Постанова 4802 № 159/3983/15-ц

Справа № 159/3983/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/802/1000/20 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В., з участю: секретаря судового засідання - Лимаря Р. С., представника позивача - Ліпкевича І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохілліс Веста", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2015 року ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 січня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 (який 04 березня 2008 року змінив прізвище на ОСОБА_3 ) укладено кредитний договір. За умовами договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування у розмірі 100000 дол. США зі сплатою 13 % річних строком до 12 січня 2018 року. Вказує, що 20 серпня 2010 року між сторонами було укладено низку додаткових договорів до кредитного договору, з урахуванням умов яких загальна сума виданої готівки відповідачу становила 142000 дол. США. Зазначав, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 7 липня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 32129,12 дол. США, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4317,73 дол. США; поточної заборгованості за кредитом у розмірі 25774 дол. США; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 1646,20 дол. США; поточної заборгованості за процентами у розмірі 391,19 дол. США; пені - 17933,57 грн та штрафу в сумі 5000 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 32129,12 дол. США. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32129,12 дол. США, яка складається з: простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів - 4317,73 дол. США, поточної заборгованості з повернення кредитних коштів - 25775 дол. США, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 1646,20 дол. США, поточної заборгованості за нарахованими процентами - 391,19 дол. США, пені - 17933,57 грн та штрафу в розмірі 5000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року, просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 5 вересня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Постановою Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року в даній справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові банку відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у даній справі правонаступником і залучено його до участі у справі в якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства "Банк Форум". Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечив. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач і його представник, які були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, тричі надсилали до суду клопотання про відкладення розгляду справи, покликаючись на ті ж самі причини, проте жодних підтверджуючих доказів поважності причин неможливості явки до суду не надали. У зв"язку з цим колегія суддів вирішила розгляд справи проводити у їх відсутності, беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену у судовому рішенні від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18. Згідно з частинами першою - п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, викладені в його постановах за результатами касаційного перегляду судового рішення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Зі змісту постанови Верховного Суду від 27 серпня 2020 року вбачається, що суд звернув увагу на те, що при новому розгляді даної справи апеляційний суд, вирішуючи даний спір, та, зробивши висновок про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт одержання відповідачем грошових коштів, не врахував обставини, встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року у справі № 755/12807/15-ц. Не звернув увагу й на те, що у запереченнях на позов ПАТ «Банк Форум» у даній справі відповідач також не заперечував факт отримання коштів у розмірі 100 000,00 дол. США, а лише не погоджувався з отриманням 42 000,00 дол. США. Ухвалюючи рішення про повне задоволення позову в даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів у розмірі 142000 дол. США. Подальше кредитування позивачем позичальника після часткового погашення заборгованості узгоджується з умовами договору, укладеного між сторонами, та відповідає суті поняття «відновлювальна кредитна лінія». Однак з такими висновками колегія суддів у повній мірі погодитись не може з огляду на наступне. Судом встановлено, що 14 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 12 січня 2018 року. Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ковельського МРУЮ Волинської області 04 березня 2008 року, відповідач змінив прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 . Додатковим договором № 1 від 20 серпня 2010 року внесено зміни до кредитного договору щодо розрахункових рахунків банківської установи та процентів за користування кредитом. На підставі наданих позивачем копій заяв на видачу готівки банк стверджує, що надав позичальнику кредитні кошти за кредитним договором від 14 січня 2008 року у загальному розмірі 142 000,00 доларів США. 20 березня 2015 року ПАТ «Банк Форум» направило на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання зобов`язань, якою вимагало протягом 7 (семи) робочих днів сплатити заборгованість за кредитним договором, а саме: повернути основну суму кредиту у розмірі 30 091,73 доларів США; сплатити заборгованість за простроченими процентами, що за станом на 13 березня 2015 року становить 342,23 доларів США; заборгованість за строковими процентами у розмірі 434,66 доларів США; пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 46,09 доларів США; штраф у сумі 5 000,00 грн; проценти, що будуть нараховані станом на дату повернення основної суми кредиту за кредитним договором; пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що буде нарахована станом на дату повернення основної суми кредиту та проценти за кредитним договором. Вказано, що пеня сплачується у гривні, виходячи з офіційного курсу гривні до відповідної іноземної валюти, встановленої НБУ на дату оплати пені. Вимога отримана відповідачем 27 березня 2015 року. 05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в Ковельський МВ УМВС України у Волинській області із заявою про те, що під час оформлення кредитного договору з АКБ «Форум» та під час видачі відновлювальної кредитної лінії працівниками АКБ «Форум» було здійснено підробку документів. Цього ж дня вказані відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 12015030110001225 за частиною першою статті 358 КК України. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 11 липня 2016 року № 14431, проведеної у вищезазначеному кримінальному провадженні, підписи від імені ОСОБА_7 , зображення яких містяться у копіях заяв на видачу готівки № 5731 від 8 липня 2008 року, від 08 липня 2008 року № 6233, від 07 липня 2008 року № 4564, від 01 липня 2008 року № 1062, від 27 червня 2008 року № 24488, від 23 червня 2008 року № 17964, від 11 червня 2008 року № 8121, від 10 червня 2008 року № 7134, від 29 травня 2008 року № 23156, від 27 травня 2008 року № 21618, виконані ОСОБА_7 . Підпис від імені ОСОБА_2 , зображення якого міститься у копії заяви на видачу готівки № НОМЕР_1 , виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7 . Встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_8 у рядку «ПОЗИЧАЛЬНИК» на аркушах 1-7 та у рядку « ОСОБА_9 » графи «ПОЗИЧАЛЬНИК» на аркушах 4, 7 у кредитному договорі № 0293/08/22-СІ від 14 січня 2008 року та додатку № 1 до цього договору - графіку зменшення ліміту кредитування від 14 січня 2008 року, рядку «Позичальник» графи «ПОЗИЧАЛЬНИК» на зворотній стороні додаткового договору № 1 від 20 серпня 2010 року до кредитного договору № 0293/08/22-СІ від 14 січня 2008 року, у рядку «__/ ОСОБА_2 /» графи «ІПОТЕКОДАВЕЦЬ» на зворотній стороні аркуша 3 іпотечного договору від 21 січня 2008 року у графі «Позичальник __ ОСОБА_2 » графи «Іпотекодавець:» в акті опису майна, що передається в іпотеку від 21 січня 2008 року (додаток № 1 до договору іпотеки від 21 січня 2008 року), а також підписи від імені ОСОБА_8 , електрофотографічні зображення яких містяться у рядку «Підпис отримувача» в електрофотокопіях заяв на видачу готівки від 23 січня 2008 року № 12787, від 08 травня 2008 року № 4311, від 26 лютого 2008 року № 20097, від 21 лютого 2008 року № 18114, від 30 січня 2008 року № 19238, від 21 січня 2008 року № 10763, ОСОБА_8 не виявилося можливим з причин, викладених у пункті 3 дослідницької частини висновку (зокрема, за вирішальним правилом методики встановлення апріорної інформативності досліджувальні підписи належать до зони обмеженої придатності до ідентифікації). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року у справі № 755/12807/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форм» про визнання незаконними вимоги про дострокове виконання зобов`язань, змін до кредитного договору та додаткової угоди до нього відмовлено (а.с.105-116 т.1). Позивач просив визнати вимоги відповідача про дострокове виконання зобов"язань та стягнення штрафних санкцій від 20.03.2015 року незаконними та просив внести зміни до кредитного договору щодо зобов"язання відповідача провести конвертацію заборгованості в національній валюті за курсом, що діяв у грудня 2014 року. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 12, частиною першою статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припиненні зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнанні його недійсним на підставі рішення суду). Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17. Статтею 89 ЦПК України визначено правила оцінки судом доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 79 ЦПК України). Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Зі змісту експертного висновку встановлено отримання відповідачем готівки за заявами на видачу готівки від 08 липня 2008 року № 5731 на суму 5000 доларів США, від 08 липня 2008 року № 6233 на суму 10 500 доларів США, від 07 липня 2008 року № 4564 на суму 4 500 доларів США, від 01 липня 2008 року № 1062 на суму 6000 доларів США, від 27 червня 2008 року № 24488 на суму 600 доларів США, від 23 червня 2008 року № 17964 на суму 2000 доларів США, від 11 червня 2008 року № 8121 на суму 10 000 доларів США, від 10 червня 2008 року № 7134 на суму 2000 доларів США, від 29 травня 2008 року № 23156 на суму 2000 доларів США, та від 27 травня 2008 року № 21618 на суму 1000 доларів США. Під час розгляду справи № 755/12807/15-ц у Дніпровському районному суді м. Києва за його позовом до ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_1 не заперечував ні факт укладення кредитного договору, ні факт отримання ним кредитних коштів за цим договором, а лише не погоджувався із письмовою вимогою банку про дострокове погашення усього кредиту та сплати штрафних санкцій і просив провести конвертацію заборгованості за кредитом в національній валюті України. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Частиною 5 статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській/,цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. В ухвалі слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2016 року у справі № 159/1613/16-к також стверджувалося, що з показів ОСОБА_1 встановлено, що в період з 14.01.2008 року по липень 2008 року ОСОБА_1 отримав у банку 100 000 доларів США кредитних коштів (а.с.169-170 т.1). Разом з тим, подаючи письмові заперечення на даний позов, а також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 особисто стверджував, що з січня по липень 2008 року отримав у банку кредиту до 100 000 грн доларів США і відповідно до 01.10.2015 року фактично сплатив банку за договором 125 378,87 доларів США боргу (а.с.156-157, 176-180 т.1). Тобто ОСОБА_1 раніше не заперечував факт отримання коштів у розмірі 100 000,00 дол. США, а лише не погоджувався з отриманням 42 000,00 дол. США. Відповідно до п.3.1.1 кредитного договору № 0296/08/22-CL від 14.01.2008 року банк зобов"язаний на умовах, визначених п.2.2 договору, в сумі, що передбачена п.1.1 договору, надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на його поточний, картковий рахунок або видачі йому готівкою відповідно до заявки позичальника. До матеріалів справи позивачем додано копії заявок на видачу готівки від імені позичальника ОСОБА_7 (а.с.18-34 т.1). Разом з тим, у матеріалах справи є акт знищення документів № 14 від 25 червня 2015 року, затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М., яким підтверджено факт знищення в тому числі і касових документів та кредитних справ клієнтів за 2008 рік по відділенню банку, в якому було укладено договір з ОСОБА_7 . З цієї причини позивач об"єктивно не мав можливості надати за клопотанням відповідача для огляду суду оригінали вказаних заявок на видачу кредитних коштів. Проте, як встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 14431 від 11.07.2016 року, проведеної "Київським експертно-дослідним центром" у межах кримінального провадження, на який покликається відповідач, підпис від імені ОСОБА_7 у заявці на видачу готівки від 22.05.2008 року № 16247 на суму 8000 доларів США виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису. По інших заявках таких висновків експертом не зроблено. Отже даними обставинами спростовуються доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для відмови у позові повністю, з тих причин, що банк не довів факт одержання відповідачем грошових коштів у розмірі траншів, які вказує в позовній заяві позивач, одержання коштів за якими відповідач не визнає. Таким чином, колегія суддів вважає недоведеним отримання відповідачем кредитних коштів лише в сумі 8000 доларів США, що підтверджено висновком експертизи. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та неустойку припинилися після звернення банку з вимогою про дострокове стягнення кредиту у повному обсязі. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, 20 березня 2015 року на адресу боржника ОСОБА_1 направлялась вимога про дострокове виконання зобов`язань (а.с.39 т.1). Зі змісту цієї вимоги вбачається, що банк просить протягом 7 робочих днів з дня отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитним договором, сплати процентів та /або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені) відшкодування збитків тощо, яка виникла станом на 13 березня 2015 року, тобто банк просить достроково повернути всю суму кредиту та нараховані проценти, а також пеню. Отже, зверненням 20 березня 2015 року до позичальника з вимогою про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору і порядку сплати процентів за користування кредитом та використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів та неустойки, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц. Звертаючись до суду з указаним позовом, банк просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 32 129,12 дол. США, що утворилась станом на 07 липня 2015 року, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 317,73 дол. США; поточної заборгованості за кредитом - 25 774 дол. США; простроченої заборгованості за процентами -1 646,20 дол. США; поточної заборгованості за процентами -391,19 дол. США; пені - 17 933,57 грн та штрафу в сумі 5 000,00 грн, яку банк просив стягнути на свою користь. Отже, банк нараховував проценти на прострочену суму кредиту та неустойку й після закінчення строку дії договору, а тому вимоги позову в цій частині є необґрунтованими та безпідставними. Разом з тим, у даній справі позивач вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених статтею 625 ЦК України, до суду не пред`являв, а тому відсутні законні підстави для їх задоволення. Окрім того, суд вважає необгрунтованим вимоги в частині стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 5000 грн за порушення п. 3.3.7 договору, оскільки факт такого порушення та вина відповідача позивачем не доведена належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги щодо заперечення відповідачем факту отримання ним кредитних коштів у розмірі, що перевищує кредитний ліміт у 100 000 доларів США, всупереч умовам п. 1.1. договору кредиту, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі розрахунком, копіями заявок на отримання готівки та умовами договору відновлювальної кредитної лінії, які за своєю суттю надають клієнту можливість упродовж дії договору неодноразово отримувати та погашати суму кредиту в межах установленого ліміту. За таких обставин та з урахуванням заявлених позовних вимог, беручи до уваги заборгованість ОСОБА_1 на момент пред`явлення банком вимоги про дострокове стягнення всієї заборгованості, та недоведеності факту одержання відповідачем грошових коштів у розмірі 8000 доларів США за заявкою на отримання готівки від 22 травня 2008 року за №16247, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, та визначаючи загальний розмір заборгованості, враховує, що після звернення ПАТ «Банк Форум» з вимогою про дострокове стягнення кредиту в повному обсязі змінився порядок, умови і строк дії кредитного договору, а тому колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача частково. У зв"язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 075,08 доларів США (виходячи з такого розрахунку: (30 091,73 - 8000 = 22 091,73 доларів США (тіло кредиту) + 983,35 доларів США (проценти за користування кредитом за січень, лютий і березень 2015 року - 342,23 + 304,26 +336,86). Позивачем було пред"явлено до стягнення також 17 933,57 грн пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту і нарахованих процентів, розрахованої в межах річного строку за період з 21.08.2014 року по 06.07.2015 року, однак з урахуванням того, що поза межами строку дії договору неустойка не підлягає до стягнення, а відповідних розрахунків банком не надано, колегія суддів вважає за можливе з відповідача стягнути пеню в сумі 980,15 грн (що відповідає 46,09 доларів США в еквіваленті за курсом станом на день подачі позову), яка була банком вказана у вимозі про дострокове виконання зобов"язань від 20.03.2015 року. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції скасовує або змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов"язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов"язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За наслідками розгляду апеляційної скарги позовні вимоги банку задоволено частково (на 69,63 %), та частково вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 (на 30,37%). Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача та апеляційної скарги відповідача, із застосуванням ч.10 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 в користь позивача 14 751,56 грн підтверджених понесених ним судових витрат, а з позивача в користь відповідача - 4812,73 грн, а тому різниця становить 9939,13 грн, яку слід покласти на ОСОБА_1 . Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково підставною і підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», заборгованість за кредитним договором № 0296/08/22-CL від 14 січня 2008 року в розмірі 23075 (двадцять три тисячі сімдесят п"ять) доларів США 08 центів, в тому числі: боргу за тілом кредиту - 22091 (двадцять дві тисячі дев"яносто один) долар США 73 центи, за процентами - 983 (дев`ятсот вісімдесят три) долари США 35 центів, та боргу за пенею - 980 (дев"ятсот вісімдесят) гривень 15 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", 9939 (дев`ять тисяч дев"ятсот тридцять дев"ять) гривень 13 копійок понесених витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді