Постанова 4811 № 466/5370/19

Справа № 466/5370/19 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є. Провадження № 22-ц/811/1168/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Мельничук О.Я., Шеремети Н.О., секретаря: Фейір К.О., з участю: представника апелянта - Турчиняка Я.Л., позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року та додаткове рішення від 10 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання неправомірним рішення, скасування донарахування об`єму та обсягу природного газу, - в с т а н о в и в: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати неправомірним (недійсним) рішення від 23.05.2019р. центральної комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРС про задоволення акту про порушення № 1666 від 25.03.2019 р. (бланк 005553) та скасувати здійснене донарахування об`єму та обсягу природного газу у розмірі 7 596, 65 м куб., на суму 79 331,84 грн., поклавши всі судові витрати на відповідача. Свої вимоги мотивував тим, що 18.10.2018р. він придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , де проживає з сім`єю по даний час. За вказаною адресою, з листопада 2018 року, він є споживачем природного газу, постачальником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», переєстрував на себе абонентський рахунок № НОМЕР_1 . 22.03.2019р. до його помешкання прибули працівники вказаного товариства, які демонтували газовий лічильник для чергової повірки, встановивши йому підмінний прилад, про що складено акт демонтажу. При цьому, жодних претензій з приводу цілісності приладу чи втручання в його роботу, до позивача не виникло. 25.03.2019р. до позивача вдруге прибув, уже один працівник АТ «Львівгаз» який вилучив акт демонтажу від 22.03.2019р. та пояснив, що при перевірці демонтованого лічильника, у ньому було виявлено сторонній предмет - магніт. Про даний факт, останній склав акт про порушення та протокол направлення лічильника на експертизу. Згодом, за результатами експертизи, та в подальшому розгляду цього акту комісією відповідача, 23.05.2019р. АТ «Львівгаз» було прийнято рішення донарахувати йому об`єм та обсяг природного газу у розмірі 7 596, 65 м куб., на суму 79 331,84 грн. у зв`язку з виявленням втручання в роботу ЗВТ. Вказані дії відповідача, ОСОБА_1 вважає неправомірними, з огляду на наступне. Так, за змістом акту про порушення, працівником АТ «Львівгаз» начебто уже 25.03.2019р. у помешканні позивача, в лічильнику виявлено магніт при його знятті, хоча вперше до нього прибули майстри ще 22.03.2019р., які забрали цей лічильник. Вдруге до позивача прибув лише один представник АТ «Львівгаз», який самостійно підписався в акті про порушення та протоколі направлення ЗВТ на експертизу навпроти прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких взагалі не було на той момент у будинку. Вказані документи складенні з численними порушеннями та не заповнені в повному об`ємі. Показник спожитого об`єму газу на підмінному приладі не збігається з даними, що зазначені в акті про порушення. Не відповідають дійсності і записи в протоколі направлення ЗВТ на експертизу про те, що такий упакований в поліетиленовий пакет із встановленням пломби, хоча при проведенні такої, пломби знімались експертами. Сама експертиза проведена з порушеннями законодавства, та не у повній мірі. Також позивач стверджує, що відповідачем своєчасно не здійснювалась повірка ЗВТ, яка останній раз проводилась ще у 2010 році, що виключає його відповідальність за можливі дії інших осіб щодо втручання в роботу приладу. Тобто, відповідач не довів факту саме його втручання в роботу ЗВТ, що потягло за собою наслідки у вигляді заниження обсягів спожитого газу. Позивач стверджував, що не допускав будь-яких порушень законодавства чи своїх зобов`язань перед відповідачем. З моменту придбання будинку, він своєчасно оплачував вартість спожитого природного газу, згідно показників лічильника. Що стосується будь-яких порушень своїх зобов`язань перед відповідачем попереднім власником, у нього немає інформації. Відтак, вважає, що рішення відповідача від 23.05.2019р. про задоволення акту про порушення №1666 від 25.03.2019 р. та здійснення йому донарахунку об`єму та обсягу природного газу підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано неправомірним рішення від 25.05.2019 року центральної комісії АТ « Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРС про задоволення акту про порушення № 1666 від 25.03.2019 р. (бланк 005553) та скасувати здійснене донарахування об`єму та обсягу природного газу у розмірі 7 596, 65 куб. м на суму 79 331 грн.84 коп. Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19 812 грн. 80 коп. Вказані рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Апелянт вважає, що рішення та додаткове рішення суду прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що судом не взято до уваги те, що Кодексом газорозподільних систем не передбачено прийняття комісією рішення про скасування свого попереднього рішення, а передбачено виключно лише скасування акта про порушення, яке автоматично тягне за собою скасування раніше нарахованого не облікованого об`єму природного газу, внаслідок чого предмет спору стає відсутнім. Крім того звертає увагу суду на те, що нарахування вартості не облікованого об`єму природнього газу є різновидом плати за поставлений природний газ, який застосовується до споживача виключно в разі допущення споживачем несанкціонованого відбору природнього газу, і пропущення строку періодичної повірки не звільняє споживача від відповідальності за втручання в роботу ПЛГ. Що стосується додаткового рішення, то зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 19 812, 80 грн. вважає несправедливим, завищеним та не співмірним із складністю справи. Стверджує, що суд першої інстанції при розподілі судових витрат не врахував поведінку позивача і його представника, що призвело до затягування розгляду справи, а також дії відповідача щодо врегулювання спору. Просить суд рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та закрити провадження по справі. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідають зазначеним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при складанні акту про порушення від 25.03.2019р., представниками оператора ГРМ порушено низку вимог закону (вимог п.1-4 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС), зокрема відсутній підпис споживача, відсутня відеофіксація, не вказані посвідчення представників оператора ГРМ, а відтак такий не міг братись за основу розгляду комісією, при ухваленні спірного рішення від 25.05.2019р., а тому прийшов до висновку, що слід визнати неправомірним рішення від 25.05.2019 року центральної комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРС про задоволення акту про порушення № 1666 від 25.03.2019 р. (бланк 005553) та скасувати здійснене донарахування об`єму та обсягу природного газу у розмірі 7 596, 65 куб. м на суму 79 331 грн.84 коп. Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2018р. за № 2152 є власником будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_1 являється споживачем послуг по газопостачанню АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Від попереднього власника, на нього переоформлено абонентський рахунок № НОМЕР_1 . Із пояснень позивача та свідка ОСОБА_6 , яка є його жінкою, встановлено, що 22.03.2019 р. до їх помешкання прибуло двоє працівників АТ «Львівгаз», які демонтували для чергової повірки лічильник газу Метрікс G4 № 007583, із показаннями 77 712 куб.м. Своїх даних останні не вказали, службових посвідчень не пред`являли. При демонтажі, у майстрів не було претензій щодо наявності пошкоджень лічильника, цілісності пломб, тощо. Замість нього, позивачу встановили підмінний ЗВТ марки Метрікс 4 № 010024 із показником 46 359,88 куб.м., здійснено його пломбування та складено акт демонтажу. Демонтований лічильник працівники АТ «Львівгаз» забрали 22.03.2019 р. без його упакування та пломбування. 25 березня 2019р. до будинку позивача вдруге прибув, лише один працівник АТ «Львівгаз» для встановлення, з його слів, додаткової пломби на підмінний лічильник. Однак жодних подібних дій він не вчиняв, натомість вилучив у ОСОБА_1 акт демонтажу від 22.03.2019р. та пояснив, що цього ж числа в сервісному центрі АТ «Львівгаз» здійснювалася перевірка демонтованого ЗВТ, в результаті якої у ньому було виявлено сторонній предмет - магніт, а тому ним складається акт про порушення та протокол про направлення лічильника на експертизу. Разом зі складанням акту про порушення, представником Оператора ГРМ, 25.03.2019р. оформлено протокол № 0004402 про направлення ЗВТ на експертизу, копія якого знаходиться в матеріалах справи. За результатами розгляду акта про порушення 23.05.2019 року було прийнято рішення про його задоволення повністю та визначено суму, яка підлягала стягненню з відповідача, тобто комісією складено Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу в обсязі 7596, 65 куб. м. у розмірі 79331 грн. 84 коп. (т.1 а.с.56). Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являлась до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, була зазначена в окремому платіжному рахунку оператора ГРМ, який був наданий споживачу для оплати - для відшкодування завданої шкоди Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, яка зареєстрована в Мінюсті України 06.11.2015 за №1379/27824 (далі - Кодекс ГРС) Згідно п.3 глави 2 розділу ХІ КГС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить у тому числі несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Згідно пунктів 2, 3, 8, 11, 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем акт про порушення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень . У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення;3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії). Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково) або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Представник АТ «Львівгаз», який складав акт, не представився ОСОБА_1 та не пред`являв свого посвідчення. В самому акті, у пункті 1 відсутні дані про номери посвідчень представників оператора. Також встановлено, що в порушення п. 3 розділу 5 глави XI Кодексу ГРС, представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення, не повідомив ОСОБА_1 про його право внести зауваження та заперечення до акту. Крім того, у згаданому акті відсутній підпис позивача. А згідно п.4 розділу 5 глави XI Кодексу ГРС, у разі відмови споживача від підписання такого, акт вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача від підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Вказаний акт складено лише однією особою, яка здійснила підпис за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а відмова позивача не підтверджена відеозйомкою. Разом зі складанням акту про порушення, представником Оператора ГРМ, 25.03.2019р. оформлено протокол № 0004402 про направлення ЗВТ на експертизу, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Так, відповідно до Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України № 619 від 27.12.2005 року, лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації, зокрема, ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника. За змістом п. 3.3.1., п.3.3.2 Положення, експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. До складу комісії повинні входити представники газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Споживач має право бути присутнім під час проведення експертизи лічильника газу. Однак, вказані вимоги відповідачем дотримані не були. В порушення п.п.3.2.4., 3.2.5. Положення та п.2 глави 10 розділу X Кодексу ГРС, вищевказаний протокол складено одразу після акту про порушення одним і тим же працівником АТ «Львівгаз» із проставленням підписів за двох осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Пломбування пакету не було здійснено в присутності позивача, однак на експертизі таку пломбу з упакувального матеріалу було знято, про що ОСОБА_1 було висловлено зауваження в акті експертизи № 409 від 28.03.2019р. Згідно п.п. 4, 10, глави 10 розділу X Кодексу ГРС та п.п. 3.3.3., 3.3.3.4. Положення, після проведення експертизи ЗВТ, обов`язково в присутності споживача проводиться його позачергова повірка, а її результати фіксуються в акті експертизи. Однак, як вбачається з акту № 409 від 28.03.2019 р. експертизи ЗВТ та/або пломб, в такому відсутні записи щодо його позачергової повірки. Відсутні і дані про здійснення повірки за присутності ОСОБА_1 , що відповідно є порушенням процедури та позбавляє достовірності її результатів. У вказаному акті зазначено, що до складу комісії від оператора ГРМ входило шість осіб. Попри це, неможливо встановити наявність шести підписів, а також кваліфікацію та освіту цих працівників, що є порушенням вимог пункту 3 глави 10 розділу X Кодексу ГРС. Розглядаючи аргументи позивача щодо допущених відповідачем порушень, внаслідок чого йому незаконно було нараховано до сплати 79331 грн. 84 коп., колегія суддів приходить до висновку, що при складанні акту про порушення від 25.03.2019р., представниками оператора ГРМ порушено вимоги закону а тому, такий не міг братись за основу розгляду комісією, при ухваленні спірного рішення від 25.05.2019р. Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ «Львівгаз» порушив свій обов`язок щодо вчасного проведення чергової повірки газового лічильника у помешканні позивача. Пунктом 2 глави 8 розділу X Кодексу ГРС передбачено, що для належної організації періодичної повірки лічильників газу по об`єктах побутових споживачів, Оператор ГРМ повинен забезпечити належний моніторинг термінів спливу міжповірочного інтервалу для складання графіка проведення періодичної повірки лічильників; забезпечити періодичну повірку лічильника протягом міжповірочного інтервалу. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями для лічильників газу побутових споживачів становить 8 років, що врегульовано п.41 та приміткою 7 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016р. З акту про порушення від 25.03.2019р. вбачається, що остання повірка демонтованого лічильника проводилась в 3 кварталі 2010р. Згідно відповіді АТ «Львівгаз» від 06.06.2019р., наданої ОСОБА_1 за його зверненням, газовий лічильник Metrix G-4 № 007583 встановлений після повірки 27.08.2010р. з показником 60 125,00 м.куб. Враховуючи, що позивач придбав будинок АДРЕСА_1 18.10.2018р. , а остання повірка лічильника була проведена в 2010 році, відповідач не може стверджувати про будь-яке втручання саме ОСОБА_1 в роботу приладу. Споживач не несе відповідальності за пошкодження лічильника газу у разі відсутності у цьому його вини. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч.5, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В апеляційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з скасуванням позивачем акта про порушення від 25.03.2019 року. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, з огляду на наступне. Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було відхилено вказане клопотання. Так як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 просить скасувати рішення про задоволення акту про порушення від 23.05.2019 року. Відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач не скасовував спірного рішення, тому скасування самого акту про порушення не виключає наявність спору у даній цивільній справі, відповідно і клопотання про закриття провадження задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Акт про порушення є службовим документом, що підтверджує факт порушення, носієм доказової інформації про виявлені представниками Оператора ГРМ порушення споживачами вимог законодавства. На підставі акта про порушення приймається відповідне рішення комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, що і є підставою для настання відповідних наслідків у формі застосування оперативно-господарської санкції. Тобто, названий акт може бути використаний в якості доказу в разі звернення з позовом до суду у спорі про право і підлягає оцінці при розгляді спору. Отже, чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку саме рішення комісії з розгляду акту про порушення, яке оформлене протоколом, а не сам акт про порушення, який за рішенням комісії може бути задоволений або ж скасований. Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справах 501/463/15-а, № 802/2474/17-а, від 27.03.2019 у справі № 917/902/18 та від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем через установу банку, на виконання договору про надання правничої допомоги, було сплачено 19 442 грн. 80 коп. Розмір згаданої суми відповідає акту прийому-передачі наданих послуг. Суд першої інстанції вважав, що позивачеві необхідна була правнича допомога, оскільки він не має юридичної освіти, а розмір донарахування об`єму та обсягу природного газу - 7 596, 65 куб. м на суму 79 331 грн.84 коп. було здійснено відповідачем за обставин, які не визнавав споживач і який є надзвичайно значним Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на таке. Встановлено, що при зверненні з позовною заявою позивачем було долучено документи, що стверджують отримання правничої допомоги та попередній ( орієнтовний ) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. В процесі судового розгляду, до судових дебатів захисником позивача було заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п.48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. 25 червня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Стареньким Остапом Степановичем. До позовної заяви позивачем було долучено документи, що стверджують отримання правничої допомоги та попередній ( орієнтовний ) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Окрім цього, до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Стареньким О.С. було долучено рахунок на оплату послуг на суму 19 442 грн 80 коп., копію квитанції, акт приймання - передачі №1 надання послуг згідно договору про надання професійної правничої допомоги №05-06/19 від 25.06.2019 року. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав внаслідок неправомірних дій відповідача, що зумовило необхідність отримання професійної правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення судових витрат з відповідача. Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2020 року та додаткове рішення від 10 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25.11.2020 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Мельничук О.Я. Шеремета Н.О.