Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11434/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 р.Справа № 520/11434/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/11434/2020 за заявою Акціонерного товариства "Альфа-банк" про заміну стягувача у виконавчому документі, ВСТАНОВИВ 28.08.2020 до Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (стягувача) із заявою, в якій просив замінити стягувача - Акціонерне товариства АТ "УКРСОЦБАНК" у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. №24187 від 31.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №817/4-27/29/8-014 від 26.02.2008, що виникла перед Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" в розмірі 60 069,93 (шістдесят тисяч шістдесят дев`ять) дол. США 93 цента на правонаступника Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (ЄДРПОУ: 23494714. МФО 300346. п/р № IBAN НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100). В обґрунтування вимог заяви зазначив, що з 26.11.2019 правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», внаслідок чого заявник є правонаступником сторони стягувача у вказаному виконавчому написі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року заяву представника Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" про заміну стягувача у виконавчому документі - задоволено. Замінено вибулого стягувача - Акціонерне товариство АТ "УКРСОЦБАНК" у виконавчому написі №24187 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №817/4-27/29/8-014 від 26.02.2008, що виникла перед Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" в розмірі 60069,93 (шістдесят тисяч шістдесят дев`ять) дол. США 93 цента на його правонаступника Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК"(ЄДРПОУ: 23494714. МФО 300346. п/р № IBAN НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська. 100). ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаною ухвалою, подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального права та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі № 520/11434/2020 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну стягувача в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції в порушення принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи, не було повідомлено її як боржника про дату та час судового засідання по даній справі, хоча приписами ст. 379 КАС України передбачено розгляд даної категорії справ з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Щодо порушень судом норм матеріального права вказує, що між нею та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» 26.02.2008 року було укладено кредитний договір №817/4-27/29/8-014 (далі Договір), з метою забезпечення виконання якого між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язків за вказаним договором, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» звернувся до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про розірвання Договору про стягнення заборгованості. За результатами розгляду вказаного позову постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків рішенням від 03.03.2010 у справі №1362/09 задовольнив позовну заяву в повному обсязі та стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором від 26.02.2008 у сумі 322 404,28 грн, кредитний договір розірвано. На виконання вказаного рішення 21.12.2010 року Дніпровським районним судом м.Києва у справі №6-2107/10 видано виконавчий лист, на підставі якого стягувач звернувся до ВДВС Харківського РУЮ в Харківській області із заявою про примусове виконання рішення суду, у зв`язку з чим, нерухоме майно, передане в іпотеку було реалізовано на прилюдних торгах. Після чого, як вказує апелянт, постановою державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ в Харківській області виконавче провадження було закрито. Отже, з огляду на викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.09.2020 №815/2451/14, вказує, що застосування до спірних правовідносин приписів ч.1 ст. 379 КАС України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» не є можливим, оскільки станом на час звернення заявника до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження було закрито. Також зазначила, що про існування виконавчого напису №24187 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 їй стало відомо після отримання оскаржуваної ухвали від 08.09.2020. Вказує, що даний виконавчий напис містить інформацію про стягувача Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» з яким боржник ОСОБА_1 не укладала кредитний договір №817/4-27/29/8-014 від 26.02.2008, крім того виконавчий напис містить посилання на періоди заборгованості за цим кредитним договором, який розірвано вищевказаним рішенням від 03.03.2010 постійно діючого Третейського суд при Асоціації українських банків у справі №1362/09. З огляду на викладене просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції від 08.09.2020, якою задоволено заяву АТ «Альфа Банк» про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса. Заявник, в поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної скарги відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020. Пояснив, що по-перше, твердження апелянта про неповідомлення її судом першої інстанції про дату та час судового засідання не відповідає дійсності, оскільки судом, на виконання вимог ст. 124 КАС України, було направлено ОСОБА_1 судову повістку на адресу вказану в заяві про заміну стягувача. Щодо твердження апелянта про недоведення факту правонаступництва від Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» на ПАТ «УКРСОЦБАНК», зазначив, що факт зміни типу акціонерного товариства з АКБ на ПАТ засвідчено в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2010 у справі №6-210/10, про що зазначає і сама апелянт в апеляційній скарзі. У зв`язку з чим, вважає, що судами вже встановлений факт правонаступництва ПАТ «УКРСОЦБАНК» від Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», що також спростовує твердження апелянта про неукладення договору №817/4-27/29/8-014 від 26.02.2008 з ПАТ «УКРСОЦБАНК». З приводу тверджень апелянта, що згідно ст. 379 КАС України заміна сторони можлива лише при відкритому виконавчому провадженні та не може застосовуватись у даному випадку при заміні стягувача за виконавчим написом, зазначив, що не погоджується з ним, оскільки приписи ст. 379 КАС України можуть застосовуватись до спірних правовідносин, про що, зокрема, зазначено і в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №643/4902/14-ц, за змістом якої наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору. З урахуванням викладеного, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що предметом розгляду даної справи є питання заміни сторони стягувача, а не питання оскарження виконавчого напису нотаріуса, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. ОСОБА_1 в наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях вказує, що законодавством не передбачено заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса при відсутності виконавчого провадження, що підтверджується доданою до цих пояснень копією листа Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків), відповідно до якого 20.01.2012 державним виконавцем, на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис за реєстраційним номером 24187 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту № 817/4-27/29/8-014 від 28 лютого 2008 року в розмірі 60 069,93 доларів США. 10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" та єдиним акціонером АТ "УКРСОЦБАНК" затверджено рішення про реорганізацію АТ "УКРСОЦБАНК" шляхом приєднання до АТ " АЛЬФА-БАНК ", Внаслідок приєднання АТ "АЛЬФА-БАНК" (далі - Новий кредитор) стало правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК" З долучених до заяви доказів вбачається, що 21.11.2019 року рішенням Спільних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" та АТ "УКРСОЦБАНК", оформленим протоколом №1/2019, затверджено нову редакцію Статуту АТ "АЛЬФА-БАНК" , що підтверджується копією витягу зі Статуту АТ "АЛЬФА-БАНК" в новій редакції від 21.11.2019 року, яка міститься в матеріалах справи. Відповідно до підпункту 2) пункту 1.2 Статуту АТ "АЛЬФА-БАІІК" (нова редакція від 21.11.2019 року) судом встановлено, що АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ "УКРСОЦ БАНК" на підставі передавального акту, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ "УКРСОЦБАНК" (рішення №5/2019 від 15.10.2019 року) та рішенням Загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" (протокол № 4/2019 від 15.10.2019 року), відповідно до якого до АТ "АЛЬФА-БАНК" були передані все майно, права і зобов`язання АТ "УКРСОЦБАНК". 26.11.2019 року НБУ погодив Статут АТ "АЛЬФА-БАНК" (нова редакція від 21.11.2019 року). 28.11.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С. здійснив реєстраційну дію №10681050156055612 - державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, змін статутного або складеного капіталу та змін складу або інформації про засновників, якою зокрема провів державну реєстрацію Статуту АТ "АЛЬФА- БАНК" (нова редакція від 21.11.2019 року), що підтверджується копією Витягу з ЄДРЮОФОПГФ № 1006059491 від 06.12.2019 року (а.с. 6). На підставі викладеного, враховуючи, що АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК", представник АТ "АЛЬФА-БАНК" звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі. Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з наявності, передбачених ч.4 ст. 379 КАС України та ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для задоволення заяви представника Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (стягувача) та заміни вибулого стягувача - Акціонерне товариство АТ "УКРСОЦБАНК" у виконавчому написі №24187 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами 1 та 2 статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини 5 статті 15 цього Закону встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням. До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац 2 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII). Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року по справі № 2-а-1710/11 та від 07.03.2019 по справі №617/7748/12, від 08 серпня 2019 року у справі № 127/2-а-11792/11. Як встановлено судом апеляційної інстанції з копії листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 13.10.2020 №57050, наданого апелянтом до суду, на примусовому виконанні в Харківському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження №28588062 з примусового виконання виконавчого листа від 03.03.2011 по справі №6-2107/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» суми боргу у розмірі 326028,33 грн. 08.09.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №28588062 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 27.09.2011 винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні №28588062 для встановлення початкової вартості арештованого майна: квартири АДРЕСА_1 . 20.01.2012 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ направлено до ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області, на підставі того, що згідно протоколу №303-02/321/11/і від 30.12.2011 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, Харківською філією приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція» реалізовано предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , та грошові кошти у розмірі 134 520, 00 грн перераховані на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла станом на час винесення вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Як вбачається із вищезазначеного листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 13.10.2020 №57050, згідно даних АСВП в спец-розділі містяться відомості про виконавче провадження №31158203 з примусового виконання виконавчого листа №6-2107/10 виданого 03.03.2011. Вказане виконавче провадження обліковується за Зміївським РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, має стан завершеного, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. 28.08.2020 року АТ «АЛЬФА-БАНК» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» на його правонаступника Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК». Таким чином, застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 379 КАС України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» не є можливим, оскільки на час звернення АТ «АЛЬФА-БАНК» із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, виконавче провадження № 28588062, в рамках якого, на виконання вимог договору, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ СР «УКРСОЦБАНК» № 817/4-27/29/8-014 від 28 лютого 2008 було реалізовано нерухоме майно ОСОБА_1 , що було предметом іпотеки, постановою державного виконавця від 20.01.2012 вже було закінчено, що підтверджується вищевказаним листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 13.10.2020 №57050. Вказана постанова державного виконавця від 20.01.2012 року про закінчення виконавчого провадження не скасована, заявником в судовому порядку не оскаржувалась, а, отже є чинною. Зважаючи на викладене, звернення АТ «АЛЬФА-БАНК» із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, яке на момент такого звернення закінчено, не може вважатися ефективним захистом порушених прав заявника, оскільки виконавче провадження вже завершено. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2020 року у справі №752/14995/18 (2-4606/10). Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні заяви АТ «АЛЬФА-БАНК» про заміну стягувача у виконавчому написі слід відмовити, оскільки така заява подана після настання відповідних обставин, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, яке не може бути розпочате знову, що у даному випадку унеможливлює здійснити заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, колегія суддів зазначає, що АТ «АЛЬФА-БАНК» не буде позбавлений права щодо повторного звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у разі скасування постанови від 20.01.2012 року, якою закінчено виконавче провадження. Посилання заявника у відзиві на апеляційну скаргу на правовий висновок Верховного Суду у справі №643/4902/14-ц, відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, є неприйнятними, оскільки як вбачається із вказаного правового висновку, спірні правовідносини в рамках розгляду вказаної справи стосувалися обставин, за яких рішення суду про задоволення вимог кредитора не було виконане боржником, в той час як в межах розгляду даної справи, вимоги кредитора було задоволено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно ОСОБА_1 ) та кошти було перераховано на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК», що підтверджується вищевказаним листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 13.10.2020 №57050. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (стягувача) та заміни вибулого стягувача - Акціонерне товариство АТ "УКРСОЦБАНК" у виконавчому написі №24187 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №817/4-27/29/8-014 від 26.02.2008, що виникла перед Акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК" в розмірі 60069,93 (шістдесят тисяч шістдесят дев`ять) дол. США 93 цента на його правонаступника Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК". Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі № 520/11434/2020 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" про заміну стягувача у виконавчому документі Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року по справі № 520/11434/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" про заміну стягувача у виконавчому документі - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 25.11.2020 року