Постанова Одеський апеляційний суд № 522/13185/20

Номер провадження: 33/813/1344/20 Номер справи місцевого суду: 522/13185/20 Головуючий у першій інстанції Іванов В. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., при секретарі Фабіжевській Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №169778 від 01.08.2020р., ОСОБА_1 01 серпня 2020 року о 05.35 год., керував транспортним засобом автомобілем марки Ауді А6, д/н НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 3, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер», результат якого - 2,03 проміле алкоголю. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху (а. с. 3). Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн. (а. с. 71-72). Не погоджуючись з вказаною постановою суду, адвокат Румянцев О.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 84-89). Будучи належним чином завчасно повідомленими про місце і час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Румянцев О.Г. не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. При цьому, були проінформовані, що у разі неявки без поважних причин чи неповідомлення про причини неприбуття, справа може бути розглянута за відсутності учасників. Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тому, слід визнати, що скаржник самостійно розпорядився своїми процесуальними правами на власний розсуд та не з`явився в судове засідання не надавши доказів про причини неявки до суду апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його адвоката Румянцева О.Г., на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.9 а ПДР України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання пункту 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №169778 від 01.08.2020р. (а. с. 3); 2)висновком приладу «Drager», тест №7510, яким зафіксовано вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 в розмірі 2,03 проміле, дата проведення тесту - 01.08.2020р. о 06.26 год. (а. с. 4); 3)актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5); 4)письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а. с. 6); 5)письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 7); 6)відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції. Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, однак може бути доказом у справі лише у разі відповідності вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ОБ №169778 від 01.08.2020р., ОСОБА_1 01 серпня 2020 року о 05.35 год., керував транспортним засобом автомобілем марки Ауді А6, д/н НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 3, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер», результат якого - 2,03 проміле алкоголю. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху. Вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою, а його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 (а. с. 3) В зазначеному протоколі чітко викладено суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначено пункт Правил дорожнього руху України, який був порушений та норму КУпАП, якою встановлено адміністративна відповідальність. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим та недостовірним доказом по справі, тому що в ньому не зазначено про наявність свідків, їх особисті дані та відсутні їх підписи, оскільки факт наявності двох свідків, їх імена, особисті дані та їх пояснення зафіксовано на окремому аркуші - письмових поясненнях свідків (а. с. 7). Зазначене апеляційний суд не може визнати підставою для скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року та закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В даному випадку вказані доводи апелянта не мають суттєвого правового значення та не впливають на факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони 01 серпня 2020р. о 06.26 год. були свідками того, як ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», який показав 2,03 проміле алкоголю, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився (а. с. 7). Таким чином, апеляційний суд в силу вимог ст. ст. 251-252 КУпАП визнає протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №169778 від 01.08.2020р. та письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належними, допустимими та достовірними доказами по справі. Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Апеляційним судом був досліджений наданий працівниками патрульної поліції відеозапис з нагрудних відеокамер, з якого чітко вбачається, що працівники поліції докладно та чітко роз`яснили ОСОБА_1 суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, далі останньому в присутності двох свідків, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», поліцейський проінформував про порядок застосування спеціального технічного засобу, ОСОБА_1 без вагань погодився пройти огляд, після чого було зафіксовано в його організмі вміст алкоголю у розмірі 2,03 проміле, будь яких заперечень щодо результатів огляду на місці зупинки ОСОБА_1 не надавав, підтвердив, що дійсно вживав спиртні напої та не заперечував факту перебування в стані алкогольного сп`яніння. Зазначений відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, надання поліцейським до суду доказів є виконанням покладеного на нього обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів. Зазначений відеозапис стосується ОСОБА_1 , дії якого на ньому зафіксовані, та переданий до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 отже він зроблений з метою забезпечення доказів у справі відповідно до ст. 251 КУпАП. Обсяг запису відображає із достатньою повнотою стан водія, його поведінку та дотримання працівниками поліції вимог закону. Доказів, що цей відеозапис сфальсифіковано чи на ньому відображено інші обставини, матеріали справи не містять. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції, є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. Крім того, підтверджує обставини, викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення, та обґрунтовано взятий судом до уваги. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, визначено ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок). Згідно вимог Інструкції, за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Таким чином, апеляційний суд відноситься критично до доводів апеляційної скарги, та не приймає їх до уваги, відносно того, що працівники поліції не надали сертифікат відповідності та свідоцтво про перевірку робочого стану приладу «Драгер», оскільки зазначені документи працівники поліції надають лише на вимогу, а 01 серпня 2020 року, під час огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не вимагав надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу «Драгер». Крім того, будь яких клопотань про витребування вищезазначених документів не надходило і до апеляційного суду. Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги, відносно того, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його право на проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Згідно із відеозаписом з нагрудних камер поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», поліцейський проінформував про порядок застосування спеціального технічного засобу, після чого було зафіксовано 2,03 проміле алкоголю в його організмі, будь яких заперечень щодо результатів огляду ОСОБА_1 не надавав,з результатами погодився, підтвердив, що дійсно вживав спиртні напої та не заперечував факту перебування в стані алкогольного сп`яніння. Отже, ОСОБА_1 скористався своїм правом вибору та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», з результатами якого погодився. Тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням чинного законодавства, а тому є недійсним, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам . Щодо доводів апеляційної скарги, відносно того, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VII виключається адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018р., яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції «Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції». Відповідно до п. 6 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акту, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м`яка, ніж адміністративна. Між тим, Законом України від 22.11.2018р. №2617 VIII, який набрав чинності з 01 липня 2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КУпАП, була посилена. Ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку, передбаченого ст. 286-1 КУпАП Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а навпаки посилена (криміналізована). Відповідно до положень ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 8 КУпАП Закон України від 22.11.2018р. №2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст. 130 КУпАП не має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, які були вчинені до 01 липня 2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01 липня 2020 року, згідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відповідній редакції цього Закону, які діяли до 01 липня 2020 року. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 17 червня 2020 року внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018р. №2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цього Закону, якими запроваджено нову редакцію ст. 130 КУпАП та доповнено КК України статтею 286-1. Отже, з 03 липня 2020 року ст. 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом №2617-VIII. Таким чином, на теперішній час, в тому числі і станом на 01 серпня 2020 року - дата вчинення ОСОБА_1 правопорушення, стаття 130 КУпАП діє в тій редакції, що діяла і до 01 липня 2020 року. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, оскільки водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Тому, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький