Постанова 4805 № 280/1710/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №280/1710/18 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О. Категорія 48 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. з участю позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у цивільній справі №280/1710/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу, - в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом. Просив встановити факт проживання його і відповідачки однією сім`єю як чоловіка і жінки без шлюбу з 02.04.2004 по 13.08.2013р. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що в період з 02.04.2004 по 13.08.2013р. він проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю, підтримуючи фактичні шлюбні стосунки. В цей час вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувалися один про одного. Проживали вони в АДРЕСА_1 , куди переїхали з м.Житомира після продажу належної позивачу на праві власності квартири та придбання будинку, де були зареєстровані він, ОСОБА_1 , їх дочка ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 та мати позивача ОСОБА_3 . У вказаний період вони здійснили добудову до будинку, позивач оплачував витрати на оформлення документів на будинок. Окрім того разом їздили відпочивати, святкували дні народження, новий рік та інші свята, зустрічались з друзями. Наприкінці 2013 року стосунки між ними погіршились, позивач дізнався, що відповідач отримала 13.08.2013 року свідоцтво про розірвання шлюбу (за рішенням суду шлюб розірвано 01.03.2004) та почала виселяти з будинку його матір, повідомила, що хоче продати будинок, який був оформлений на відповідачку та дочку сторін. Тому в 2014 році позивач звертався до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю. Проте в суді відповідач запевнила, що позивач також має право на спірний будинок та його поділять добровільно, а тому його позов був залишений без розгляду. Однак після цього відповідач не вчинила ніяких дій щодо нотаріального оформлення спірного будинку і 18.02.2018 року він звернувся до поліції із заявою про вчинення шахрайській дій з боку відповідача щодо спірного будинку, а остання направила вимогу його матері про виселення з будинку, мотивуючи тим, що співвласниками цього будинку є відповідач та дочка сторін. Враховуючи, що позивач з відповідачем в період часу з 02.04.2004 по 13.08.2013 роки підтримували особисті стосунки характерні для сімейних, не перебуваючи при цьому в іншому шлюбі та в цей період їхнього з відповідачем проживання однією сім`єю придбали будинок в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 04.09.2004 року, в якому покупцями вказані відповідач та дочка сторін, то на вказане майно поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу, а встановлення цього факту потрібно для визнання частини вказаного майна спільною сумісною власністю сторін. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка і жінки без шлюбу в період з 02.04.2004 по 13.08.2013. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704,80 грн. судових витрат. У поданій через свого представника ОСОБА_6 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю або ж з підстав спливу строку позовної давності. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що позивачем не підтверджено жодним документальним доказом зазначених у позові обставин, оскільки для доведення факту проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу мають бути докази усталених відносин між позивачем і відповідачкою, тобто чеки, квитанції про оплату вартості придбаного у шлюбі майна, наявності спільного побуту, докази ведення спільного бюджету, перебування особистих речей позивача у будинку відповідачки, проживання з нею та інші докази, яких позивач не надав. Вважає висновок суду про придбання автомобіля за спільні кошти необґрунтованим і безпідставним, оскільки позивач не заробляв достатніх коштів для придбання майна зі значною вартістю. Відповідачка погодилася тимчасово надати ОСОБА_2 автомобіль в користування, як батькові їхньої спільної доньки, для якої і купувала автомобіль. А тому позивач і уклав договори страхування від свого імені щодо указаного автомобіля. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції невірно зазначив зміст показів свідків та у їх більшості фактично спотворив показання, що суперечить техзаписам судових засідань, якими підтверджується зміст показів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки сторона відповідача фіксувала усі питання та відповіді свідків. Також вказує, що ухвалою суду від 01.10.2014 року у справі №280/1343/14-ц позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду, а тому позивач знав про ймовірне порушення його прав ще у серпні 2014 року та реалізував своє право на захист, однак залишив свій позов без розгляду. Тому, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, застосувавши положення ч.1 ст.261, ч.1 ст.264 ЦК України. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі з 1988 року, від шлюбу мають дочку ОСОБА_7 , 1989р.н. Шлюб розірвано за рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 01.03.2004 року. Судом встановлено, що в період після розірвання шлюбу з 02.04.2004 року по 13.08.2013 рік сторони проживали та були зареєстровані в АДРЕСА_1 , куди переїхали після продажу квартири в м. Житомирі та купівлі будинку за вказаною адресою. Покупцями будинку вказана відповідачка та дочка сторін (договір купівлі-продажу від 04.09.2004). У вказаний період між сторонами продовжувались притаманні подружжю відносини, зокрема вони разом проживали та зареєстровані у вказаному будинку, спільно проводили відпочинок, спільно зустрічались з друзями на свята, проводили ремонт в будинку, що підтверджується показаннями свідків, допитаних в суді першої інстанції та дослідженими фотознімками зі спільного відпочинку сторін у вказаний період. Зокрема свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які були друзями сторін підтвердили, що у вказаний позивачем період сторони жили разом, проводили ремонт будинку, придбали автомобіль, разом їздили на відпочинок, були на святах. Інші свідки також підтвердили проживання сторін разом в будинку, проведення ремонту будинку та наявність притаманних подружжю відносин. При цьому суд дав належну оцінку показам свідка ОСОБА_10 , яка заперечувала вимоги позивача. Крім того, згідно довідки АТ «СГ ТАС» від 15.01.2019р. позивач оформлював договір АА-256644 від 27.01.2011р. обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб марки NISSAN X-TRAIL 2002р.в., державний номер НОМЕР_1 та 29.01.2012р. був оформлений аналогічний договір АВ-2417223 на NISSAN X-TRAIL 2002р.в. державний номер НОМЕР_2 . При цьому відповідач пояснила, що позивач керував цим автомобілем, возив їх на відпочинок та свята та який вона в подальшому продала, що свідчить про наявність спільного бюджету та ведення спільного господарства. Доказів щодо витрат лише однієї із сторін на ремонт та добудову будинку суду не надано, що свідчить про спільні витрати сторін на ремонт та добудову будинку. Також, згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 02.10.2018р. за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що в даному будинку з моменту його придбання у вересні 2004 року і по даний час фактично проживають ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_3 і до вересня 2013 року проживали однією сім`єю ОСОБА_1 - колишня дружина ОСОБА_2 та їх дочка ОСОБА_10 . Згідно копій паспортів сторін - відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 26.10.2004р., а позивач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 28.10.2008р., що свідчить про згоду відповідачки, як співвласника вказаного будинку, на реєстрацію місця проживання в ньому позивача, що також є підтвердженням продовження притаманних подружжю відносин і після розірвання шлюбу. У заяві від 23.07.2004р., адресованій приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Сербіній О.П., ОСОБА_1 зазначала, що дає згоду на продаж її чоловіком ОСОБА_2 частини квартири в АДРЕСА_2 , що спростовує твердження відповідачки про припинення фактичних шлюбних відносин з 2001 року та після розірвання шлюбу 01.03.2004р. за рішенням суду та свідчить про непослідовність пояснень відповідачки. Задовольняючи позов, судом враховано, що відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу і відповідно до ст.60 та ч.1 ст.70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і частки майна подружжя є рівними. Згідно з п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Встановлення такого факту необхідно позивачу для визнання майна спільною сумісною власністю, відносно чого перебуває в провадженні суду цивільна справа про визнання спірного будинку в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю щодо. Стосовно заяви представника відповідача щодо застосування строків позовної давності з тих підстав, що позивач дізнався про ймовірне порушення його прав у серпні 2014 року і звертався 08.08.2014 року до Коростишівського районного суду з позовною заявою про визнання будинку в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 , то суд правильно вважав її безпідставною, оскільки в 2014 році відповідач визнала право позивача на спірний будинок (вчинила дії, які свідчили про визнання обов`язку щодо оформлення права власності на спірний будинок і на позивача, тобто перебіг позовної давності в даному випадку переривається на підставі ч.1 ст.264 ЦК України), в зв`язку з чим позов був залишений без розгляду і лише коли позивач 18.02.2018 року звернувся до поліції із заявою про вчинення шахрайській дій з боку відповідача щодо спірного будинку, так як остання відмовилась вчиняти дії щодо нотаріального оформлення прав позивача на спірний будинок та направила вимогу матері позивача про виселення з будинку мотивуючи тим, що співвласниками цього будинку є відповідач та дочка сторін, то саме з цього часу позивач дізнався про порушення його прав щодо спірного будинку і відповідно строк позовної давності позивачем не пропущений виходячи з положень ч.1 ст.261, ч.1 ст.264 ЦК України. Разом з тим, доводи про застосування строку позовної давності в даному випадку правового значення не мають. Вони заслуговували б на увагу у разі вирішення спору про майнові права сторін. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, оскільки зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: