Постанова 4857 № 380/2281/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2281/20 пров. № А/857/11153/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від позивача - Котовщиков Р.А.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов`язання розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності (суддя суду І інстанції: Качур Р.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 40 хв. 28.07.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 31.07.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 11.03.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Державної служби охорони при Головному управлінні /ГУ/ Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України у Львівській обл. щодо відмови у призначенні виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язати Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській обл. згідно з п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 850 від 21.10.2015р., надіслати МВС України документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги; зобов`язати МВС України відповідно до п.п.3, 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р., прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 08.10.2019р.; стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору (а.с.1-8). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ; визнано протиправними дії МВС України щодо повернення матеріалів про призначення позивачу вказаної одноразової допомоги; зобов`язано МВС України повторно розглянути питання та прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань МВС України судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.125-131). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач МВС України, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову (а.с.137-145). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони належить до компетенції Національної поліції України; сам позивач не перебував в трудових відносинах з МВС України. МВС України не наділено повноваженнями приймати рішення по заяві позивача про призначення й виплату одноразової грошової допомоги, оскільки правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській обл. є Управління поліції охорони у Львівській обл., тобто, прийняття такого рішення не належить до компетенції МВС України. Судом першої інстанції не було вирішено питання щодо дотримання п.8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р., та зобов`язання Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській обл. надіслати документи, необхідні для призначення грошової допомоги при встановленні інвалідності. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. На підставі наказу Міністра внутрішніх справ України № 103 о/с від 07.03.2005р. «По особовому складу» полковника міліції ОСОБА_1 (К-048952), заступника начальника Управління Державної служби охорони при Управлінні МВС України у Львівській обл., звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за п.65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 07.03.2005р. (а.с.10). Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданої обласною МСЕК № 1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи серії 12 ААА № 011130 від 08.10.2019р. (підстава - акт огляду МСЕК № 1735), позивачу встановлено 55 % втрати професійної працездатності, причина втрати професійної працездатності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.18). Відповідно до виписки з Акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 311779 від 08.10.2019р. позивачу у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено третю групу інвалідності (а.с.101). 10.10.2019р. позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл. із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності (а.с.16). 31.10.2019р. Ліквідаційною комісією Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл. надано висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України № 565-ХІІ від 20.12.1990р. «Про міліцію», згідно якого призначена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 складає 301050 грн. (а.с.14). Зазначені матеріали про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги направлено 31.10.2019р. (вих. № 12/3-22) на розгляд до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. Листом № 15459/15-1019 від 15.11.2019р. Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив, що вказані документи повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл. без розгляду та роз`яснив, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України як правонаступником з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування за рахунок власних джерел надходжень (а.с.11). 09.01.2020р. Департамент поліції охорони Національної поліції України листом № 61/43/3/01-2020 повернув матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишньому працівникові міліції ОСОБА_1 на адресу Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України без вирішення та прийняття відповідного рішення по суті розгляду (а.с.12). Листом № 12/3-3 від 17.01.2020р. «Про направлення документів» Ліквідаційною комісією Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській обл. позивачеві направлено оригінали документів про призначення одноразової грошової допомоги разом із відповідями Департаменту фінансово-облікової політики МВС України та Департаменту поліції охорони (а.с.15). Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає МВС України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України. МВС України не розглянуто по суті питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності третьої групи. Також суд в порядку ст.9 КАС України вийшов за межі заявлених позовних вимог; в цілях ефективного захисту прав та інтересів позивача визнав протиправними дії МВС України щодо повернення матеріалів про призначення позивачу вказаної одноразової допомоги. Висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з огляду на таке. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015р., який набрав чинності 07.11.2015р., відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р. затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до пп.2 п.2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно з пп.2 п.3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІI групи. Приписами п.7 зазначеного Порядку передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Пункти 8, 9 згаданого Порядку передбачають, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Згідно з п.14 цього Порядку призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Відповідно до п.10 наведеного Порядку грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає МВС України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивачу 08.10.2019р. встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що стало підставою для звернення за місцем проходження служби із заявою про призначення одноразової грошової допомоги. Головою Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл. надано висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яким встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 301050 грн. Вказаний висновок з пакетом документів надіслано на узгодження до МВС України, проте в кінцевому результаті після повернення зазначених документів Ліквідаційна комісія Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл. супровідним листом направила такі документи позивачу із відповідями Департаменту фінансово-облікової політики МВС України та Департаменту поліції охорони. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем МВС України в порушення п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р., не прийнято будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл.; матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу не були розглянуті по суті відповідно до вказаного Порядку, а такі були повернуті без прийняття жодного рішення по ним. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що вичерпний перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п.14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р. Також чинним законодавством не передбачено повноважень МВС України на повернення таких документів без прийняття відповідного рішення по ним. Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, а не Департаменту фінансово-облікової політики МВС України чи Управління Державної служби охорони при ГУ МВС у Львівській обл., на яких покладено лише процедурний обов`язок по проведенню дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання щодо виплати такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки. Таким чином, заява ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у встановленому законодавством порядку не розглянута, відповідне рішення не прийнято, що свідчить про порушення відповідачем МВС України прав позивача. Покликання апелянта на нормативні акти, які регламентують діяльність діючих органів Національної поліції, колегія суддів відхиляє, оскільки такі не регулюють розглядувані правовідносини. Вириваючи із контексту та цитуючи в апеляційній скарзі положення деяких нормативно-правових актів, апелянт помилково намагається через з`ясування джерел фінансування певних виплат довести перед судом свою позицію про те, що він є неналежним відповідачем по розглядуваній справі. Так, постановою КМ України № 877 від 28.10.2015р. «Про затвердження Положення про Національну поліцію» затверджено Положення про Національну поліцію. Підпунктом 9 п.5 цього Положення (із змінами, які внесені постановою КМ України № 1146 від 27.12.2018р.) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання. Водночас, вказані положення не суперечать Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р., оскільки лише визначають джерело виплати спірної допомоги (кошти, передбачені державним бюджетом для Національної поліції). Така норма не усуває МВС України від розгляду відповідних документів та прийняття рішення з приводу спірної допомоги. Щодо зобов`язання Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській обл. надіслати документи, необхідні для призначення грошової допомоги при встановленні інвалідності колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог до вказаного відповідача; позивач не оскаржив рішення суду в цій частині. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності (з відповідним пакетом документів), за результатами якого прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги або про відмову в цьому. Разом з тим, зобов`язання МВС України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, виходячи з наявності в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності, є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03.04.2018р. у справі № 750/5581/17, від 22.05.2018р. у справі № 285/1538/17, від 16.03.2020р. у справі № 641/10426/16-а. Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із вищевказаних мотивів. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі». Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії» і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2020р. в адміністративній справі № 380/2281/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Міністерство внутрішніх справ України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 25.11.2020р.