Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3901/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3901/19 Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 04 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Платаш В.О., представника відповідача: Кундиловської М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина Короткий зміст позовних вимог. В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.11.2019 року №Ф-3023-53 зі сплати боргу по єдиному соціальному внеску; зобов`язати відповідача скасувати нараховану позивачу недоїмку зі сплати ЄСВ у розмірі 16 140,27 грн., про що внести відповідну інформацію до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2020 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила апеляційний суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення, прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №572 від 03.11.2011 року. На даний час у Єдиному реєстрі адвокатів України наявні відомості про адвоката ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ГУ ДФС у Хмельницькій області в реєстраційних даних системи податкового обліку було встановлено позивачу ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат). ОСОБА_1 у червні 2019 року звернувся до Ради адвокатів Хмельницької області з заявою про зупинення адвокатської діяльності. Листом від 12.06.2019 року №173/0/2-19 позивача повідомлено, що відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не можуть бути внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, оскільки у Єдиному реєстрі взагалі відсутні відомості про адвоката ОСОБА_1 , відтак після подання відомостей про адвоката до ЄРАУ Радою адвокатів Хмельницької області буде внесена інформація про зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. У подальшому, за заявою позивача, відомості про нього були внесені до реєстру і дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю була зупинена згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 27.08.2019 року. У той же час, Головним управлінням Державної податкової служби України у Хмельницькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 року №Ф-3023-53 зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 16 140,27 грн., яку позивачем отримано 17 листопада 2019 року. Недоїмка нарахована у зв`язку з несплатою єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність в якості адвоката за період з другого кварталу 2017 по другий квартал 2019 року. Позивач, вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) самозайнята особа-платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За визначення наведеним у пункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України "працівник"-це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність-незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за № 2464-VІ. Згідно п.31 ст.1 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи. Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.1, 5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (пункт 1); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5). Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Тобто платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, незалежно від отримання доходу (прибутку). При цьому особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони одночасно були найманими працівниками у роботодавців, визначених п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464. Таким чином, з викладених вище обставин встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС у Хмельницікій області а як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатська діяльність), на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №572, виданого 03 листопада 2011 року Хмельницькою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів. Матеріалами справи підтверджено, що позивач є самозайнятою особою в розумінні підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Відповідно до статті 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз.2 п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ). У частині 2 статті 9 Закону № 2464-VІ зазначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 3 статті 9 Закону № 2464-VІ). Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 260/358/19, від 27 травня 2020 року у справі №560/4304/18 та від 17 червня 2020 року у справі №400/2263/19. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 за № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 за № 508/26953 (надалі по тексту також Інструкція). У пункті 10 розділу ІV вказаної Інструкції, яка містить аналогічні положення що й частина 3 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзац 5 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ). Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Водночас, згідно пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. 10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ № 422). Наказом № 422 врегульовано, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Крім того, наказ № 422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників. Отже, коли платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів мають право надсилати (вручати) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Як вбачається з матеріалів справи, в спірний період з січня 2017 року по серпень 2019 включно, позивач мав статус самозайнятої особи, а відтак відповідачем правомірно винесено спірну вимогу про сплату боргу з єдиного внеску. Стосовно доводів позивача щодо нездійснення адвокатської діяльності, колегія суддів зазначає, що відповідно до витягу з реєстру адвокатів ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до рішення №69 від 28.10.2011. При цьому, право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі заяви згідно п.1. ч.1 ст. 31 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 27.08.2019. За наведених обставин, позивачем не надано належних та допустимих доказів нездійснення адвокатської діяльності в період з січня 2017 року по 27 серпня 2019 року. З огляду на вищезазначене, колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Ф-3023-53 від 11.11.2019 на суму 16 140,27 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 листопада 2020 року. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.