Постанова Харківський апеляційний суд № 953/24183/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/24183/19 Головуючий суддя І інстанції Чередник В. Є. Провадження № 22-ц/818/2332/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про виплату заробітної плати П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року , ухвалене у складі судді Чередник В.Є., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату у розмірі 72724,75 грн, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. Позов мотивовано тим, що з 01.10.2018 року на підставі наказу №16/1к від 01.10.2018 її було прийнято на роботу до гірного відділу на посаду інженера 1 категорія ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», де вона працює по сьогодні. Починаючи з 01.10.2018 по 01.11.2019 відповідач не сплатив їй заробітну плату, яка кожного місяця нараховувалась в сумі 3723 грн. Отже загальний борг відповідача по несплаченій заробітній платі склав 72724,75 грн. Вона неодноразово звертався до ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» з проханням провести з ним повний розрахунок, але по теперішній час коштів від підприємства не отримала. З приводу цього вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав. До суду 26.12.2019 надійшла заява представника відповідача ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» - ОСОБА_3 про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог у повному обсязі. Через канцелярію суду 20.01.2020 представник відповідача ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування зазначав, що ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» в даний час перебуває у процесі реорганізації відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 07.11.2018 №

561. Комісію з реорганізації очолював в.о. ОСОБА_3 , який із 22.02.2018 обіймав посаду - в.о. директора ДП «Південдіпрошахт». Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29.07.2019 № 328 ОСОБА_3 , голову комісії - в.о. директора ДП «Південдіпрошахт», виведено зі складу комісії з реорганізації ДП «Південдіпрошахт», та введено до її складу і призначено головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 . Таким чином, починаючи із 29.07.2019 колишній голова комісії з реорганізації, обіймаючий посаду в.о. директора, втратив будь-які повноваження передбачені Статутом підприємства щодо його управління. Будь яких доручень на представлення інтересів ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_3 не надавалось, тому видавати розпорядження, накази, доручення, підписувати договори, звіти, акти звірки взаєморозрахунків, довідки, в тому числі довідки про наявність заборгованості підприємства, кредиторської, дебіторської, заборгованості по заробітній платі, він не міг, так як не мав на це жодних повноважень. У зв`язку із цим наявну в копії довідки інформацію про наявну заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 не можна вважати офіційною та такою, що відповідає дійсності. Не можна вважати офіційною та такою, що відповідає дійсності інформацію, зазначену у наданій копії наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду, оскільки в період із 16.08.2018 по 12.09.2018 працівниками ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Південдіпрошахт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт № 3882/20-40-13-07/00167606 від 19.09.2018. Відповідно до наданих письмових відомостей у складі працюючих найманих працівників ДП «Південдіпрошахт» громадяннин з прізвищем ОСОБА_1 - відсутня, заробітна плата такій особі не призначалась та не нараховувалась. Відповідно до акту перевірки податкової, порушень щодо неповідомлення центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу працівників, в період з 01.02.2018 по 30.06.2018 - не виявлено, відповідно, гр. ОСОБА_1 на підприємстві ДП «Південдіпрошахт» ніколи не працювала, цивільний позов нею підготовлено та подано до суду з метою протиправного заволодіння коштами ДП «Південдіпрошахт». Крім того, у зв`язку із встановленням фактів (більше 20-ти) подання до Київського районного суду аналогічних за своїм змістом цивільних позовів, які складені однотипно, з однаковими орфографічними помилками, про працевлаштування осіб в ДП «Південдіпрошахт» саме з 01.04.2018, без будь-якого іншого фактичного підтвердження, окрім копії наказу про призначення на посаду та довідки, про наявну заборгованість підписану ОСОБА_3 , до Київського ВП ГУНП в Харківській області 08.01.2020 подано заяву про скоєння групою осіб кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» стягненні заборгованості по заробітній платі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв у якості доказу наявну в матеріалах справи довідку про заборгованість із заробітної плати, оскільки 22 лютого 2018 року на підставі Наказу №23к/к Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.02.2018 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу виконуючим обов`язки директора Державного підприємства проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт». Посилається на те, що відповідно до Наказу № 2к/к від 09.01.2020 «Про притягнення до дисціплінарної відповідальності ОСОБА_3 » Міністерства енергетики та захисту довкілля України було наказано:

1. Притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення 09 січня 2020 року від виконання обов`язків директора Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» ОСОБА_3 відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Таким чином від виконання обов`язків директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_3 був відсторонений тільки 09.01.2020, і відповідно до цього часу мав всі законні права як керівник підприємства видавати відповідні довідки про наявність заробітної плати. Зазначила, що відзив який надав представник відповідача - ОСОБА_2 не містить в собі жодних підтверджуючих документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано письмових доказів, що подаються в оригіналі або належним чином засвідчених копій. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Вважає, що такої посади як Голова комісії з реорганізації не передбачено штатним розкладом підприємства. Згідно даних які містяться в Єдиному реєстрі підприємства та організацій України, ОСОБА_2 значиться як ліквідатор, а не голова комісії з реорганізації, а керівником підприємства зазначено - ОСОБА_3 ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» надано суду уточнений відзив на апеляційну скаргу, в якому вони не заперечують проти скасування оскарженого рішення та підтримують вимоги, викладені у скарзі. Вказано, що підприємство не виплачує заробітну плату у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та арештом рахунків. Просить не брати до уваги відзив, поданий Головою комісії з реорганізації та вважати його таким, що не поданий. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження наявності трудових правовідносин з ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» надано копію сторінки з трудової книжки, де міститься запи, що 01.10.2018 року її прийнято на посаду інженера ІІ категорії гірничного відділу на підст аві наказу №16/1к від 01.10.2018, Також, позивачем надано Довідку №29/11-2 від 29.11.2019 року за підписом в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_3, щодо підтвердження прийняття ОСОБА_1 на посаду інженера ІІ категорії гірничного відділу та заборгованості по невиплачений заробітній платі за період з 01.04.2018 по 01.11.2019 у розмірі 72724,75 грн. Однак, представником відповідача ОСОБА_2 до суду надані докази, які спростовують факт перебування ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт». Представником відповідача надано Акт від 19.09.2018 №3882/20-40-13-07/00167606 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ДП «Південдіпрошахт» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018». З якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 відсутня у складі працюючих найманих працівників ДП «Південдіпрошахт», заробітна плата такій особі не призначалась та не нараховувалась. Крім того, згідно наказу №328 від 29.07.2019 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_3 виведено зі складу комісії з реорганізації ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», та введено до складу Комісії і призначено її головою - ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, з 29.07.2019 ОСОБА_3 втратив будь-які повноваження, передбачені Статутом підприємства щодо його управління (видавати розпорядження, накази, доручення, підписувати договори, звіти, акти звірки взаєморозрахунків, довідки, в тому числі довідки про наявність заборгованості підприємства, кредиторської, дебіторської, заборгованості по заробітній платі). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що не приймає до уваги надану позивачем довідку №29/11-2 від 29.11.2019 за підписом в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_3, щодо підтвердження прийняття ОСОБА_1 на посаду інженера ІІ категорії та наявності заборгованості по заробітній платі, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Доводи скарги цього висновку не спростовують. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ст. 89 ЦПК України:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з Акта від 19.09.2018 №3882/20-40-13-07/00167606 «Про результати планової документальної виїзної перевірки ДП «Південдіпрошахт» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018» позивач ОСОБА_5 відсутня у складі працюючих найманих працівників ДП «Південдіпрошахт», заробітна плата такій особі не призначалась та не нараховувалась. Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області - відповідно до інформаційного ресурсу ІТС «Податковий блок» ДП «Південдіпрошахт» за період 01.04.2018 по 01.12.2019 звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та повідомлення про прийняття працівників на роботу не надавалися. Вказані докази позивачем не спростовані. Таким чином у справі відсутні належні і допустимі докази у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, що підтверджують доводи позивача, що у достатній мірі підтверджують фактичне виконання позивачем ОСОБА_1 трудових обов`язків: табель обліку робочого часу підприємства, бухгалтерські відомості нарахування заробітної плати тощо. З огляду на надані відповідачем відомості про відсутність відповідних обов`язкових відрахувань із заробітної плати позивача колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що надані позивачем доказів не є достатніми для задоволення позову. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновки суду першої інстанції належним чином вмотивовані, відповідають встановленим судом обставинам справи, які ґрунтуються на наявних у справі доказах, та наведеним нормам цивільного процесуального та матеріального права, і доводами скарги не спростовані. З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 24 листопада 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М. Хорошевський.