Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6218/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 р. Справа № 520/6218/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року (суддя Бадюков Ю.В.; м. Харків) по справі № 520/6218/2020 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі по тексту відповідач, Департамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі по тексту третя особа, ОСОБА_3 ), в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 07.05.2020 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 07.05.2020 року про реєстрації місця проживання будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є Орендарем житлового будинку літ. Ж-2 загальною площею 352 кв. м., житловою площею 138 кв. м. з надвірними будівлями та земельною ділянкою, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди б/н від 23.02.2018 року, укладеного із ОСОБА_4 . Пунктом 3.3. цього договору визначено, що після закінчення терміну оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна із сторін оренди у термін 30 (тридцяти) календарних діб до закінчення договору оренди письмово не повідомить про намір його розірвати, то термін оренди автоматично продовжується на 1 календарний рік. Вказав, що жодних повідомлень про намір розірвати договір оренди не надходило, отже договір є пролонгованим на зазначений у п. 3.3. строк, а сам договір є чинним, не розірваний та не визнаний судом недійсним. Рішення Апеляційного суду Харківської області суду по справі №638/2648/17-ц від 14.03.2019 не є правомірною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, оскільки ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 03.04.2019 виконання рішення Апеляційного суду Харківської області по справі №638/2648/17-ц від 14.03.2019 було зупинено. Крім того, як вказує позивач, постановою Верховного Суду України №638/2648/17-ц від 09.10.2019 було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5 , а рішення Дзержинського районного суду було залишено в силі. Вказує, що зазначеними рішеннями владного суб`єкта порушені права позивача, відтак вони підлягає скасуванню. Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні через необґрунтованість та безпідставність. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Скасовано рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 07.05.2020 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, 6-й пов., м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 40214227) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що Управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради 07.05.2019 було розглянуто заяву - ОСОБА_6 , нового власника житла за адресою: АДРЕСА_1 , про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю підстав для припинення права користування житловим приміщенням, а саме: у зв`язку з його відчуженням. До заяви були додані документи, що підтверджують відчуження житла, а саме: Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 165202473 від 27.04.2019 та постанова Харківського апеляційного від 14.03.2019 по справі № 638/2648/17, відповідно до резолютивної частини якої визнано та поновлено порушене право власності ОСОБА_6 на житловий будинок літ. «Ж-2» з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . За результатом розгляду заяви та доданих до заяви документів, відповідно до вимог частини 2 статті 7 Закону та пункту 26 Правил, 07.05.2019 відділом реєстрації було прийняте рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою. Відповідач вважає, що ОСОБА_6 , в розумінні Закону № 1382-ІV та Правил реєстрації місця проживання, як власник житлового будинку, був наділений правом звернутися до відділу реєстрації із заявою та необхідними документами щодо зняття з реєстрації місця проживання позивача. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач є Орендарем житлового будинку літ. Ж-2 загальною площею 352 кв. м., житловою площею 138 кв. м. з надвірними будівлями та земельною ділянкою, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди б/н від 23.02.2018 року, укладеного із ОСОБА_4 . Як зазначено у п. 1.5 договору, об`єкт оренди па дату укладення договору належить орендодавцю на праві власності згідно договору дарування від 21.11.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В.С., за реєстровим № 4609. Пунктом 2.1. договору встановлено, що об`єкт оренди передається Орендарю для проживання. Пунктом 3.1. зазначеного Договору встановлено, що термін оренди складає один календарний рік з моменту прийняття Орендарем об`єкту оренди. Пунктом 3.3. цього договору визначено, що після закінчення терміну оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна із сторін оренди у термін 30 (тридцяти) календарних діб до закінчення договору оренди письмово не повідомить про намір його розірвати, то термін оренди автоматично продовжується на 1 календарний рік. 12.03.2018 року Департаментом реєстрації Харківської міської ради було у встановленому законодавством порядку здійснено реєстрацію місця проживання за адресою зазначеного житлового будинку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 820/11150/15 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Хафусової В. В. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 20 серпня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявою від 03 серпня 2015 року для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , зобов`язано Харківське міське управління юстиції розглянути заяву ОСОБА_7 та документи, та здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності приватна, за ОСОБА_7 . У лютому 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Михайлової Я. О., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , треті особи: Харківська районна державна адміністрація Харківської області (далі Харківська РДА Харківської області), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. (далі приватний нотаріус ХМНО Луценко В. С.), приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І., про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, визнання договорів дарування житлового будинку недійсними, визнання права власності на житловий будинок та вселення. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року у позові ОСОБА_6 відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано дублікат свідоцтва від 06 березня 2015 року, яке посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., зареєстроване в реєстрі за № 294 та видане 30 липня 2015 року недійсним. Запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13919211 щодо реєстрації за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 скасовано. Визнано договір дарування житлового будинку літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , недійсним. Запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17535961 щодо реєстрації за ОСОБА_8 права власності на житловий будинок літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано. Визнано договір дарування житлового будинку літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , недійсним. Запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17537496 щодо реєстрації за ОСОБА_10 права власності на житловий будинок літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано. Визнано договір дарування житлового будинку літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2016 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , недійсним. Запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17538540 щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 скасовано. Визнано право власності на житловий будинок літ. «Ж-2» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 . Поновлено порушене право ОСОБА_6 користування будинком АДРЕСА_1 та вселено ОСОБА_6 у житловий будинок АДРЕСА_1 . У іншій частині позов залишено без задоволення. Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 15.04.2019 р. відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 638/2648/17-ц та зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі. 27 квітня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46685400 від 27.04.2019 державним реєстратором КП "Постачальник послуг" Солоніцевської селищної ради Харківської області здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в літ. "Ж-2", за ОСОБА_6 . В якості підстави виникнення права власності зазначено: договір купівлі-продажу № 1019 від 05.02.2008, постанова Апеляційного суду Харківської області від 14.03.2019 № 638/2648/17 (а.с. 54). 02.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради були зареєстровані ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 21.05.2019 р. - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 01.11.2019 року ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова № 12-0002382-2020 від 09.06.2020 р. Управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради 07.05.2019 р. розглянуто заяву від 07.05.2019 року ОСОБА_6 , про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви були додані копії документів: Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 165202473 від 27.04.2019 та постанова Харківського апеляційного суду від 14.03.2019 по справі № 638/2648/17. За результатом розгляду заяви та доданих до заяви документів, відповідно до вимог частини 2 статті 7 Закону та пункту 26 Правил, 07.05.2019 р. відділом реєстрації було прийняте рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду України №638/2648/17-ц від 09.10.2019 р. Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задоволено. Постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасовано. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року, яким у позові ОСОБА_6 відмовлено, залишено в силі. Вважаючи свої права порушеними спірним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 15.04.2019 р. у цивільній справі № 638/2648/17-ц було зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, яка стала підставою для прийняття відповідачем оскарженого рішення, до закінчення касаційного провадження у справі. У зв`язку з цим та враховуючи відсутність доказів припинення договору оренди б/н від 23.02.2018 року, укладеного ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зняття позивача з реєстрації місця проживання, а тому рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 07.05.2020 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є протиправним. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч. 3 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Суб`єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (п.7 ч.1 ст.4) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За визначенням в ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Виходячи із змісту вказаних правових норм, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. При цьому є недостатнім поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його рішення, дії чи бездіяльність. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів. В даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу зняття з реєстрації місця проживання, не носять публічно-правового характеру, а стосуються права позивача на вказане вище майно, пов`язуються позивачем з порушенням його права на користування житловим приміщенням, тобто цивільного майнового права. Отже, цей позов подано на поновлення права ОСОБА_1 у сфері житлових відносин. При цьому, як свідчать матеріали справи, на час винесення відповідачем спірного рішення за заявою ОСОБА_6 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі постанови Апеляційного суду Харківської області по справі № 638/2648/17 від 14.03.2019 (а.с. 54), тобто вказане судове рішення було виконано, не зважаючи на наявність ухвали Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 15.04.2019 р. у справі № 638/2648/17-ц якою було зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі. Таким чином, правовідносини у справі виникли внаслідок реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок, тобто випливають із цивільно-правових відносин. Той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий. У свою чергу, саме у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із ч.4 ст.11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України). На підставі ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа №21-6551а15), від 02 березня 2016 року (справа №6-14цс16), Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (справа №826/13571/17), від 27 лютого 2019 року (справа №826/15089/17). При цьому, апеляційний суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України", в якому Суд, зокрема зазначив, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі "Zand v. Austria" ("Занд проти Австрії") визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів". З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем немає жодних правовідносин, які б мали ознаки публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, оскільки існує спір про право, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства. Дана справа, виходячи з суб`єктного складу сторін та суті спору, підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 по справі № 520/6218/2020 - скасувати. Провадження у адміністративній справі № 520/6218/2020 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, в зв`язку з чим, він має право звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова