Постанова 4855 № 580/1820/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1820/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тимошенко В.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Трояна Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року в справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі по тексту - відповідач ГУ ДПС у Черкаській області) в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003540507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10000, 00 грн.; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11132, 00 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, починаючи з 22.01.1996 року, про що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 . Податковим органом, на підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.4, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до наказу від 18.02.2020 № 286, та направлень виданих ГУ ДПС у Черкаській області № 140, № 141 від 28.02.2020, проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки №40/23/23/05/162400083 від 28.02.2020 року (далі по тексту - акт перевірки). В ході проведення перевірки відповідачем встановлено наступні порушення: 1) ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зберігання тютюнових виробів в асортиментів без марок акцизного податку встановленого зразка та без супровідних документів, а саме згідно з актом зняття залишків ТМЦ; 2) ч. 1 ст.9 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв, а саме рідини з характерним запахом спирту в скляній тарі згідно з актом зняття залишків ТМЦ; 3) Постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 із змінами та доповненнями, роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої ( по 5 грн. за 0,1 л (100 мл.), тобто за 30 грн. за одну плашку 0,5 л.) при встановленій мінімальній ціні на алкогольні напої (горілка) за ціною 89,40 грн. за 1 пляшку 0,5 л.; 4) п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Черкаській області прийняло податкові повідомлення - рішення, а саме (далі по тексту - оскаржувані ППР): 1) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.; 2) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003540507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн.; 3) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10000, 00 грн.; 4) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11132, 00 грн. Позивач, вважаючи оскаржувані ППР протиправними, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, виходив з того, що відповідачем прийнято оскаржувані ППР не на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та з порушеннями норм податкового законодавства. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Порядок оформлення результатів перевірок передбачений статтею 86 ПК України. Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до наказу від 18.02.2020 року № 286, ГУ ДПС у Черкаській області проведено перевірку позивача. Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 30.03.2020 року № 0003530507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн. та № 0003540507, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Перевіркою встановлено зберігання прозорої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі об`ємом 5 л. в кількості 18 штук на загальну суму 4500 грн., без марок акцизного податку встановленого зразка та супровідних документів. Прозора рідина з характерним запахом спирту реалізовувалась в магазині «ПРОДУКТИ» по ціні 5,00 грн. за 0,1 л. відповідно до акту зняття залишків ТМЦ та зі слів ФОП ОСОБА_1 . Зразки даної рідини надано на дослідження на предмет встановлення її відповідності алкогольним напоям згідно вимог ДСТУ. Проте, в матеріалах справи не містяться результати експертизи, що ставить під сумнів сам факт її проведення. Також, в акті перевірки зазначено про зберігання для подальшої реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та без супровідних документів на загальну суму 1066,00 грн. Щодо перебування в магазині позивача тютюнових виробів остання пояснила, що її зять прийшов в магазин 28.02.2020 року близько 12 години і залишив у приміщенні магазину свої особисті речі. Під час проведення фактичної перевірки працівники контролюючого органу знайшли тютюнові вироби, і вже потім позивач дізналась, що зять купив їх для власного споживання у «дьюті-фрі». Закон України № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Під «маркою акцизного податку» визначається спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Отже, марка акцизного податку є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного податку встановленого зразка. Відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного податку несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Відповідно до абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. У свою чергу, відповідачем не доведено та не підтверджено доказами, що позивачем реалізовував чи мав намір реалізовувати виявлені товари. Позивач в свою чергу пояснив яким чином виявлені товари з`явилися в неї в магазині. Таким чином, оскаржувані ППР від 30.03.2020 № 0003530507 та № 0003540507, якими до позивачки застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн., підлягають визнанню скасуванню, оскільки прийняті не на підставі належних доказів. Щодо порушення п. 2 Постанови КМ України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», за яке визначені штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 000 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003520507, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, посадовими особами контролюючого органу встановлено факт реалізації позивачкою прозорої рідини з характерним запахом спирту по ціні 5 грн за 0,1 л. відповідно до акту зняття залишків ТМЦ, чим порушення вимоги п. 2 відповідної Постанови КМ України. Суд зазначає, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі- Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Разом з тим, в акті перевірки відсутні посилання на документи, якими б підтверджувався факт реалізації прозорої рідини з характерним запахом спирту по ціні 5 грн. за 0,1 л. Даних доказів також не додано відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене, оскаржуване ППР від 30.03.2020 року № 0003520507 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 року № 0003510507, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11132, 00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Перевіркою встановлено зберігання позивачем з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 5566 грн., чим порушено п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон №265). У свою чергу, порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено приписами статті 177 ПК України. Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №

481. Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування. Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044. Між тим, у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов`язок вести облік товарних запасів, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки про порушення останньою порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації суперечить чинному законодавству України. Законодавче обґрунтування відсутності обов`язку вести облік товарних запасів фізичними особами-підприємцями унеможливлює порушення підприємцем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і теоретично, і з об`єктивної сторони, оскільки в ході проведення перевірки не проводилося порівняння документально зафіксованих залишків з реальними. Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу чи надлишок товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період, яка під час здійснення перевірки не проводилася. Як вірно зазначено податковим органом в акті зняття залишків від 28.02.2020 року (документ, складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки) не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків) товару. Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 814/2158/16. Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації. Разом з тим, в акт перевірки не містять посилань, а контролюючим органом не надано належних доказів, які підтверджують факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів. Таким чином, оскаржуване ППР від 30.03.2020 № 0003510507 є протиправним та підлягає скасуванню. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржувані ППР протиправними, відповідно до вищевикладених висновків суду. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року). Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 24.11.2020 року