Постанова 4816 № 583/2495/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м.Суми Справа №583/2495/16-ц Номер провадження 22-ц/816/2213/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Лебединський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Созонова Володимира Петровича на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2020 року у справі за заявою боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у складі судді Сидоренка Р.В., постановлену у м. Охтирка, в с т а н о в и в: 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Созонова В.П. звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 583/2495/16-ц, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області 04 листопада 2016 року, про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заява мотивована тим, що в листопаді 2018 року ОСОБА_2 виїхала працювати за кордон, а їх дочка стала проживати з батьком. Відповідно до рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 23 жовтня 2019 року № 267 та за нотаріально посвідченою заявою матері від 17 вересня 2019 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з батьком ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки, а виконавчий лист не підлягає виконанню. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Созонов В.П., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 583/2495/16-ц, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області 04 листопада 2016 року, на виконання рішення від 21 жовтня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апеляційна скарга мотивована тим, що стягувач за виконавчим листом - ОСОБА_2 проживає в іншій країні, малолітня ОСОБА_3 постійно проживає та перебуває на повному утриманні ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для стягнення на її користь аліментів на дочку. Доводить, що у боржника змінився обсяг прав та обов`язків по відношенню до дитини та по відношенню до стягувача і згідно з ст. 432 ЦПК України виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який підтримав скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня 2016 року, справа № 583/2495/16-ц, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, починаючи стягувати з 05 серпня 2016 року та аліменти сплачувати ОСОБА_2 (а.с. 47-48). 04 листопада 2016 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист на підставі рішення суду, справа № 583/2495/16-ц, в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 116-117). Постановою державного виконавця Лебединського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сумській області від 27 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 60727112 з примусового виконання виконавчого листа № 583/2495/16-ц, виданого 04 листопада 2016 року (а.с. 118-119). Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 23 жовтня 2019 року № 267 місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з батьком ОСОБА_1 (а.с. 125). Факт проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 підтверджується довідками з місця проживання, навчання та нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 про її згоду з визначенням місця проживання дочки з батьком (а.с. 88-93, 121-124). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Словосполучення «або з інших причин» стосується словосполучення «якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Іншими причинами, наприклад, може бути скасування чи зміна рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, коли виконавчий лист ще не виконаний. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Отже, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини). У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Як вбачається із заяви, підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 вказує те, що дитина - ОСОБА_3 проживає з ним, отже, відпали підстави для примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого документу, виданого в рамках цивільної справи № 583/2495/16-ц. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не навів у заяві доводів, які б стосувалися питань виконання судового рішення та виконавчого документа, врегульованих ст. 432 ЦПК України, та у справі немає доказів помилковості видачі виконавчого листа, невідповідності його змісту, формі, реквізитам такого документа, відсутності обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою. За змістом ст.181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Відповідно до норм Сімейного кодексу України, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Тобто, право на отримання аліментів на дитину має той із батьків, з ким проживає дитина. У випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, не проживає з нею, відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів. При цьому обов`язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється. Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Таким чином, питання щодо відкликання виконавчого документу може бути вирішено при розгляді у передбаченому законом порядку питання про припинення сплати ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3 . За встановлених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на те, що рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 серпня 2020 року, яке набрало законної сили 23 листопада 2020 року, ОСОБА_1 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 та від сплати заборгованості по аліментах, не впливає на законність оскаржуваної ухвали, оскільки апеляційний суд дає оцінку законності судового рішення на час його ухвалення, а на дату постановлення ухвали, яка переглядається, ОСОБА_1 мав обов`язок зі сплати аліментів, який припинився з набранням законної сили рішенням Лебединського районного суду Сумської області - 23 листопада 2020 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Созонова Володимира Петровича залишити без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко Т.А. Левченко