Постанова 4824 № 761/17155/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №761/17155/20 номер провадження №22-ц/824/10860/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Іванченка М.М. при секретарі Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О., у цивільній справі №761/17155/20 за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пенсіон-ЮА», про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого володіння. в с т а н о в и л а: У червні 2020 позивач звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Пенсіон-ЮА», про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого володіння. Посилаючись на те, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту посвідченого приватним нотаріусом 14.05.2019 року. Після смерті спадкодавця він прийняв спадщину шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. У грудні 2019 року дізнався, що у померлої відсутнє нерухоме майно, яке б він міг успадкувати. Виходячи з того, що 08.12.2016 року між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 був укладений договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарувала чоловікові свою Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_4 23.12.2016 року уклав з ТОВ «Пенсіон -ЮА» договір довічного утримання. Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, позивач вважав, що договір дарування Ѕ частки квартири слід визнати недійсним, оскільки він не був спрямований на дійсне волевиявлення ОСОБА_3 і зазначена квартира підлягає поверненню позивачу як спадкоємцю ОСОБА_3 з незаконного володіння відповідача виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України. Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив накласти арешт на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , заборонивши іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири. З посиланням на те, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити виконання майбутнього рішення, оскільки відповідач має безперешкодну можливість відчужити спірне нерухоме майно. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погодившись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову. Посилаючись на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви, так як невжиття заходу забезпечення позову у виді арешту спірної частини квартири перешкоджає ефективному захисту права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду. Представник ТОВ «Пенсіон-ЮА» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явилися. Представники відповідача та третьої особи подали до суду заяви про можливий розгляд справи за їх відсутності. При цьому просили суд залишити ухвалу суду без змін, подану апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб що не з`явилися в силу положень ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів, щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з не доведення позивачем тієї обставини, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування чи надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Колегія суддів вважає зазначений висновок суду як таким, що повністю узгоджується з висновком, який зробив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року при розгляді справи №6-846цс16. Так, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Між тим, подана до суду заява про забезпечення позову, будь-яких доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірної нерухомості скаржником не містить. Відтак, саме лише посилання на потенційну вірогідність вчинення ОСОБА_2 таких дій не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги в частині не взяття судом першої інстанції до уваги наявності в заяві про забезпечення посилань на те, що зазначене майно було неодноразово уже відчужене після укладання договору дарування за участі ТОВ «Пенсіон-ЮА», на думку колегії суддів не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, так як договори укладалися в 2016 році, ще за життя дарувальника ( спадкодавця) та обдарованого, а також до складення заповіту на користь позивача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 24 листопада 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: