Постанова КАС ВС № 1.380.2019.001657

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.001657 адміністративне провадження № К/9901/30305/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Концерн «Хлібпром» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби (правонаступник Одеської митниці ДФС) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 (суддя Сакалош В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 (головуючий суддя Улицький В.З., судді Кузьмич С.М., Шавель Р.М.), У С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Концерн «Хлібпром» (далі - ПрАТ «Концерн «Хлібпром», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 31.01.2019 №UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 01.02.2019 №UA500090/2019/00004; зобов`язати Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару - бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, «Arabica» 100%, згідно з митною декларацією від 21.01.2019 №UA500090/2019/000678. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на протиправність зазначених рішення та картки, оскільки задекларована ним в митній декларації від 21.01.2019 №UA500090/2019/000678 митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) на рівні 2,75 доларів США/кг на загальну суму 158' 400,00 доларів США) підтверджена наданими Митниці документами, які не містять неточності чи розбіжності. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення від 31.01.2019 №UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів, картку відмови у прийнятті митної декларації від 01.02.2019 №UA500090/2019/00004; зобов`язав Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару - бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, «Arabica» 100%, згідно з даними митної декларації від 21.01.2019 №UA500090/2019/000678. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що Товариство в цілях митного оформлення товару подало всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), які містять достовірні дані, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, тому у Митниці не було підстав для проведення коригування митної вартості товару. До такого висновку суди дійшли з врахуванням встановленої у справі обставини щодо здійснення імпортної поставки на умовах «CFR-Чорноморськ» за Правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року, які не передбачають витрат на страхування. Натомість, доводи відповідача про наявність у документах, наданих для митного оформлення товару, розбіжностей щодо складових ціни (митної вартості) обумовлені не врахуванням факту зміни сторонами зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2018 № 25/09 умов поставки (з базису «CIF-Чорноморськ» на базис «CFR-Чорноморськ») в додатковій угоді від 06.12.2018 до контракту, що не призвело до зміни ціни контракту. Митниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема частин другої-четвертої статті 53, частин четвертої та п`ятої статті 58, частин першої та четвертої статті 337 МК. Відповідач вказує на те, що судами не враховано результатів аналізу баз даних ЄАІС ДФС, згідно з якими митна вартість подібних товарів, митне оформлення яких закінчено, є більшою, ніж заявлена позивачем. Також відповідач стверджує, що зміна умов поставки за контрактом на базис «CFR-Чорноморськ», за змістом якого відповідно до Правил «Інкотермс» виключається обов`язкове страхування, повинна була спричинити і збільшення ціни контракту. Ця обставина, а також те, що комерційна пропозиція та прайс-лист, які позивач надав для підтвердження ціни контракту, були видані на умовах поставки «CIF-Чорноморськ», виключали можливість перевірити числове значення заявленої позивачем митної вартості відповідно до частини першої статті 54 МК. Відповідач також посилається на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в частині вимог про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення товару згідно з даними митної декларації від 21.01.2019 №UA500090/2019/000678, фактично перебрали на себе функцію митного органу та самостійно визначили митну вартість товару, що протирічить вимогам діючого законодавства. При цьому судами не враховано, що митне оформлення товару завершене випуском у вільний обіг у зв`язку зі сплатою позивачем відповідних митних платежів. Крім того, відповідач наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що було залишено судом апеляційної інстанції поза увагою. Так, відповідач вказує, що в порушення вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції позбавив його права на подання відзиву на позов, оскільки встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 строк для подання такого відзиву завершувався 08.05.2019, тоді як судове засідання було призначене на 25.04.2019. Також Митниця посилається на те, що суд першої інстанції порушив частину шосту статті 12, частину третю статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності та здійснив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Задоволення позову є підставою для звернення позивача до Митниці із заявою про надання висновку про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів у сумі 232' 089,79 грн (різниця митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, яку було сплачено Товариством як фінансову гарантію для випуску товарів у вільний обіг). Такі обставини, як вважає відповідач, свідчили про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну. Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПрАТ «Концерн «Хлібпром» (покупець) та фірмою «COOPERATIVА DOS CAFEICULTORES E AGROPECUARISTAS DE IBIRACI LTDA» (Республіка Бразилія) (продавець) був укладений контракт купівлі-продажу від 25.09.2018 № 25/09. Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує зелену каву в зернах. Детальний опис товару визначається цим контрактом та специфікаціями до нього. Відповідно до положень пункту 3.1. контракта поставка товару здійснюється на умовах «CIF- Чорноморськ» (відповідно до Правил «Iнкртермс» в редакції 2010 року). Якщо в специфікації до цього контракту сторони погодять інші умови поставки, тоді партія товару поставляється на умовах, вказаних в специфікації. Додатковою угодою від 06.12.2018 пункт 2 у специфікаціях №№ 1, 2, 3, 4 від 16.10.2018 до контракту 25.09.2018 № 25/09. викладено в такій редакції: «У зв`язку із введенням воєнного стану в Одеській області (Україна), поставка товару здійснюється на умовах «CFR-Чорноморськ» (відповідно до Правил «INCOTERMS» в редакції 2010 року) для подальшої поставки в Україну, з відвантаженням у грудні 2018 року.». Представник позивача - декларант ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» 21.01.2019 подав до Одеської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA500090/2019/000678 для митного оформлення товару, в якій митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме: бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, «Arabica» 100%, в кількості 57 600 кг за ціною 2.75 доларів США/кг на загальну суму 158' 400,00 доларів США. На підтвердження задекларованої митної вартості декларантом були надані копії документів, передбачених частиною другою статті 53 МК, а саме: контракт купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018; додаткова угода від 16.10.2018 до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018; специфікації №№ 1,2,3,4 від 16.10.2018 до контракту купівлі-продажу від 25.09.2018 №25/09, згідно з якими митна вартість становить 2,75 доларів США/кг; додаткова угода від 06.12.2018 до контракту купівлі-продажу від 25.09.2018 № 25/09 про зміну умов поставки на «CFR-Чорноморськ»; інвойс від 27.11.2018 №018/2018, в якому ціна товару вказана як 2,75 доларів США/кг; платіжні доручення в іноземній валюті від 27.11.2018 №№56, 57, 58, 59 про сплату вартості товару, визначену за вказаною ціною; лист фірми-постачальника від 20.11.2018 про формування експортної ціни товару з урахуванням біржових котирувань на цей вид товару. За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів Одеською митницею ДФС прийнято рішення від 31.01.2019 № UA 500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2019 № UA500090/2019/00004. Підставою для прийняття вищезазначених актів індивідуальної дії послугувало те, що відповідно до пункту 3.1 контракту від 25.09.2018 №25/09 поставка повинна здійснюватися на умовах «CIF-Чорноморськ», тоді як в інвойсі умови поставки вказані як «CFR-Чорноморськ». Зазначені умови поставки визначають різні складові, що входять до ціни товару, проте змін до встановленої згідно із специфікаціями до контракту ціни не відбулось, комерційна пропозиція, прайс-лист також видані відповідно до умов поставки за базисом «CIF». Такі ж умови поставки зазначені в специфікаціях №№1,2,3,4 до контракту. На умовах поставки за базисом «CIF» продавець зобов`язаний забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Проте, документів про страхування товару декларант не надав. З метою випуску товарів у вільний обіг позивач сплатив до бюджету митні платежі, визначені у зв`язку із коригуванням митної вартості, в загальній сумі 232' 089,79 грн. За правилами частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі. Частиною першою статті 54 МК встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК). Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Таке застосування наведених норм узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19). Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач подав для митного оформлення документи, які підтверджували задекларовану за основним методом (за ціною контракту) митну вартість, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових не містила розбіжностей, відповідає обставинам у справі. Суди встановили, що додатковою угоду від 06.12.2018 до контракту від 25.09.2018 №25/09 умови поставки товару були змінені з «CIF-Чорноморськ» на «CFR-Чорноморськ». Можливість зміни умов поставки передбачена в зазначеному контракті. Відповідно до Правил «Iнкотермс» в редакції 2010 року умови поставки за базисом «CIF» передбачають сплату продавцем вартості товару та фрахту, а також обов`язок щодо морського страхування товару. Натомість, умови поставки за базисом «СFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що надані Товариством документи не підтверджують всіх складових, які повинні бути враховані при визначенні митної вартості, а саме: витрат на страхування товару -як на підставу для прийняття рішення від 31.01.2019 № UA500000/2019/000220/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 01.02.2019 № UA500090/2019/00004 , суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали безпідставними. У цьому контексті суди попередніх інстанцій також цілком обґрунтовано відхилили довід відповідача, що зміна умов поставки вплинула на ціну контракту, оскільки така зміна не супроводжувалася збільшенням складових ціни товару чи числових значень складових ціни товару. Доказів того, що у зв`язку із зміною умов поставки сторони контракту змінили і ціну товару, відповідач не надав. Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних ЄАІС ДФС, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є значно більшим. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. У зв`язку з наведеним рішення від 31.01.2019 №UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації від 01.02.2019 №UA500090/2019/00004 є протиправними та підлягають скасуванню. Зобов`язання судом відповідача здійснити митне оформлення товару на підставі даних митної декларації від 21.01.2019 №UA500090/2019/000678 відповідає критерію ефективності судового захисту порушеного права, вимога щодо якого висновується з норм статті 13 Конвенції про права людини і основоположні свободи та частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС). Довід відповідача в касаційній скарзі про втручання суду у дискрецію контролюючого органу безпідставний. Дискреційні повноваження презюмують правомірну поведінку суб`єкта владних повноважень. Встановивши, що поведінка суб`єкта владних повноважень неправомірна, суд .з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, як складової завдання адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС може зобов`язати суб`єкта владних повноважень діяти у публічних правовідносинах з особою, право якої порушено, відповідно до вимог закону. Та обставина, що товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією від 04.03.2019 №UA500090/2019/003097 в порядку, встановленому частиною сьомою статті 55 МК (зі сплатою позивачем різниці між сумою митних платежів, визначених декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно із скоригованою митною вартістю, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК) (на це посилається Митниця в касаційній скарзі), не є перешкодою для відновлення порушеного права позивача у зазначений спосіб. Встановлений частиною сьомою статті 55 МК порядок випуску товару у вільний обіг застосовується у разі незгоди декларанта з рішенням контролюючого органу щодо коригування митної вартості. При цьому з випуском товару у вільний обіг митне оформлення на закінчено. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої статті 55 МК декларант та контролюючий орган протягом визначених в них строків можуть вчиняти дії щодо остаточного узгодження митної вартості. Оскарження позивачем рішення про коригування митної вартості в межах 80-денного строку, впродовж якого він згідно з частиною восьмою статті 55 МК мав право надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (позивач звернувся до суду з позовом 08.04.2019), свідчить про те, що можливість закінчення митного оформлення за митною декларацією від 04.03.2019 №UA500090/2019/003097 втрачена. Згідно з частиною п`ятою статті 255 МК митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (в тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Частини дев`ята та десята статті 55 МК передбачають виконання таких митних формальностей, як прийняття органом доходів і зборів за результатами розгляду додатково наданих декларантом документів письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості або про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів; повернення (вивільнення) або реалізацію фінансової гарантії. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим критеріям. З приводу доводів Митниці про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то ці порушення у розумінні положень частини другої статті 353 КАС не є такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення, адже вони не призвели до унеможливлення встановлення обставин у справі. Відповідно до частини другої статті 351 КАС порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Доводи відповідача, ідентичні наведеним у відзиві на позовну заяву, та докази на їх підтвердження пред`являлися Митницею під час апеляційного перегляду справи. Цим доводам та доказам судом апеляційної інстанції надана належна правова оцінка. З приводу доводу Митниці щодо порушення судом першої інстанції частини шостої статті 12 КАС у зв`язку за правилами спрощеного позовного провадження колегія суддів зазначає таке. Частиною шостою статті 12 КАС передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС висновується, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У свою чергу, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії малозначних прийняті до розгляду справи, крім справ, які підлягають виключному розгляду в порядку загального позовного провадження. Заявлені у цій справі позовні вимоги не відносяться до жодної з категорій справ, для яких згідно з частиною четвертою статті 12 КАС розгляд за правилами загального позовного провадження, є обов`язковим. Cума, повернення якої, згідно з доводами Митниці, будуть стосуватися вимоги позивача за наслідками розгляду цієї справи (232' 089,79 грн), не перевищує встановлену пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС граничну межу майнових вимог (п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), оскільки позов у цій справі заявлено у 2019 році, а станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII). Суд першої інстанції не порушив норми частин четвертої, шостої статті 12 КАС, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження. За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Відповідно до частини першої статті 52 КАС та постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 здійснено процесуальну заміну відповідача на Одеську митницю Держмитслужби, як правонаступника Одеської митниці ДФС. Керуючись пунктом статтями 52, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЄ.А. Усенко В.П. Юрченко М.М. Гімон