наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 2169 від 14.11.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 " та письмове повідомлення від 15.11.2019 № 176 про дату початку та місце проведення перевірки, повідомлення від 15.11.2019 № 1911/Г/20-40-33-05-14 позивачем отримано лише 02.12.2019. Не отримання позивачем наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 2169 від 14.11.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 " та письмового повідомлення від 15.11.2019 № 176 про дату початку та місце проведення перевірки, повідомлення від 15.11.2019 № 1911/Г/20-40-33-05-14 до початку проведення перевірки позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень та документів. Колегія суддів зазначає, що невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення). Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №802/1241/17-а, від 21.02.2018 по справі №821/371/17, від 01.08.2018 по справі №821/1667/16, від 26.03.2020 по справі №813/823/16. Крім того, колегія суддів зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. Таким чином, нормами Податкового Кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2019 року по справі №0340/1931/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи, що підставою для проведення вказаної перевірки, став наказ Головного управління ДПС у Харківській області від 14.11.2019 № 2169 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 ", який в судовому порядку визнано протиправним, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі № 520/14243/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 27.11.2020 року