Ухвала КАС ВС № 640/21601/19

УХВАЛА 25 листопада 2020 року Київ справа №640/21601/19 адміністративне провадження №К/9901/29708/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 640/21601/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 09.11.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 06.11.2020. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. У цій справі підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Наведене скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яка кореспондується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2019 №0001924001, №0001934001, колегія суддів вважає достатнім для відкриття касаційного провадження. Разом з тим, у касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, яка кореспондується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2019 №0001944001. Цим податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн за порушення вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - невиконання встановленого обов`язку надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані із предметом перевірки. Скаржник зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах - від 20.03.2020 у справі № 2а-9423/12/2670, у якій зазначено: «Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. За положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники. Відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення... ». - від 09.10.2019 у справі № 808/9397/13-а, у якій Верховний Суд зазначив, що про обґрунтованість та правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, за якою у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документи, що підтверджують показники, відображенні таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. - від 08.09.2019 у справі № 802/1069/13-а, в якій підтримано таку ж позицію контролюючого органу. Отже, на переконання скаржника, ненадання документів до перевірки є самодостатньою підставою для відмови позивачу у задоволенні позову згідно з вимогами пункту 44.6. статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України. Зазначене обґрунтування колегія суддів вважає недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки при поданні касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними. Як на висновок Верховного Суду скаржник посилається на витяги з постанов, у яким приведено саму норму пункту 44.6 статті 44 ПК України, а не висновок щодо правильності у її застосуванні. Колегія суддів, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду позбавлена можливості встановити їх взаємозв`язок зі справою, у якій подано касаційну скаргу, виходячи з такого. Підставою для відмови в задоволенні позову у справі №808/9397/13-а стали встановлені обставини не надання позивачем доказів того, що ним вчинялись будь-які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки. Позивачем також не надано і доказів звернення з будь-якими заявами чи скаргами на протиправні дії фахівців контролюючого органу при проведенні перевірки (неврахуванні наданих документів) чи складанні акту про ненадання первинних документів. У справі № 802/1069/13-а Верховним Судом не приймалася постанова від 08.09.2019. За результатами касаційного перегляду цієї справи ухвалено постанову від 08.08.2019, якою постанову апеляційного суду скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення про відмову у задоволенні позову стало те, що суд апеляційної інстанції не врахував норми податкового законодавства, а також сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника (позивача) у сфері оподаткування, як наслідок, дійшов передчасного висновку про наявність складу податкового правопорушення та необґрунтованість заявлених Товариством позовних вимог, не навівши при цьому й мотивів, за яких не погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому, у справі були встановлені обставини, що позивач подав до контролюючого органу заперечення на вказаний акт перевірки. Разом з запереченнями були надані оригінали податкових накладних та інших первинних документів згідно описів оригіналів документів. Верховний Суд зазначив, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, й надсилає відповідні документи контролюючому органу до прийняття рішення за результатами такої - це є підставою для призначення позапланової перевірки. Обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України. У справі № 2а-9423/12/2670 підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реального змісту господарських операцій із контрагентами. При цьому, Верховний Суд не взяв до уваги доводи скаржника (платника податків) про неправомірність відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи договору оренди нежилого приміщення від 18 березня 2009 року № 09/09 та додатків до нього, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо ненадання позивачем вказаних документів під час перевірки, розгляду заперечень на висновки акта перевірки та скарги позивача вищестоящим контролюючим органом, а також у ході попереднього розгляду цієї справи судами та нового розгляду судом першої інстанції. У справі у якій подано касаційну скаргу суди попередніх інстанцій встановили, що у відповідь на запити контролюючого органу щодо надання документів ТОВ «АВАТАЖ 7» повідомило, що перелік документів та даних, які вимагаються, є досить великим, збирання та виготовлення копій зазначених документів вимагає багато часу та великих матеріальних і трудових затрат. Позивач запропонував оглянути та надав доступ до документів, перелік яких наведений у письмовому запиті, в приміщенні платника податків за фактичним його місцезнаходженням. Встановивши такі обставини суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що позивач не надав або відмовив у наданні документів. Саме з цим висновком і не погоджується відповідач у касаційній скарзі. Зазначене свідчить про відмінність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), оскільки на застосування норм матеріального права вплинули встановлені судами фактичні обставини справи. Зазначене у своїй сукупності унеможливлює відкриття касаційного провадження в цій частині на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутність подібності правовідносин зумовлює в подальшому закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 5 частини першої статті 339 КАС України). Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням таких мотивів. При поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 640/21601/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої (щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко