Постанова КАС ВС № 120/3164/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Київ справа № 120/3164/19-а адміністративне провадження № К/9901/17965/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М., розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року (у складі головуючого судді Поліщук І.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Залімського І.Г., Сушка О.О.) в справі №120/3164/19-а за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Управління державної казначейської служби України у м. Вінниця Вінницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Держпраці у Вінницькій області, про зобов`язання вчити дії. I. ПРОЦЕДУРА

1. Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») звернулось до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Шевченківський районний ВДВС м. Київ), треті особи: Управління державної казначейської служби України у м. Вінниця Вінницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Держпраці у Вінницькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд: - зобов`язати Шевченківський районний ВДВС м. Київ повернути АТ «Укрпошта» кошти в сумі 372300,00 грн; - зобов`язати Шевченківський районний ВДВС м. Київ повернути з державного бюджету на рахунок АТ «Укрпошта» кошти в сумі 37230,00 грн; - зобов`язати Шевченківський районний ВДВС м. Київ повернути АТ «Укрпошта» кошти в сумі 231,62 грн.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі АТ «Укрпошта» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами інспекційного відвідування, а також на підставі акта №02-01-86/30 від 20 березня 2018 року Управління Держпраці у Вінницькій області прийнято постанови №21 та №22 від 5 квітня 2018 року про накладення на АТ «Укрпошта» штрафних санкцій. 6. 23 травня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Київ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56453423 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Вінницькій області №22 від 5 квітня 2018 року.

7. На виконання цієї постанови позивачем згідно з платіжним дорученням №1/17 від 8 червня 2018 року сплачено кошти в сумі 409761,62 грн, з яких: 372300,00 грн - штраф за постановою №22 від 5 квітня 2018 року, 37230 грн виконавчий збір та 231,62 грн витрати на проведення виконавчих дій.

8. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Київ від 19 червня 2018 року закінчено виконавче провадження ВП №56453423 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

9. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, в справі №802/1250/18-а, окрім іншого, визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Вінницькій області №22 від 5 квітня 2018 року.

10. З метою повернення коштів, сплачених згідно з платіжним дорученням №1/17 від 8 червня 2018 року, позивач звернувся із відповідними заявами до Шевченківського районного ВДВС м. Київ та Управління Держпраці у Вінницькій області.

11. Листом від 9 серпня 2019 року №56453423/7 Шевченківський районний ВДВС м. Київ повідомив позивача про те, що оскільки рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року в справі №802/1250/18 скасовано виконавчий документ вже після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у Відділу відсутні підстави для повернення коштів з державного бюджету, як помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів.

12. Від Управління Держпраці у Вінницькій області відповіді на заяву про повернення коштів на адресу АТ «Укрпошта» не надходило.

13. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

14. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Шевченківський районний ВДВС м. Київ в розглядуваному випадку не є контролюючим органом в розумінні положень пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787), адже не дивлячись на те, що кошти були сплачені на його рахунки, в подальшому вони скеровані до ГУ ДКСУ у Вінницькій області в рахунок сплати штрафу на користь держави згідно з постановою Управління Держпраці у Вінницькій області №22 від 5 квітня 2018 року за кодом бюджетної класифікації 21081100 (зазначений у постанові №22 від 05.04.2018). Зобов`язання відповідача повернути кошти на розрахунковий рахунок АТ «Укрпошта» буде суперечити вимогам Порядку №787, який визначає чітку процедуру повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

15. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про повернення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, то суди виходили з того, що оскільки державний виконавець закінчив виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а не у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, то підстави для повернення сплаченого позивачем виконавчого збору відсутні. Скасування виконавчого документа вже після закінчення виконавчого провадження жодним чином не спростовує понесених відповідачем витрат на виготовлення документів виконавчого провадження, пересилання документів виконавчого провадження, банківські послуги, тощо, а тому такі витрати не можуть вважатись помилково сплаченими. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства, без урахування висновків Верховного Суду та без належної оцінки та дослідження доказів у справі.

17. Позивач зазначає, що при вирішенні вимог АТ «Укрпошта» та прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права: статті 2, 9, 72, 77, 242 КАС України, а також не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16 та 13 лютого 2018 року в справі №826/1460/16.

18. Звертає увагу, зокрема, що у справі №910/23967/16 Верховним Судом сформовано висновок щодо повернення помилково або надмірно сплачених боржником коштів у виконавчому провадженні та коштів/боргу при примусовому виконанні виконавчого документу та правильного застосування положень статті 45 Бюджетного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

19. Позивач наголошує, що з переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, визначено органи Міністерства юстиції України/Державної виконавчої служби як органів, які здійснюють контроль за справлянням надходжень за виконавчими документами, що перебувають/перебували на виконанні. Відповідно до платіжного доручення №1/17 від 8 червня 2018 року позивачем були перераховані кошти у розмірі 409761,62 грн на рахунок відповідача.

20. Таким чином, вважає позивач, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України за наявності факту скасування виконавчого документа, на підставі якого здійснювалось примусове виконання, особа зобов`язана повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а тому кошти, які стягненні вважаються безпідставно стягнутими відповідачем та підлягають повернення останнім позивачу/боржнику.

21. Крім того, звертає увагу, що судами не враховано правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року в справі №826/1460/16. Так, судами не було запропоновано позивачу здійснити заміну неналежної сторони, якщо суди вважали, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

22. Також позивач зазначає про порушення судами норм процесуального права, а саме, що судами не встановлено обставин, за яких підстав підлягають поверненню кошти позивачу, та не враховані обставини щодо наявної спроможності позивача визначитись із відповідачем, адже серед державних органів, які беруть участь у правовідносинах щодо стягнення та повернення санкцій беруть участь декілька: Управління Держпраці у Вінницькій області, Шевченківський районний ВДВС м. Київ, Управління державної казначейської служби України у м. Вінниця Вінницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

23. Враховуючи таку чисельність державних органів, відсутність чіткого регламентування обов`язків цих органів, а також неконкретність відповідей на чисельні письмові та усні звернення позивача щодо здійснення повернення помилково або надмірно зарахованих коштів, позивачем було подано позов до того органу, який безпосередньо їх стягнув та перерахував до Державного бюджету, а саме, Шевченківський районний ВДВС м. Київ, звертає увагу позивач.

24. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вказує, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. V. ПОЗИЦІЯ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

26. Касаційне провадження в справі відкрите з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16 та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у вказаній справі.

28. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

30. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

31. Так, у справі №910/23967/16 ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання та Казначейської служби про стягнення з Державного бюджету України зайво стягнутих коштів у розмірі 2467967,79 грн.

32. Підставою для звернення позивача до суду стала відмова органу державної виконавчої служби повернути ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» надлишку перерахованої суми виконавчого збору, який утворився внаслідок визнання Господарським судом Луганської області неправомірними дій Державної виконавчої служби України в особі Відділу примусового виконання рішень щодо винесення постанови від 26 березня 2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 4213351,84 грн в частині стягнення 2467967,79 грн виконавчого збору та визнання недійсною постанови Державної виконавчої служби України в особі Відділу примусового виконання рішень у цій частині.

33. У справі №910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про безпідставність стягнення Відділом примусового виконання виконавчого збору в сумі 2467967,79 грн, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України. Оскільки набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

34. Аналізуючи положення Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226, Верховний Суд у складі його Великої Палати зазначив, що територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

35. У разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

36. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

37. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

38. Отже, у справі №910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

39. В той же час у розглядуваному спорі підставою для звернення позивача до суду стала відмова відповідача повернути кошти: сплачену суму штрафу за постановою, яка в подальшому була скасована у судовому порядку, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

40. Обираючи спосіб захисту порушеного права при зверненні до суду з позовом, позивач просив адміністративний суд зобов`язати Шевченківський районний ВДВС м. Київ повернути йому зазначені кошти, на відміну від справи №910/23967/16, в якій позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення надмірно сплачених коштів.

41. Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що правовідносини в розглядуваній справі та в справі №910/23967/16 не є подібними, що й зумовлює їх різне правове регулювання та, відповідно, різні висновки судів за наслідками розгляду цих справ.

42. Наведене унеможливлює застосування у цій справі правових висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду в справі №910/23967/16.

43. У касаційній скарзі позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2018 року в справі №826/1460/16, висновки в якій, на його думку, не врахували суди попередніх інстанцій. Позивач стверджує, що суди не запропонували йому здійснити заміну неналежної сторони, якщо вважали, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

44. У постанові від 13 лютого 2018 року в справі №826/1460/16 Верховний Суд зазначив, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

45. Якщо суд першої інстанції встановить порушення права позивача суб`єктом владних повноважень (юридичною особою), якого реорганізовано, і який має правонаступника, відмова в задоволенні позову з підстав його заявлення до неналежного відповідача, є порушенням норм процесуального права.

46. Такі висновки зроблено Верховним Судом в контексті того, що відбулась реорганізація відповідача у справі, на що не звернув увагу позивач, а суд першої інстанції не запропонував останньому здійснити заміну такого відповідача.

47. Водночас у справі, що розглядається, подібних обставин судами не встановлено. До того ж ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, саме за клопотанням представника позивача Управління Держпраці у Вінницькій області виключено зі складу первинних відповідачів за цим позов та залучено останнього в якості третьої особи.

48. Таким чином, правовідносини у зазначених справах не є подібними, а висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2018 року в справі №826/1460/16, не може бути застосований у спорі, що виник між сторонами у цій справі.

49. Також в контексті наведених позивачем аргументів Верховний Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставною для касаційного оскарження згідно з цим пунктом є незастосування саме судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

50. Однак, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача, оскільки не наділений такими повноваженнями, тому відсутні підстави стверджувати про незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, зроблених у справі №826/1460/16.

51. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. За таких обставин, касаційне провадження, відрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

53. Щодо аргументів позивача в контексті касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанції, з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, то такі не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

54. Позивач стверджує, що судами не встановлено обставин, за яких підстав підлягають поверненню кошти позивачу, та не враховані обставини щодо наявної спроможності позивача визначитись із відповідачем, адже серед державних органів, які беруть участь у правовідносинах щодо стягнення та повернення санкцій беруть участь декілька таких державних органів.

55. Положеннями статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

56. Як зазначалось, позивач сам, користуючись наданими процесуальними правами, заявив клопотання про виключення Управління Держпраці у Вінницькій області з числа відповідачів, яке було розглянуто та задоволено судом.

57. В той же час, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у цій справі, суд першої інстанції встановив, що саме Управління Держпраці у Вінницькій області є контролюючим органом в розумінні положень пункту 5 Порядку №787, оскільки саме на виконання його рішення (постанова №22 від 5 квітня 2018 року) сплачено штраф в сумі 372300,00 грн.

58. Також суд першої інстанції вказав, що Порядком №787 визначена чітка процедура повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, яка складається з наступних етапів: підготовка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, подання про повернення коштів; надання органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, підготовленого подання платнику; звернення платника із відповідним поданням та заявою довільної форми до органу Казначейства.

59. Оскільки відповідна бездіяльність Управління Держпраці у Вінницькій області не була предметом оскарження в межах цієї справи (ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року Управління Держпраці у Вінницькій області виключено зі складу відповідачів), то суд першої інстанції був позбавлений можливості захистити порушене право позивача на повернення належних йому коштів.

60. Таким чином, твердження позивача, що судами не встановлено обставин, за яких підстав підлягають поверненню кошти позивачу, та не враховані обставини щодо наявної спроможності позивача визначитись із відповідачем, є безпідставними.

61. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

62. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 339, 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, закрити. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта», провадження за якою відкрито з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року в справі №120/3164/19-а - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіМ.В. Білак О.В. Калашнікова Ж.М. Мельник-Томенко