Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10203/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10203/20 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «АЛІТ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 № 02112615050105, складене Головним управлінням ДПС у м. Києві, в частині порушення ТОВ «АЛІТ» пп.14.1.36, пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 ст. 14, п. 36.1, п. 36.3, п. 36.5 ст. 36, п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 975 650, 00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «АЛІТ» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Аліт". За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві складено акт від 11.01.2020 №13/26-15-05-01-05/30255335, яким встановлено порушення ТОВ "Аліт", зокрема, пп.14.1.36, пп. 14.1.27, пп.14.1.228 ст.14, п.36.1, п.36.3, п.36.5 ст.36, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 975 650,00 грн. На підставі висновків акта перевірки від 11.01.2020 №13/26-15-05-01-05/30255335 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 №02112615050105, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6 767 130, 00 грн. За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення, рішенням Державної податкової служби України від 23.04.2020 №14173/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 №02112615050105 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення в частині порушення ТОВ «АЛІТ» пп.14.1.36, пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 ст. 14, п. 36.1, п. 36.3, п. 36.5 ст. 36, п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2 975 650, 00 грн., необґрунтованим та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що висновки відповідача щодо неправомірності встановлення еквівалента у іноземній валюті та визначення порядку коригування вартості у зв`язку зі зміною курсу є безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують положення Цивільного кодексу України та суперечать офіційним роз`ясненням судової влади, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути визнаним протиправним та скасоване. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Згідно з п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід. Пунктом 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Також, пунктом 3 цього ж положення встановлено, що прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Як свідчать матеріали адміністративної справи, у ході проведення перевірки ТОВ "АЛІТ" відповідачем було встановлено, що ТОВ «АЛІТ» відповідно до бухгалтерського рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» до складу інших витрат віднесено витрати щодо коригування заборгованості у розмірі 2 975 650 грн., яке було здійснено: - відповідно до договору поставки № 07/06-01 від 07.06.2016, укладеного між ТОВ «АЛІТ» (покупець) та ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс» (постачальник), відповідно до умов якого: постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити; перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару та підписання видаткової накладної; оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів згідно з реквізитами постачальника на умовах попередньої оплати після надання рахунку-фактури; - відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.11.2016 до договору № 07/06/01 від 07.06.2016, відповідно до якої: постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі поставити партіями (передати у власність) покупцеві товар; кожна партія товару визначається окремою специфікацією на таку партію, в якій зазначається ціна, кількість, асортимент, строки поставки даної партії товару. Згідно з даною угодою сторони домовилися, якщо на момент здійснення покупцем оплати за видатковою накладною, яка завершує всю поставку за даним договором, відповідно до встановленого рахунку курс гривні по відношенню до євро збільшиться від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації, то сума (вартість товару), зазначена у таких специфікаціях, перераховується та визначається за наступною формулою: S1=S0*A1/A0, де S1- сума у гривнях, що підлягає сплаті згідно специфікації; S0 - загальна початкова сума специфікації у гривнях на дату складання цієї специфікації; А1 - вартість у гривнях одного євро за курсом зафіксованого за середнім курсом між купівлею та продажем зазначеним на міжбанківському валютному ринку України, в день здійснення покупцем оплати за видатковою накладною, яка завершує всю постаку за даним договором; А0 - вартість у гривнях одного євро на дату підписання цієї специфікації. Під завершенням поставки за договором сторони розуміють, що постачальник може поставляти товар за договором частинами, які супроводжуються окремими видатковими накладними, а датою поставки усього товару (завершення поставки) за договором буде вважатися дата здійснення покупцем останньої оплати по видатковій накладній на останню частину товару за даним договором. Таким чином, у зв`язку з перерахунком ТОВ "АЛІТ" заборгованості за товари, вартість товарів збільшилась на 2 975 650, 00 грн. Позивачем надано суду копії укладених з контрагентом договорів, специфікацій та видаткових накладних. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, поставка товару відповідно до умов договору №07/06-01 від 07.06.2016, укладеного між ТОВ «АЛІТ» (покупець) та ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс» (постачальник) здійснювалась окремими частинами протягом 2016-2017 років. Разом з тим, коригування заборгованості за договором на всю партію переданого ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс» на користь позивача товару відбувалось на момент останньої оплати частини товару у 2018 році. Тобто, за 2016-2018 товари були отримані та оплачені товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІТ", але лише у 2018 році відбулось коригування оплати всіх партій товару і не по курсу на день кожної окремої оплати партії товару, а по курсу станом на 08.02.2018. При цьому, дослідивши зміст додаткової угоди № 1 від 21.11.2016 до договору № 07/06/01 від 07.06.2016 колегією суддів встановлено, що дійсно вказана угода містить положення щодо перерахунку вартості товару у разі збільшення курсу гривні по відношенню до євро від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що додаткова угода не містить умов стосовно перерахунку вартості товару у зворотному випадку, тобто в разі зменшення курсу гривні по відношенню до євро від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації. За таких обставин, вказані обставини не можуть свідчити про правомірність дій позивача щодо здійснення відповідних коригувань, а прямо свідчать про намагання позивача зменшити податкове навантаження на підприємство, оскільки коригування відповідної ціни по курсу станом на дату передачі окремої партії товару не здійснювалось, а здійснювалось станом на 08.02.2018, хоча такий товар постачався ще у 2016-2017 роках. При цьому, колегія суддів зазначає, що оплата товару за договором поставки №07/06-01 від 07.06.2016 здійснювалась у гривнях, що позивачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Частинами першою і другою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до статті 198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором. Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України. Як зазначено на сторінці 41 акта перевірки, у ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість за товари була відображена у валюті - гривня. Отже, враховуючи, що оплата товару згідно з договором поставки № 07/06-01 від 07.06.2016 була здійснена у гривнях, поставка та оплата такого товару здійснювалась частинами протягом 2016-2018 років, договором № 07/06-01 від 07.06.2016 та додатковою угодою до нього не передбачено умов стосовно перерахунку вартості товару в разі зменшення курсу гривні по відношенню до євро від курсу, зазначеного у кожній відповідній специфікації, то коригуючи вартість усього товару станом на 08.02.2018 позивач діяв недобросовісно, намагаючись таким чином зменшити податкове навантаження, оскільки сума витрат позивача начебто збільшилась на 2 975 650, 00 грн. Таким чином, ТОВ «Аліт» неправомірно було віднесено до складу інших витрат суму в розмірі 2 975 650 грн., що вплинуло на визначення фінансового результату на 2018 рік та штучно спричинило зменшення навантаження по сплаті податків для ТОВ «Аліт». Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.02.2020 № 02112615050105, а вимоги позивача щодо визнання його протиправним та скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТ» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 25.11.2020.