Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/4931/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4931/20 Номер провадження 33/814/747/20Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г. Категорія: ст.44-3 КпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Болтіка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтава від 23 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Часів Яр Донецької області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий водієм ТОВ «Глобус-Авто», визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 17 березня 2020 року №530-IX), з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420, 40 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 10 жовтня 2020 року близько 09 години, керуючи транспортним засобом РУТА-25, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті 14/18 «Автовокзал-Інститут зв`язку» по вул. Зіньківській, 29, в м. Полтава, в порушення п.п.2 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та п.4 Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при наданні послуг з перевезення пасажирів на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №23 від 21 травня 2020 року, перевозив 23 (двадцять три) пасажира при визначеній технічною характеристикою транспортного засобу та свідоцтвом про його реєстрацію НОМЕР_2 - 20 (двадцять) місць для сидіння разом із місцем водія. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. При цьому не заперечує своєї вини та щиро розкаюється у вчиненому. Вказує, що перевозив лікарів психіатричної лікарні та наголошує, що робота є основним джерелом доходу. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Болтіка А.С., які просили звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого. Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ст.44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 17 березня 2020 року №530-IX) ґрунтуються на зібраних в установленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах і не спростовуються в апеляційній скарзі. Стягнення накладене у відповідності з приписами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують відповідальність, в тому числі й тих, які зазначені в апеляційній скарзі. Доводи скаржника про можливість звільнення його від адміністративної відповідальності є непереконливими. Згідно з приписами ст.22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. За змістом закону звільнення від адміністративної відповідальності в даному випадку є правом, а не обов`язком суду з урахуванням, зокрема, обставин, зазначених у ст.33 КпАП України. Приписами статті 44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 17 березня 2020 року №530-IX) встановлена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Запровадження таких заходів безпосередньо впливає на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, вводяться певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Враховуючи темпи поширення коронавірусу COVID-19 та його негативні наслідки для суспільства, порушення встановлених правил і норм зводить нанівець вжиття необхідних заходів для збереження життя та здоров`я людей, створює небезпеку зараження для невизначеної кількості осіб, унеможливлює забезпечення підтримки нормальної життєдіяльності людини і громадянина. Враховуючи наведене, з огляду на конкретні обставини справи та особу порушника, який раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, вважаю, що звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КпАП України не забезпечить реальних можливостей його виправлення. Водночас, необхідно зазначити, що станом на час розгляду справи апеляційним судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2020 року №1100 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641», заборона на території України на період дії карантину перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, встановлена п.п.9 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Проте, зміна номера підпункту постанови, яким встановлена відповідна заборона, в даному випадку не спростовує висновків судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 17 березня 2020 року №530-IX). Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ: Постанову судді Київського районного суду м. Полтава від 23 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.