Постанова 4812 № 489/5000/20

25.11.20 22-ц/812/1960/20 Справа №489/5000/20 Головуючий суду першої інстанції - Коваленко І.В. Провадження №22-ц/812/1960/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2020 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання - Біляєвою В. М., за участі: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2020 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 про забезпечення її позову до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, У С Т А Н О В И В: 15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 подала до суду вказаний позов, у якому просила встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2004 року по липень 2020 року, визнати майно спільною сумісною власністю: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку за вказаною адресою із кадастровим номером 4810136900:01:015:0028, усе рухоме майно, яке знаходиться в будинку і на території земельної ділянки, визнати за нею право власності на Ѕ частку спільного майна. Того ж дня ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та розташований на ній житловий будинок, а також на все рухоме майно, яке знаходиться у житловому будинку та на земельній ділянці. Обґрунтовуючи свою заяву, позивач вказувала, що відповідач, у володінні якого залишається зазначене майно, має можливість його реалізувати або знищити, що ускладнить у майбутньому виконання судового рішення та ефективний захист її законних прав. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху у зв`язку з тим, що позивач не зазначила у позовних вимогах перелік рухомого майна, яке вона просить поділити. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 138,6 кв.м, а також земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,0344 га із кадастровим номером 4810136900:01:015:0028. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про накладення арешту на рухоме майно відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, а тому є доцільним накладення на нього арешту, оскільки викладені позивачем обставини належним чином обґрунтовують доцільність такого заходу забезпечення позову. Що ж стосується рухомого майна, то, на думку суду, на нього не можна накласти арешт, бо ОСОБА_3 не вказала, яке саме майно вона мала на увазі, його вартість та власника. Не погодившись з ухвалою суду в частині відмови у накладенні арешту на рухоме майно, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви в зазначеній частині. Апелянт вказувала, що суд першої станції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість її заяви в частині накладення арешту на рухоме майно, оскільки перелік майна, на яке необхідно накласти арешт, у змісті заяви зазначено, а документальні підтвердження щодо придбання цього майна, його вартості знаходяться у вищезазначеному будинку, до якого позивач не має доступу. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка розташована за вказаною адресою площею 0,0344 га із кадастровим номером 4810136900:01:015:0028. Позивачем подано позов про встановлення факту проживання її і ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2004 року по липень 2020 року, визнання майна спільною сумісною власністю: житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки за вказаною адресою із кадастровим номером 4810136900:01:015:0028, усього рухомого майна, яке знаходиться в будинку і на території земельної ділянки, визнання за нею права власності на Ѕ частку спільного майна. У позовних вимогах перелік рухомого майна, яке підлягає поділу, позивач не зазначила, у зв`язку з чим її позов районним судом залишено без руху для виконання вказаного недоліку. У змісті заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 стверджувала, що вони із відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, під час якого придбали вказаний будинок, земельну ділянку та рухоме майно на суму 600 000 грн, а саме м`які меблі «Рамон» (кутовий диван, м`який пуф, крісло); спальний гарнітур з натурального дерева «Carpento» (ліжко, 2 тумби, туалетний столик, стілець, комод, тумба під телевізор); матрац еліт-класу; шкіряний диван; письмовий стіл (шкіра, натуральне дерево); прихожу (натуральне дерево); кухонний гарнітур - 6 м, столові кухонні меблі (стіл, 4 стільця, натуральне дерево); холодильник Sharp 4 двері; посудомийну машину «Bosch»; газову панель «Electrolux»; електричну духовку «Electrolux»; мікрохвильову піч «Samsung»; телевізор «Fillips» (діагональ 45); телевізор «Sonу» (діагональ 55); пральну машинку з сушкою «Electrolux»; люстри «Aredoluxe» з камінням Сваровски (12-ти рожкова, 7-ми рожкова, 5-ти рожкова, 5 бра); комп`ютер Asus; газонокосарку «Bosch»; культиватор; чотири колеса із зимовими шинами на автомобіль; кондиціонер. Проте у вимогах про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно позивач не вказала переліку вказаного майна, а також не надала докази його знаходження у вказаному будинку. Відповідно до ст.ст.149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Серед іншого, позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Беручи до уваги обставини справи, позовні вимоги та надані докази, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке начебто розташоване у спірному будинку, оскільки позивач не надала доказів належності вказаного майна сторонам, наявності його у будинку, а також зважаючи на те, що зазначене майно не було вказано у позовних вимогах як предмет спору. Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді С. Ю. Колосовський О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 25 листопада 2020 року.