Постанова 4818 № 953/2863/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 24 листопада 2020 року м.Харків справа №953/2863/20 провадження №22-ц/818/5065/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - Харківська міська рада, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року, постановлене під головуванням судді Якуші Н.В, в залі суду в місті Харкові,- в с т а н о в и в : У лютому 2020 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року позовні вимоги Харківської міської ради - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0868 га в сумі 247 416,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у сумі 3711 грн. 25 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити його у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції у своєму рішенні не були враховані спроби відповідача розірвати договір оренди земельної ділянки на підставі добровільної згоди. Вказує, що відповідач, користуючись своїм правом на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, передбаченим п. "а" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, звертався до Харківської міської ради з проханням припинити право користування спірною земельною ділянкою. Проте, Харківська міська рада до цього часу не прийняла відповідне рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою та не повідомила про це органи державної реєстрації, тобто позивачем не була прийнята добровільна відмова відповідача від права користування земельною ділянкою, так само і не відбулось припинення договірних зобов`язань сторін. Зазначає, що у травні 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про розірвання договору оренди вказаної земельної ділянки, проте, рішенням Київського районного суду в м. Харкові від 05.12.2017 року в задоволенні даного позову було відмовлено. З того часу, а саме з 2017 року, ОСОБА_1 перестав сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Харківська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 19.02.2017 року по 31.12.2018 року зобов`язання по сплаті орендної плати за землю відповідач не виконав в повному обсязі, що є підставою для стягнення 247 416,70 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою за вказаний період. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що згідно договору оренди землі від 21.02.2006 року, укладеного між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі рішення XL Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005 року №176/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації об`єктів самочинного будівництва» та XLIV сесії ХМР IV скликання від 23.12.2005 року №255/05 «Про внесення змін до рішень сесій ХМР» ОСОБА_1 надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0848 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації самочинної реконструкції нежитлового приміщення під майстерню по виготовленню гібсових виробів з прибудовами та окремо розташованої господарчої будівлі строком до 01.01.2031 року. Пункт 5 Договору встановлює нормативну грошову оцінку земельної ділянки на період експлуатації становить 387612 грн. Відповідно до п.9 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області та в місяць з 2007 року становить 1324, 34 грн. Згідно п.10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно з п.13 договору розмір орендної плати може бути переглянутий у перелічених випадках, серед яких: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, внаслідок інфляції, в інших випадках передбачених законом. Відповідно до п.36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Рішенням ХМР від 25.12.2007 року №335/07 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року та базову вартість 1 кв.м. земель м. Харкова у сумі 253,30 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території м. Харкова станом на 01.01.2007 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення). Пунктом 2 вищевказаного Рішення передбачено, що рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року застосовується з 01.03.2008 року. Додатковою угодою від 27.07.2012 року внесені зміни до Договору оренду землі від 21.02.2006 року №340667100023, зокрема в частині розміру орендної плати та нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 222 663 грн. Розмір орендної плати за земельну ділянку становить 5705,76 грн. в місяць. Зазначена додаткова угода була підписана відповідачем особисто(а.с.13). Таким чином, ОСОБА_1 починаючи з 2012 року, тобто з дати реєстрації договору про зміну договору оренди землі повинен був сплачувати новий розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції. Згідно з договором оренди землі від 21.02.2006 року, зареєстрованого за №340667100023 та договором про зміну від 22.10.2012 року зареєстрованого за №631010004100046 ОСОБА_1 повинен сплатити орендну плату за період з 19.02.2017 року по 31.12.2018 року, що складається з 11 днів лютого та 10 місяців 2017 року, а саме: з 19.02.2017 року по 29.02.2017 року у розмірі 4456,87 грн. та з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 125 012,88 грн.; та за 2018 рік: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 165 098,80 грн.. Відповідно до листа ГУ ДФС в Харківській області від 21.06.2019 року №19722/20-40-5706-19 ОСОБА_1 було сплачено за 2016 рік - 42 547,21 грн., за 2017 рік -54 514,43 грн., за 2018 рік -0 грн. Як на підставу позовних вимог, Харківська міська рада посилалась на те, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди землі від 21.02.2006 року та договором про зміну договору про оренду землі від 27.07.2012 року щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконує в повному обсязі. У зв`язку з цим у нього за період з 19.02.2017 року по 31.12.2018 року утворилась заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0868 га у розмірі 247 416,70 грн.. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договорами оренди землі. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтями 6 та 627 ЦК України закріплено, що свобода договору, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов`язковість положень цього акта для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч.3 ст.6 ЦК України). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Згідно зі ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ( ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»). Згідно з п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до пункту 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Положеннями пункту 2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Таким чином нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. За ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Харківської міської від 25.12.2007 року №335/07 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року, пунктом 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова, що підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Згідно рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 року №335/07 базова вартість 1 кв.м. земель міста Харкова становить суму 253,30 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2007 року. Таким чином, рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 року №335/07 було змінено раніше визначену нормативну грошову оцінку земель міста Харкова. Додатковою угодою від 27.07.2012 року внесені зміни до Договору оренду землі від 21.02.2006 року №340667100023, зокрема в частині розміру орендної плати та нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 222 663 грн. Розмір орендної плати за земельну ділянку становить 5705,76 грн. в місяць. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад. Додаткова угода від 27.07.2012 року про внесення змін до Договору оренду землі від 21.02.2006 року №340667100023 відповідачем була підписана особисто (а.с.13). Разом з тим, відповідачем орендна плата сплачувалась не в повному обсязі. Так, згідно листа ГУ ДФС в Харківській області від 21.06.2019 року №19722/20-40-5706-19 убачається, що ОСОБА_1 за вказаний період було сплачено за 2016 рік - 42 547,21 грн., за 2017 рік -54 514,43 грн., за 2018 рік -0 грн. Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Встановивши наявність простроченого (невиконаного) орендарем зобов`язання щодо сплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення такої заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції у своєму рішенні не були враховані спроби відповідача розірвати договір оренди земельної ділянки на підставі добровільної згоди висновки суду першої інстанції не спростовують та не є підставою для відмови в позові. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 25.11.2020 року.